Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №804/3715/14

касаційне провадження №К/9901/9028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 (головуючий суддя Туркіна Л.П., судді: Дурасова Ю.В., Проценко О.А.) у справі №804/3715/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.03.2014 №0000662201,

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2014 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 постанову суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просив постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема,статті 102 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2014 року (звітний (податковий) період), лютий 2013 року (звітний (податковий) період, за який виправляються помилки) Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест».

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено абзац 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме включено в уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за лютий 2013 року, який був поданий у січні 2014 року, (період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит - серпень 2012 року) до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, період виникнення яких більше 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Так, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно додатку 5 від 24.01.2014 за №9002152424 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до уточнюючого розрахунку з ПДВ за лютий 2013 року податкову накладну за серпень 2012 року по ТОВ «ТАКАРА-Д» на суму (без ПДВ) - 2912640,84 грн., сума ПДВ - 582528,17грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13.02.2014 №376/2204/36573617 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2014 №0000662201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 873792,00грн. (основний платіж - 582528,00грн., штрафні санкції - 291264,00грн.)

Судами також встановлено, що позивачем 21.02.2014 подано відповідачу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2013 року та уточнюючу розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5) за лютий 2013 року разом із реєстром виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013 року, відповідно до якого, позивач відновив попередні показники податкової звітності з ПДВ за лютий 2013 року, які були задекларовані до подання уточнюючого розрахунку від 24.01.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2013 року та уточнююча розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5) за лютий 2013 року, якими було відновлено попередні показники податкової звітності з ПДВ за лютий 2013 року, які були задекларовані до подання уточнюючого розрахунку від 24.01.2014, було подано 21.02.2014, тобто після проведення податковим органом перевірки, складення акту від 13.02.2014 №376/2204/36573617 та ознайомлення з ним позивача, а тому податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198.6 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами поданого у січні 2014 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2013 року та відповідних додатків до нього, ТОВ «Метком Інвест» було включено до складу податкового кредиту лютого 2013 року податкову накладну, виписану контрагентом у серпні 2012 року.

Тобто, на час включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковій накладній за серпень 2012 року по ТОВ «ТАКАРА-Д» минуло понад 365 календарних днів з дати їх виписки, що в свою чергу виключає можливість включення сум податку на додану вартість на підставі вказаної податкової накладної до податкового кредиту лютого 2013 року.

З огляду на зазначене, висновки податкового органу щодо порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України є правомірними.

Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача щодо самостійного виправлення ним допущених порушень шляхом подання уточнюючого розрахунку 21.02.2014, яким було відновлено попередні показники податкової звітності з ПДВ за лютий 2013 року, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції відповідні дії позивачем було вчинено вже після ознайомлення з результатами проведеної відповідачем перевірки, оформленої актом від 13.02.2014 №376/2204/36573617.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» без задоволення, а оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метком Інвест» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2015 у справі №804/3715/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду