Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №826/16770/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2019 року

Київ

справа № 826/16770/17

провадження № К/9901/60294/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державної санітарно-епідеміологічної служби України в особі ліквідаційної комісії про стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року, ухвалене у складі головуючого судді Головань О.

В., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Костюк Л. О. (головуючий), Безименної Н. В., Троян Н. М.

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (надалі також відповідач-1), у якому просив стягнути на його користь з указаного відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 138553,90 гривень.

2. У заяві про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на його користь середній заробіток в розмірі 11976,20 гривень на місяць за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 13 липня 2016 року.

3. Свої вимоги позивач мотивував тим, що під час ухвалення рішення в адміністративній справі № 826/12583/16, яким його поновлено на роботі, не вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в установленому законом порядку.

4. Ухвалою від 4 квітня 2018 року суд першої інстанції залучив до участі у справі у якості співвідповідача Державну санітарно-епідеміологічну службу України в особі ліквідаційної комісії (надалі також відповідач-2).

5. Відповідач-1 позов не визнав, стверджуючи, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не є належним відповідачем у справі, як і не є стороною у справі № 826/12583/16.

6. Відповідач-2 у відзиві на позов покликався на необґрунтованість заявлених вимог і перебування Державної санітарно-епідеміологічної служби України в особі ліквідаційної комісії у стані реорганізації.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

7. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 483-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України" на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" позивача звільнено з посади заступника Голови Держсанепідслужби України.

8. Окружний адміністративний суду міста Києва постановою від 26 липня 2017 року у справі № 826/12583/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року, з-поміж іншого, визнав протиправним та скасував розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 483-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України" і поновив ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України з 13 липня 2016 року, допустивши негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України з 13 липня 2016 року.

9. Станом на час розгляду справи № 826/16770/17 у судах першої й апеляційної інстанцій указане судове рішення не виконано.

10. Згідно з довідкою Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 3 серпня 2016 року № 189 заробітна плата позивача за останні 2 календарні місяці роботи, а саме за травень та червень 2016 року складає 25899,47 гривень.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

11. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 червня 2018 року позов задовольнив частково:

11.1. стягнув з Державної санітарно-епідеміологічної служби України в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 13 липня 2016 року, згідно з довідкою Державної санітарно-епідеміологічної служби України № 189;

11.2. у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

12. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 серпня 2018 року змінив рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року, виклавши другий абзац її резолютивної частини в такій редакції:

12.1. "Стягнути з Державної санітарно-епідеміологічної служби України в особі ліквідаційної комісії (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 37508109) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 липня 2016 року по 26 липня 2017 року, згідно довідки №189 Державної санітарно-епідеміологічної служби України, у розмірі 171 999 (сто сімдесят однієї тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'яти) гривень 31 копійки за вирахуванням з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску";

12.2. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року залишив без змін.

13. Ухвалюючи такі рішення, суди обох інстанцій виходили з того, суб'єктом владних повноважень, що має виплатити позивачеві середній заробіток за час вимушеного прогулу, є Державна санітарно-епідеміологічна служба України в особі її ліквідаційної комісії.

14. Обраховуючи період вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції визначив останній з 14 липня 2016 року (день, наступний за днем звільнення позивача з роботи) по 26 липня 2017 року (день ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі - постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2017 року, що підлягає негайному виконанню).

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

15. Позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права у частині визначення відповідача, який має виплатити позивачеві спірний середній заробіток за час вимушеного прогулу.

16. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів є фактичним правонаступником Державної санітарно-епідеміологічної служби України, а тому саме відповідач-1 повинен виплачувати позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.

17. Також позивач наполягає на тому, що судом апеляційної інстанції невірно визначено період вимушеного прогулу, а саме не включено до нього періоду затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 27 липня 2017 року по 2 серпня 2018 року.

18. У касаційній скарзі позивач просить змінити постанову суду першої інстанції в частині відповідача, з якого стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, змінивши його на Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів, а також у частині розміру середнього заробітку зі 171999,31 гривень на 341342,26 гривень (відповідно до проведеного позивачем розрахунку з урахуванням періоду затримки виконання рішення про поновлення на роботі за період з 27 липня 2017 року по 2 серпня 2018 року).

19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів, посилаючись на безпідставність скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

20. В іншій частині ухвалені у цій справі судові рішення не є предметом касаційного оскарження.

V. Оцінка Верховного Суду

21. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до частин 1 , 2 статті 235 Кодексу законів про працю України У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

23. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 4 статті 91, частина 5 статті 104 Цивільного кодексу України).

24. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно - епідеміологічну службу та поклавши на Служб), що утворюється, функції з реалізації державної політики, які викопували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері охорони прав на сорти рослин, у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження).

25. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 909-р "Питання Міністерства охорони здоров'я" МОЗ України дозволено утворити у сфері його управління державну установу "Центр громадського здоров'я", реорганізувавши шляхом злиття державні підприємства, установи, організації, що визначені Міністерством, а також ті, що передані йому за переліком, визначеним Державною санітарно - епідеміологічною службою, для забезпечення здійснення функцій у сфері епідеміологічного нагляду (спостережений).

26. Відповідно до пункту 1 наказу Міністерства охорони здоров'я від 18 вересня 2015 року № 604 "Про утворення державної установи "Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України" утворено державну установу "Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я України" як окрему юридичну особу публічного права, реорганізувавши шляхом злиття державні підприємства, установи за переліком згідно з додатком 1 до цього наказу та приєднання державних підприємств та установ Державної санітарно - епідеміологічної служби України за переліком згідно з додатком 2 до цього наказу.

27. Держсанепідслужбою України 20 жовтня 2015 року видано наказ № 170 "Про реорганізацію державних підприємств та установ", відповідно до якого державні підприємства та установи, то належать до сфери управління Держсанепідслужби України реорганізуються шляхом їх приєднання до Державної установи "Центр громадського здоров'я Міністерства охорони здоров'я", утворено комісії з реорганізації та затверджено їх голів.

28. Відповідно до пункту першого розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 437-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних установ та організацій до сфери управління Міністерства охорони здоров'я" передані цілісні майнові комплекси державних установ га організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Державної санітарно- епідеміологічної служби до сфери управління Міністерства охорони здоров'я.

29. Уряд на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2016 року у справі № 826/19610/14 відмінив рішення щодо реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом її приєднання до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захист) споживачів. Водночас подальше функціонування Держсанепідслужби є недоцільним, оскільки на сьогодні виконання її функцій забезпечують МОЗ, Держпраці та Держпродспоживслужба. Тому Урядом прийнято рішення про ліквідацію Держсанепідслужби, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 348 "Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби" та утворення відповідної ліквідаційної комісії.

VІ. Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

30. Як правильно встановили суди, відповідачем у справі № 826/12583/16 є саме Державна санітарно-епідеміологічна служба України, процедура ліквідації якої на момент розгляду справи в судах не завершена.

31. Відтак, зазначена служба є належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

32. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення в частині, що є предметом касаційного перегляду, ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

33. Що ж стосується доводів ОСОБА_1 стосовно зміни рішення апеляційного суду в частині періоду вимушеного прогулу із збільшенням його на період з 27 липня 2017 року по 2 серпня 2018 року, Верховний Суд зазначає, що в силу частини 4 статті 341 КАС України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

34. Оскільки питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі у порядку статті 236 Кодексу законів про працю України не було предметом розгляду в цій справі, Верховний Суд не надає оцінки доводам касаційної скарги у цій частині.

35. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІI. Судові витрати

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2018 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2018 року у справі № 826/16770/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич