ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

м.Київ

справа №820/394/17

адміністративне провадження №К/9901/15581/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача:- Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (судді: Присяжнюк О.В., Курило Л.В., Бартош Н.С.) у справі №820/394/17 за позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про поновлення на публічній службі,

УСТАНОВИВ:

25 січня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Харківській області від 16.09.2011 №201о/с в частині звільнення з 16.09.2011 капітана міліції ОСОБА_2, оперуповноваженого сектору кримінального розшуку Комінтернівського РВ ХМУ ГУ МВС в Харківській області на підставі п. "є" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (за порушення дисципліни) та поновити його на раніше займаній посаді.

Одночасно з даним адміністративним позовом позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2017 року задоволено клопотання ОСОБА_2 та визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано, а адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого зроблено хибний висновок про пропуск ним строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників процесу не надходило.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Тобто, за змістом зазначеної норми, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При цьому, законодавець не обмежує можливість застосування такого процесуального наслідку виключно судом, який розглядає справу як суд першої інстанції.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що за результатами службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 201 о/с від 16.09.2011 ОСОБА_2 звільнено у запас Збройних сил за п. "є" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

Також, за результатами вищевказаної службової перевірки стосовно оперуповноваженого СКР Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_2 було порушено кримінальне провадження за ознаками в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

30 грудня 2014 року вказане кримінальне було закрите постановою прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Харківської області Касяненко А. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

25 листопада 2014 року позивач звернувся до Начальника УМВС України в Харківській області з рапортом про поновлення його на посаді оперуповноваженого СКР Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, до якого додав: копію виписки з наказу про його звільнення; копію постанови про закриття кримінальної справи.

14 грудня 2016 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Начальника УМВС України в Харківській області із заявою про скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області № 201 о/с від 16.09.2011 в частині його звільнення та просив поновити його в органах внутрішніх справ.

У відповідь на вказану заяву Листом Головного Управління Національної поліції в Харківській області № 12/Б-16154, 24 від 11.01.2017 позивача повідомлено про відсутність підстав для поновлення його в органах внутрішніх справ.

Тобто, починаючи з 2014 року позивач був обізнаний про факт свого звільнення та існування відповідного наказу, однак до суду з даним адміністративним позовом звернувся лише 25 січня 2017 року, тобто більш, ніж через два роки.

Доводи скаржника про те, що строк звернення ним не пропущено, оскільки відповідь на свій рапорт про поновлення його на службі від 25.11.2014 він отримав лише 11.01.2017 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки предметом розгляду даної справи є саме наказ відповідача від№ 201 о/с від 16.09.2011, з яким позивач був ознайомлений на час звернення із відповідним рапортом, що не заперечується останнім, а отже позивач був обізнаний про своє звільнення та підстави такого звільнення станом на листопад 2014 року. При цьому, позивачем не надано будь-яких доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом за період з листопада 2014 року по грудень 2016 року.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини набувають ознак стабільності.

Непоінформованість позивача про порушення своїх прав через байдуже ставлення до них або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог ст.100 КАС України.

Стосовно посилань скаржника на те, що ухвалою суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, йому було поновлено строк на звернення до суду з даним адміністративним позовом, а тому суд апеляційної інстанції не вправі переглядати правомірність поновлення такого строку, - колегія суддів зауважує наступне.

Згідно частини першої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду (пункт четвертий частини першої статті 198 КАС України).

За приписами частини першої статті 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду, зокрема, у разі якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи, що апеляційна скарга містить заперечення відповідача щодо обґрунтованості підстав поновлення позивачу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, а також закріплену процесуальним законом можливість суду апеляційної інстанції залишити адміністративний позов без розгляду у разі визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду неповажними, - колегія суддів вважає такі доводи скаржника необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок Харківського апеляційного адміністративного суду є обґрунтованим, відповідає нормам процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_2, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець