ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2022 року

м. Київ

справа №140/8745/21

адміністративне провадження № К/9901/46142/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі №140/8745/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандтермінал" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандтермінал» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Київській області №84711 від 9 серпня 2021 року в частині анулювання ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю «Грандтермінал» на право зберігання пального реєстраційний номер 10280414202001578 терміном дії з 9 жовтня 2020 року до 9 жовтня 2025 року за адресою зберігання пального: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 9.

Одночасно з адміністративним позовом Товариством було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Київській області №84711, у формі витягу з даного розпорядження від 9 серпня 2021 року №828 в частині анулювання ліцензії ТОВ «Грандтермінал» на право зберігання пального реєстраційний номер 10280414202001578 терміном дії з 9 жовтня 2020 року до 9 жовтня 2025 року за адресою зберігання пального: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 9.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що анулювання ліцензій на право зберігання пального перешкоджає законній господарській діяльності ТОВ «Грандтермінал», зокрема, унеможливлює здійснення зберігання та відвантаження пального, яке вже наявне на підприємстві. Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист, поновлення порушених та оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2021 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандтермінал" задоволено повністю.

Зупинено дію Розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Київській області №84711, у формі витягу з даного розпорядження від 9 серпня 2021 року №828 в частині анулювання ліцензії ТОВ «Грандтермінал» на право зберігання пального реєстраційний номер 10280414202001578 терміном дії з 9 жовтня 2020 року до 9 жовтня 2025 року за адресою зберігання пального: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 9.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав та інтересів позивача. Суди вказали, що вжиття заходів забезпечення позову, у даному випадку, є вимушеним заходом, оскільки, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суди прийняли до уваги, що оптова торгівля пальним, а також зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання виключно за наявності ліцензії, а з моменту прийняття оспорюваного позивачем розпорядження, останній позбавлений права, а відтак і можливості на зберігання пального.

Суди попередніх інстанцій акцентували на тому, що анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним позбавляє права позивача надавати послуги із зберігання нафтопродуктів.

Головне управління Державної податкової служби у Київській області у касаційній скарзі не погоджується з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Зазначає, що спосіб задоволення судами заяви про забезпечення позову є тотожній предмету спору.

Вважає, що судами не досліджено в повному обсязі чи дійсно порушено права підприємства та не наведено обґрунтувань в чому саме полягають обставини, передбачені ч.2 ст.150 КАС України.

Заперечуючи проти задоволення заяви про забезпечення позову доводить, що суд виходив з припущень щодо настання негативних наслідків для підприємства у сфері оптової торгівлі нафтопродуктів.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Підставою для відкриття провадження у цій справи слугували посилання скаржника на те, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Верховний Суд, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Частинами першою і другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У частині першій статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно зі сталою практикою застосування адміністративними судами наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов`язаних з виконанням рішення суду, або про очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у адміністративному провадженні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача.

Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Разом з тим, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2020 року у справі №826/4679/18.

Судами встановлено, що ТОВ «Грандтермінал» Головним управлінням ДПС у Київський області видано ліцензію на право зберігання пального реєстраційний номер 10280414202001578 терміном дії з 9 жовтня 2020 року до 9 жовтня 2025 року за адресою зберігання пального: Київська область, м.Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 9.

Розпорядженням Головного управління Державної податкової служби у Київській області №84711, у формі витягу з даного розпорядження від 9 серпня 2021 року №828 анульовано ліцензію ТОВ «Грандтермінал» на право зберігання пального реєстраційний номер 10280414202001578 терміном дії з 9 жовтня 2020 року до 9 жовтня 2025 року за адресою зберігання пального: Київська область, м.Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 9.

В межах даної справи позивач просив суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Київській області №84711, у формі витягу з даного розпорядження від 9 серпня 2021 року №828.

Також суди установили, що станом на 19 серпня 2021 року ТОВ «Грандтермінал» за адресою: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 9 знаходиться на зберіганні 2 346 662,189 кг. пального.

Насамперед, Суд звертає увагу, що ТОВ «Грандтермінал» у своїй заяві виражає незгоду з прийнятим розпорядженням Головного управління ДПС у Київській області №84711 від 9 серпня 2021 року в частині анулювання ліцензії Товариству з обмеженою відповідальністю «Грандтермінал» на право зберігання пального реєстраційний номер 10280414202001578 терміном дії з 9 жовтня 2020 року до 9 жовтня 2025 року за адресою зберігання пального: Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 9, незважаючи на те, що це розпорядження є предметом спору.

Відтак твердження заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення його прав та інтересів є безпідставними, оскільки вирішення цього питання призведе до фактичного вирішення справи по суті до постановлення у ній відповідного рішення, тобто, на стадії, коли суд ще не здійснював дослідження та оцінку доказів і обставин, які стали підставою для вчинення відповідачем оскаржуваних дій/допущення бездіяльності, що помилково не було враховано судами попередніх інстанцій.

Суд звертає увагу, що Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 28 березня 2018 у справі №800/521/17 було зроблено висновок про те, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Попри те, що позивач у заяві покликався на очевидність ознак протиправності Розпорядження, суди дійшли висновку про наявність ознак очевидної необхідності забезпечення позову. За переконанням суду, без цих заходів будуть порушені права позивача, відбудеться руйнування усталених господарських відносин позивача, товариство зазнає збитки, оскільки буде позбавлене можливості займатися основним видом діяльності.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Натомість суд першої інстанції не навів жодних обставин, які свідчать про очевидність протиправності оскарженого Розпорядження. Суд апеляційної інстанції цієї помилки не усунув.

Відповідно до ч.1 ст.351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Викладене свідчить про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з істотним порушенням норм процесуального права, а саме статті 150 КАС України, а тому їх слід скасувати і у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

З огляду на вищевикладене, а також те, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, а застосовані заходи є такими, що суперечать приписам частини другої статті 151 КАС України, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що є підставою для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року у справі №140/8745/21 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандтермінал" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

Т.А. Чумаченко ,

Судді Верховного Суду