Історія справи

Постанова КАС ВП від 05.02.2026 року у справі №420/10261/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 420/10261/22

адміністративне провадження № К/990/13776/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 (суддя - Аракелян М. М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 (колегія суддів у складі: Осіпова Ю. В., Коваля М. П., Скрипченка В. О.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 24.02.2022 у лютому 2022 року, у березні 2022 року, у квітні 2022 року додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень розмірі, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, установлену Постановою № 168, з урахуванням проведених платежів.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, починаючи з 24.02.2022 у лютому 2022 року, березні 2022 року, квітні 2022 року, перебуваючи на території Одеської області, яка визначена «районом ведення бойових дій», брав безпосередню участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у складі ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак додаткову винагороду, збільшену до 100 000 гривень, відповідно до Постанови № 168, було нараховано лише у травні 2022 року у розмірі 9333,33 гривень, а у червні 2022 року - 75569,90 гривень. Позивач уважає, що відповідач безпідставно та протиправно не нараховував та не виплатив належну йому додаткову грошову винагороду збільшену до 100 000 гривень, передбачену Постановою № 168, з 24.02.2022 у лютому 2022 року, березні 2022 року, квітні 2022 року, як особі, яка брала участь у бойових діях і забезпечувала здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо на території Одеської області у період здійснення зазначених заходів.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходить службу в Південному регіональному управлінні на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу управління служби ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до архівної відомості (позиція 14) щодо нарахування грошового забезпечення позивача з січня 2022 року по червень 2022 року, додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, була нарахована та виплачена позивачу наступним чином: у березні 2022 року - 29 550,69 гривень; у квітні 2022 року - 5806,45 гривень; у травні 2022 року - 30 000 гривень; у червні 2022 року - 30 000 гривень.

При цьому збільшену додаткову винагороду (позиція 15 архівної відомості) позивачу виплачувалося, починаючи з травня 2022 року.

Саме із невиплатою збільшеної додаткової винагороди, згідно з Постановою № 168, за період з 24.02.2022 по квітень 2022 року включно не погоджується позивач, що і стало підставою звернення до суду.

Позивач уважає, що йому повинні були виплатити додаткову винагороду збільшену до 100 000 гривень, відповідно до Постанови № 168, у лютому, березні та квітні 2022 року, що не було здійснено відповідачем.

У відповідь на адвокатський запит щодо надання інформації про здійснення позивачу виплати додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, відповідно до Постанови № 168, у період з 24.02.2022 по 01.07.2022 відповідачем повідомлено, що дана доплата здійснювалася за періоди: у відповідності до наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.05.2022 № 250-аг з 15.04.2022 по 18.04.2022 у розмірі 9333,33 гривень; у відповідності до наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10.06.2022 № 308-ос з 30.04.2022 по 14.04.2022, 06.05.2022, з 16.05.2022 по 31.05.2022 у розмірі 75 569,76 гривень.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати з 24.02.2022 у лютому 2022 року, у березні 2022 року, у квітні 2022 року додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень, передбаченої Постановою № 168, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Крім того, судом першої інстанції установлено, що відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 № 84 «Про визначення районів ведення бойових дій», відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії російської федерації та визначення районів бойових дій визначено районом ведення бойових дій Одеську область 24.02.2022, 25.02.2022, 28.02.2022, 05.03.2022, з 07.03.2022 по 12.03.2022.

Згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.03.2022 № 101 «Про внесення змін до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 № 84», відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІX, Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України» та з метою уточнення переліку районів ведення бойових дій на території України, у яких проводились заходи з відбиття збройної агресії російської федерації, внесено зміни до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 № 84 «Про визначення районів ведення бойових дій» та визначено Одеську область районом ведення бойових дій 24.02.2022, 25.02.2022, 28.02.2022, 05.03.2022, з 06.03.2022 по 09.03.2022, з 10.03.2022 по 12.03.2022.

Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2022 № 102 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії російської федерації та визначення районів бойових дій, визначено районом ведення бойових дій Одеську область з 13.03.2022 по 31.03.2022.

Згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.04.2022 № 125 «Про визначення районів ведення бойових дій», відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», для забезпечення належної організації відбиття збройної агресії російської федерації та визначення районів бойових дій, визначено районом ведення воєнних (бойових) дій Одеську область з 01.04.2022 по 30.04.2022.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 № 13 «Про визначення районів ведення бойових дій», відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», наказу Головнокомандувача Збройних Сил України № 84 від 13.03.2022 «Про визначення районів ведення бойових дій», установлено районом ведення бойових дій Одеську область та наказано урахувати в організації виконання завдань органами Державної прикордонної служби України під час участі з відбиття збройної агресії російської федерації проти України 24.02.2022, 25.02.2022, 28.02.2022, 05.03.2022, з 07.03.2022 по 09.03.2022, з 10.03.2022 по 12.03.2022.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.04.2022 № 17 «Про внесення змін до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 № 13», відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 № 84 «Про визначення районів ведення бойових дій» установлено перелік районів бойових дій, наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.03.2022 № 101 «Про внесення змін до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 № 84» внесено зміни до переліку районів бойових дій, серед яких: 24.02.2022 - Одеська область, акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод України; 25.02.2022 - Одеська область, акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод України; з 26.02.2022 по 27.02.2022 - акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод України; 28.02.2022 - Одеська область, акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод України; з 01.03.2022 по 04.03.2022 - акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод України; 05.03.2022 - Одеська область, акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод України; з 06.03.2022 по 09.03.2022 - Одеська область, акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод України; з 10.03.2022 по 12.03.2022 - Одеська область, акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод України.

Відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.04.2022 № 19 «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій», на виконання пункту 3 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 164-АГ), наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 13.03.2022 № 84 «Про визначення районів ведення бойових дій» (зі змінами), наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 01.04.2022 № 102 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», визнано органи Державної прикордонної служби України, які відповідно до розпоряджень (наказів, директив) Адміністрації Державної прикордонної служби України включені до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України, такими, що брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій у період з 24.02.2022 по 31.03.2022, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.05.2022 № 21 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІX Законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.04.2022 № 125 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», вирішено урахувати в організації виконання завдань органами Державної прикордонної служби України під час участі з відбиття збройної агресії російської федерації проти України райони ведення воєнних (бойових) дій, серед яких: з 01.04.2022 по 20.04.2022 - Одеська область, акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод України; з 21.04.2022 по 30.04.2022 - Одеська область, акваторія Чорного та Азовського морів в межах територіальних вод України.

Згідно з наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.05.2022 № 23 «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій», на виконання пункту 3 Наказу № 164-АГ, наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.04.2022 № 125 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій», визнано органи Державної прикордонної служби України, які відповідно до розпоряджень (наказів, директив) Адміністрації Державної прикордонної служби України включені до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України, такими, що брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій у період з 01.04.2022 по 30.04.2022, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 24.02.2022 у лютому 2022 року, у березні 2022 року, у квітні 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у відповідних діях та заходах. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.02.2022 за лютий 2022 року, за березень 2022 року, за квітень 2022 року додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу його участі у відповідних діях та заходах. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що особа не набуває права на отримання додаткової винагороди збільшеної до 100 000 гривень виключно у зв`язку із віднесенням її до переліку осіб, передбачених пунктом 1 Постанови № 168, які перебувають у підпорядкуванні органів, які входять до складу угруповань військ (сил) Збройних Сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України, та перебувають у районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. Така особа, окрім зазначеного, повинна безпосередньо виконувати бойові завдання у складі військової частини, що ведуть воєнні (бойові) дії у складі створених або ж діючих угруповань, на підставі визначених вищим керівництвом завдань у районі ведення бойових дій, що у свою чергу повинно підтверджуватися відповідними наказами та бойовими розпорядженнями.

При цьому суд установив, що на підтвердження виконання службових (бойових, спеціальних) завдань заступником начальника штабу - начальником відділу управління служби ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 у спірний період до суду було надано відповідні накази, при дослідженні яких суд дійшов висновку, що з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року полковник ОСОБА_1 має право на нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, як особі, яка на період дії воєнного стану брала безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При цьому суд першої інстанції констатував, що підстави для визначення суми нарахування (та відповідно, виплати) збільшеної додаткової винагороди є дискреційним повноваженням відповідача, у реалізацію якого суд не має повноважень втручатися, оскільки визначення періодів з 24.02.2022 по квітень 2022 року включно участі позивача у таких заходах підтверджується виключно відповідачем шляхом видання відповідних наказів на підставі оформлених довідок.

Разом з тим, суд зверну увагу, що відповідач не навів доречних та суттєвих аргументів щодо того, на яких підставах не були ураховані спірні періоди участі позивача у бойових діях та заходах та не нараховано додаткову винагороду пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Також відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів здійснення нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у зазначених діях та заходах у період з 24.02.2022 у лютому 2022 року, березні 2022 року, квітні 2022 року.

З огляду на викладене, а також зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача відбулося саме внаслідок допущеної протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати з 24.02.2022 у лютому 2022 року, березні 2022 року, квітні 2022 року додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.

Ураховуючи наведене, суд уважав, що належним способом захисту порушеного права в цій частині є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року та квітень 2022 року додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, збільшену до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, із відмовою у вимозі урахувати проведені платежі, оскільки судом установлено, що у спірний період додаткова винагорода збільшена до 100 000 гривень позивачу взагалі не виплачувалася.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує, що звернення з касаційною скаргою обумовлено неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права через відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування норм, передбачених: пунктом 2-1 Постанови № 168; Наказом № 164-АГ саме у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями ДПСУ та командуванням військових частин у частині виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у розмірі до 100 0000 гривень, у випадках: відсутності підтверджень участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 4 Наказу № 164-АГ у формі визначеній Додатком 2 до наказу; щодо необхідної та достатньої сукупності інформації та джерел в якій вона міститься, яка надає право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень, з урахуванням вимог пункту 2 Наказу № 164-АГ, який визначає види службової діяльності, які відносяться до безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях.

Крім того, скаржник зазначає про те, що положеннями пункту 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Проте ні позивачем ні з інших військових частин, де був відряджений позивач, не надходило жодного документу із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за лютий-квітень 2022 року у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ.

Також скаржник зазначає про те, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 30.03.2022 по 14.04.2022, з 15.04.2022 по 18.04.2022, з 06.05.2022 по 06.05.2022, з 16.05.2022 по 31.05.2022, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що підтверджується достатньою сукупністю інформації та джерел, в яких вона міститься, яка надає право військовослужбовцю на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень, з урахуванням вимог пункту Наказу № 164-АГ. Відповідно до наказів ІНФОРМАЦІЯ_4 від 11.05.2022 № 250-аг та від 10.06.2022 № 308-ос позивачу в повному розмірі виплачена додаткова винагорода за указаний період, яка була збільшена до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційної часу участі у таких діях та заходах, що підтверджується позивачем у позовній заяві.

Звертає увагу на те, що з 24.02.2022 по 29.03.2022 та з 19.04.2022 по 30.04.2022 в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або заходів, відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ.

Крім того, скаржник зазначає про те, що позивач, будучи в статусі військовослужбовця, не вжив заходів щодо надання підтверджуючих документів скаржнику щодо його участі у бойових діях або забезпечені здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, відповідно для отримання збільшеної винагороди до 100 000 гривень.

Таким чином, скаржник уважає, що участь позивача у бойових діях або заходах у повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався Наказом № 164-АГ, що підтверджує відсутність у скаржника правових підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період спірних правовідносин.

Позиція інших учасників справи

Представник позивача подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух касаційної скарги

10.04.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_4 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/10261/22.

Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ІНФОРМАЦІЯ_4 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2026 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29.01.2026 № 149/0/78-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 420/10261/22 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.01.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 420/10261/22.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою позивачу, як військовослужбовцю Держприкордонслужби, збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за періоди з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року.

Частиною другою статті 2 Закону України від 04.11.1991 № 1777-XII «Про державний кордон» передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України (далі - Закон № 661-IV) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

Згідно зі статтею 16 Закону № 661-IV умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Держприкордонслужба входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби, визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 23.07.2018 за № 854/32306.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.

Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав Постанову № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

Пунктом 1 цієї Постанови (у редакції станом на 28.02.2022) визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 № 217, від 22.03.2022 № 350, від 01.04.2022 № 400, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, підстави та розмір вищевказаної додаткової винагороди.

Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.

Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

З 01.02.2023 ці питання врегульовані Порядком та умовами виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.01.2023 за № 196/39252 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ від 01.09.2023 № 726, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599, яким замість нього затверджені Особливості виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядок і умови виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, що із змінами та доповненнями діють і дотепер).

А до того означені порядок та умови визначалися, зокрема, наказами Адміністрації Держприкордонслужби «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» від 31.03.2022 № 164-АГ, від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, прийняті на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану» на виконання пункту 2-1 Постанови № 168.

Роль і значення вищезгаданих наказів Адміністрації Держприкордонслужби, які визначили порядок нарахування і виплати військовослужбовцям Держприкордонслужби додаткової винагороди та необхідні документи як умови для виплати підвищеної винагороди, проаналізовані у багатьох постановах Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами (зокрема, постанови Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).

У вказаних справах Суд сформував правові висновки щодо застосовності у подібних правовідносинах зазначених наказів Адміністрації Держприкордонслужби з урахуванням фактів відсутності їх реєстрації у Міністерстві юстиції України та наслідків для правозастосування в умовах першого року війни. Правові висновки, сформовані Судом у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи, підстав для відступу від них у цій справі Суд не вбачає та надалі зауважує таке.

Протягом періоду, за який позивач просить нарахувати підвищену додаткову винагороду (з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року) діяв Наказ № 164-АГ, який уведено в дію з 24.02.2022.

Згідно з пунктом 2 Наказу № 164-АГ під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії у складі створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); здійснення заходів з виводу сил та засобів з-під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання польотів, пов`язаних з евакуацією військовослужбовців, цивільного населення, озброєння та інших матеріальних засобів з районів бойових дій; виконання бойових завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Пунктом 3 Наказу № 164-АГ визначено виключний перелік документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у бойових діях або заходів, а саме: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (вахтового журналу) або журналу ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл); рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону. КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (останній абзац пункту 3 Наказу № 164-АГ).

Пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).

Пунктом 5 цього Наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов`язковим зазначенням підстав для його видання.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу управління служби ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.04.2022 № 19, від 03.05.2022 № 23 «Про склад органів та підрозділів, які брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій», ІНФОРМАЦІЯ_5 було визнано таким, що брало участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій у період з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Крім того, як установлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження виконання службових (бойових, спеціальних) завдань заступником начальника штабу - начальником відділу управління служби ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 у спірний період до суду було надано відповідні накази.

Так, відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.02.2022 № 34-ВВ, полковник ОСОБА_1 , заступник начальника штабу - начальник відділу управління службою штабу, з 19.02.2022 по 21.02.2022 перебував у службовому відрядженні у НОМЕР_2 прикордонному загоні на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_4 від 18.02.2022 № 106-АГ, посвідчення про відрядження № 75.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.03.2022 № 51-ВВ, полковник ОСОБА_1 , заступник начальника штабу - начальник відділу управління службою штабу, вибув у службове відрядження з 28.02.2022 на ділянку НОМЕР_2 прикордонного загону на підставі бойового завдання групі офіцерів ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.02.2022.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2022 № 62-ВВ, позивач 22.03.2022 прибув зі службового відрядження, у якому перебував з 28.02.2022 на ділянці НОМЕР_2 прикордонного загону на підставі бойового завдання групі офіцерів ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28.02.2022.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2022 № 85-ВВ, позивач 18.04.2022 прибув зі службового відрядження, у якому перебував з 22.03.2022 у АДРЕСА_1 на підставі бойового завдання групі офіцерів ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.03.2022.

На підставі припису від 18.04.2022 № 12/17, направлення від 18.04.2022 № 30/28, полковника ОСОБА_1 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 з 18.04.2022.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.04.2022 № 91-ВВ, позивач прибув 24.04.2022 з лікування з ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі припису від 18.04.2022 № 12/17.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.05.2022 № 101-ВВ, полковник ОСОБА_1 , заступник начальника штабу - начальник відділу управління службою штабу, вибув у службове відрядження з 06.05.2022 на ділянку відповідальності НОМЕР_3 прикордонного загону на підставі бойового завдання ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.05.2022, посвідчення про відрядження № 279.

З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року полковник ОСОБА_1 має право на нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 грн в розрахунку на місяць, як особі, яка на період дії воєнного стану брала безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Водночас Верховний Суд уважає передчасними такі висновки судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Аналізуючи обставини справи, що розглядається, Верховний Суд зазначає, що вирішуючи подібні спори у такій категорії справ, суди насамперед надають правову оцінку доказам, що були надані учасниками на підтвердження своїх доводів, а отже висновки Верховного Суду формуються та перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо, а результат вирішення такої справи, обумовлений саме попередньою оцінкою доказів судами першої та апеляційної інстанцій.

Ключовими аргументами касаційної скарги є те, що участь позивача у бойових діях або заходах у повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався Наказом № 164-АГ, внаслідок чого, на думку відповідача, прийнято рішення без встановлення фактичних обставин, які мали суттєве значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідач не заперечує, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 30.03.2022 по 14.04.2022, з 15.04.2022 по 18.04.2022, з 06.05.2022 по 06.05.2022, з 16.05.2022 по 31.05.2022, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, що підтверджується достатньою сукупності інформації та джерел, в яких вона міститься, яка надає право військовослужбовцю на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 гривень, з урахуванням вимог пункту 2 Наказу № 164-АГ. Водночас відповідач у звертає увагу на те, що з 24.02.2022 по 29.03.2022 та з 19.04.2022 по 30.04.2022 у в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях або заходів відповідно до пункту 3 Наказу № 164-АГ.

Подібне питання вже було предметом розгляду Верховного Суду у справі № 480/7815/23, який у контексті спірних правовідносин та за подібних обставин, констатував, що з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 гривень на місяць, передбаченої Постановою № 168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» та документального підтвердження цих обставин. Також у контексті обставин, установлених у цій справі, Суд указав, що встановлення права позивача на додаткову виплату до 100 000,00 гривень потребує комплексної оцінки виконуваних завдань і наявних доказів у контексті відповідного наказу та порядку (постанова Верховного Суду від 23.10.2025).

Отже, реалізація права військовослужбовця ДПС на отримання збільшеної винагороди, установленої Постановою № 168 перебуває у прямій залежності від результатів доведення підстав виникнення такого права. Це означає, що визначальним є встановлення факту виконання військовослужбовцем ДПС певного виду бойових (спеціальних) завдань у певний період, оскільки виплата такої винагороди залежить від попереднього установлення/доведення в судовому порядку обставин, за яких таке право виникає.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/12613/23 зазначив, що у переліку завдань, які визначають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах», відсутня чітка прив`язка до меж, бойових (спеціальних) завдань та операцій здійснення самих бойових дій та заходів. Перелік охоплює широкий спектр військових дій, які можуть виконуватися військовослужбовцями як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами. Це означає, що виконання військовослужбовцем різноманітних військових завдань як у районах ведення бойових дій, так і поза їх межами, може вважатися підставою для визнання його участі у бойових діях або заходах.

Верховний Суд звернув увагу, що згідно з Наказом № 164-АГ підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира, який видається, у разі, якщо особи беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).

Процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3), згідно з Наказом № 164-АГ, здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) на підставі одного з визначених документів: бойового наказу (розпорядження); журналу бойових дій; рапорту начальника, без вимоги надання додаткових документів або сукупності інформації. Начальники органів ДПСУ зобов`язані щомісячно повідомляти органи, де проходять службу відрядженні військовослужбовці, про їх участь у бойових діях (додаток № 2).

Виходячи з наведених положень Наказу № 164-АГ, Верховний Суд дійшов висновку, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах не повинно бути надмірно обмеженим. Навіть якщо надані позивачем документи не повністю відповідають вимогам Наказу № 164-АГ через формальні недоліки у документальному підтвердженні, вони можуть бути достатніми для підтвердження його права на додаткову винагороду.

В обсязі установлених обставин у цій справі суди попередніх інстанцій установили лише те, що позивач у спірний період проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_7 (військова частина НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника штабу - начальника відділу управління служби ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке було визнано таким, що брало участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 та те, що позивач перебував у службових відрядженнях у НОМЕР_2 прикордонному загоні на підставі наказу та бойового завдання у період з 19.02.2022 по 21.02.2022, з 28.02.2022 по 21.03.2022 та у н. п. Березівка Одеської області на підставі бойового завдання у період з 22.03.2022 по 18.04.2022.

Крім того, суди попередніх інстанцій установили, що позивач у період з 18.04.2022 по 24.04.2022 перебував на лікуванні в ІНФОРМАЦІЯ_8 на підставі припису від 18.04.2022 № 12/17.

Водночас поза увагою судів залишилися головні питання, відповіді на які лежать в основі правильного вирішення спору у цій справі, зважаючи на аргументи позивача, а саме: 1) які завдання або заходи виконував позивач, за якою посадою і де (у якому населеному пункті, на якій ділянці державного кордону, на якому напрямку тощо) упродовж всього спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення щодо наявності підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 гривень 2) чи свідчить такий характер виконуваних позивачем завдань про його «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії», у розумінні Наказу № 164-АГ; 3), якими документами підтверджуються викладені обставини.

Не відповівши на зазначені питання суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що з 24.02.2022 за лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року позивач має право на нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, збільшеної до 100 000 гривень в розрахунку на місяць, як особі, яка на період дії воєнного стану брала безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Отже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, проте не виконував бойових чи інших завдань, які, в розумінні пункту 1 Постанови № 168, дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 гривень, то важливо встановити, які завдання він у такому випадку виконував протягом цього часу та де конкретно проходив службу у цей час. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані.

Такий підхід до вирішення спору або підтвердив би доводи позивача у цій частині, або спростував би їх. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав сумніватися у правильності дій/рішень відповідача, а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.

Наведене в сукупності свідчить про передчасність висновків як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій, по суті спору у цій справі, адже судами не досліджено усіх обставин цієї справи.

Суд нагадує, що за правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Приписами статті 242 КАС України установлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на те, що установлені порушення допущені судами першої та апеляційної інстанцій, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно дослідити усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.

Отже, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно встановити які саме завдання, за якою посадою і де (на якому напрямку) виконував позивач у спірний період та чим це підтверджується, з урахуванням усіх доказів, наданих учасниками спору на підтвердження їхніх позиції, а також додатково витребувати інші докази, на які є посилання у наданих сторонами документах.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі № 420/10261/22 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько А.В. Жук