Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.07.2018 року у справі №813/2931/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року

Київ

справа №813/2931/16

адміністративне провадження №К/9901/33199/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Енергогруп» до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТМ Енергогруп» 01.09.2016 подало до суду позов, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 03.12.2015 № 16040/10 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ТМ «Енергогруп» та зобов'язати відповідача поновити реєстрацію ТОВ «ТМ «Енергогруп» платником податку на додану вартість шляхом внесення запису про скасування (відміни) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податковий орган не вжив усіх передбачених законодавством заходів із встановлення місцезнаходження платника податків, тому були відсутні підстави для внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність місцезнаходження юридичної особи.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 06.03.2017 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 03.12.2015 № 16040/10 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «ТМ «Енергогруп». У задоволенні іншої частини позову відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витратив сумі 1378,00 грн.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.07.2017 залишив без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2017.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки про відсутність позивача за місцезнаходженням податковим органом зроблені за відсутності проведених заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що у відповідності до підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України наявний у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є підставою для анулювання реєстрації платника податку.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 «Про визначення дня початку роботи Верховного Суду» днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження, ухвалою від 05.11.2018 призначив попередній розгляд справи на 06.11.2018.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис від 01.12.2015 № 14151430001037013 про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, що слугувало підставою для прийняття відповідачем відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України рішення від 03.12.2015 № 16040/10 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «ТМ «Енергогруп».

Відповідно до підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

У відповідності до частини другої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, щодо місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з абзацом 1 частини одинадцятої статті 19 зазначеного Закону юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Відповідно до абзацу 2 частини дванадцятої статті 19 цього Закону у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з абзацом 1 частини чотирнадцятої статті 19 зазначеного Закону у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

В абзаці 2 частини чотирнадцятої статті 19 цього Закону визначено: якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, зокрема про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, здійснюється за ініціативою державного реєстратора або органу доходів і зборів.

Підставами для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, зокрема про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, є ненадання юридичною особою державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційної картки у встановлений Законом строк або ненадання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй повідомлення державного реєстратора, що надсилається останнім у разі отримання від органу доходів і зборів повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, такої реєстраційної картки.

При цьому обов'язковою передумовою направлення органом доходів і зборів до державного реєстратора повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням є проведених заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Так, з положень пунктів 12.2-12.5 розділу XII «Встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків» Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300, вбачається, що підрозділами органу державної податкової служби при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками органів державної податкової служби, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. № 18 - ОПП.

У підпунктах 3.1.1, 3.1.2 розділу ІІІ Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 17.05.2010 року № 336 (чинним на час виникненні спірних правовідносин), визначено таке: щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до пункту 3.2 розділу ІІІ зазначеного Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Таким чином, підрозділ органу ДФС надсилає державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», лише після здійснення передбачених у зазначених підзаконних нормативно-правових актах заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Зазначений висновок суду також узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року справа № 21-4а14.

Суди попередніх інстанції, застосовуючи наведені норми законодавства, зазначили, що відповідач, заперечуючи проти позову, не надав доказів тому, що ним вчинено передбачені у зазначених Порядку та Положенні заходи для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, а відтак у відповідача були відсутні передумови для направлення державному реєстратору повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів про протиправність рішення відповідача про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, є ідентичними доводам, якими відповідач обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваного рішення в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду