Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа №739/194/17

адміністративне провадження №К/9901/20293/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10.05.2017р. (головуючий суддя - Наполова М.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У лютому 2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив зобов'язати Новгород-Сіверське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок його пенсії, виходячи з розрахунку 80% суми заробітної плати, що зазначена в довідці від 19.04.2016р. №05-29/16, виданій Семенівською районною державною адміністрацією Чернігівської області, починаючи з 01.12.2015р. та здійснити відповідні виплати.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що з вересня 2010р. отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 80% заробітної плати. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 державним службовцям підвищено заробітну плату, а тому на підставі ст. ст. 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на час призначення йому пенсії) має право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючим державним службовцям на відповідній посаді. Вважає, що відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку пенсії.

Постановою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10.05.2017р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р., позов задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову Новгород-Сіверського обєднаного управління Пенсійного фонду України проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії, що оформлено протоколом відмови в проведенні перерахунку пенсії від 07.10.2016р. №112925.

Зобов'язано Новгород-Сіверське обєднане управління Пенсійного фонду України здійснити з 15.10.2016р. перерахунок, з урахуванням раніше виплачених сум, призначеної ОСОБА_1 пенсії, відповідно до статті 37-1Закону України «Про державну службу»в редакції, що діяла на дату призначення пенсії - у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставіпостанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», з розрахунку 80% суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу, з урахуванням всіх надбавок та доплат, відповідно до довідки № 05-29/16 від 19.04.2016р. виданої Семенівською районною державною адміністрацією Чернігівської області.

В решті позову відмовлено.

З ухваленими у справі судовими рішеннями не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на те, що на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців, було внесено зміни, які набрали чинності з 01.01.2015р., та фактично скасовано ті норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою, а порядок та умови перерахунку призначених пенсій закріплено за Кабінетом Міністрів України. Водночас, Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, а тому у відповідача на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Також відповідач посилався на те, що відмова позивачу у перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії, яку позивач отримував до того часу, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав чи позбавленням його права на соціальний захист.

Заперечень на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в Новгород-Сіверському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України (є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Новгород-Сіверському районі Чернігівської області) та отримує пенсію у розмірі 80% заробітної плати від суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

07.10.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок розміру йому пенсії, в зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013.

Відповідно до Протоколу №112925 від 07.10.2016р. позивачу відмовлено в проведенні перерахунку пенсії з посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII, Закону України «Про державну службу», Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865.

Зокрема у вказаному Протоколі зазначено, що відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213-VIII з 01.06.2015р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до окремих законів України, в тому числі і відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому з 01.06.2015р. органи Пенсійного Фонду України пенсії відповідно до цього Закону не призначають і не перераховують.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що право на перерахунок пенсії позивачу було гарантоване ЗУ «Про державну службу» в чинній редакції на час призначення їй пенсії, а відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Також суди посилались на те, що відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, зазначали, що статтею 58 Конституції України гарантовано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також при ухваленні судових рішень, суди попередніх інстанцій послались на правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005р, яким встановлено, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними, та правову позицію у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014р., відповідно до якого, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування. Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

З врахуванням викладеного, суди дійшли висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, статтею 37-1 Закону України від 16.12.1993р. № 3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-ХІІ) в редакції, яка діяла до 01.01.2015р., було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Разом з тим, 01.01.2015р. набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01.01.2015р. делегував Уряду.

Правове регулювання Урядом зазначеного питання в період з 01.01.2015р. по 01.12.2015р. знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України №865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.

Так, пунктами 4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000р. №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01.12.2015р., пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: "форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики".

Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, постанова Кабінету Міністрів України №1013 не містить.

Отже, з 01.12.2015р. по 01.05.2016р. чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону №3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону №3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.

У ході реформування системи державного управління 10.12.2015р. прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, - Закон України від 10.12.2015р. № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII) .

Зазначений Закон набув чинності 01.05.2016р., у зв'язку з чим положення Закону України від 16.12.1993р. №3723-XII "Про державну службу" частково втратили чинність, у тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців.

Натомість у ст.90 Закону №889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.

Положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність, діюче законодавство України не містить.

Посилання на порушення, зокрема, статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон №76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону №889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії, не було передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, зважаючи на практику Верховного Суду України (справа № 21-953а17) та Верховного Суду (справа №359/5905/16-а) у подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання судів на практику Європейського суду з прав людини в рішенні від 08.11.2005р. у справі «Кечко проти України» є безпідставним, оскільки вказане судове рішення стосується правовідносин, що виникли внаслідок невиконання Державою законодавчих положень через відсутність механізму їх реалізації, або через відсутність бюджетних асигнувань. Водночас, у даній адміністративній справі спір зумовлений саме відсутністю законодавчих положень, які б передбачали підстави перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена відповідно до Закону України "Про державну службу".

Також безпідставним є посилання на практику Європейського суду з прав людини в рішенні від 26.06.2014р. у справі "Суханов та Ільченко проти України", в якому суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. у зв'язку із невиплатою доплат до пенсії заявникам згідно з положеннями Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що також були передбачені чинним на той час законодавством. Крім того, зазначене рішення не стосувалося перерахунку раніше наданих позивачу соціальних гарантій.

В свою чергу в рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014р. у справі "Великода проти України" Суд дійшов висновку, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності у розумінні Протоколу №1, оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акта, яким встановлено таке право власності. Суд зауважив, що першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу №1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. Зменшення розміру пенсії могло бути обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася Україна.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, оскільки судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задовольнити.

Постанову Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10.05.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017р. скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новгород-Сіверського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук