Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2018 року у справі №804/1260/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №804/1260/16

касаційне провадження №К/9901/8036/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 (головуючий суддя - Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 (головуючий суддя - Дадим Ю.М., судді: Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) у справі №804/1260/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» до Дніпропетровської митниці ДФС про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, у якому просило зобов'язати Дніпропетровську митницю ДФС скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» надміру сплаченого митного платежу у загальному розмірі 90685,69 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним рішення Дніпропетровської митниці ДФС щодо відмови у наданні висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» надміру сплаченого митного платежу у розмірі 90685,69 грн., що викладене у листі від 22.10.2015 року за заявою від 08.10.2015 року вих. №191; зобов'язано повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФБМ-Днепр" від 08.10.2015 року вих. №191 в частині надання висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» надміру сплаченого митного платежу у розмірі 90685,69 грн. відповідно до чинного законодавства. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» подало касаційну скаргу, у якій просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Свої вимоги заявник обґрунтовує неповним з'ясуванням судами попередніх інстанції обставин справи. Вказує на те, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі заявлених позовних вимог фактично позбавив права товариства щодо повного захисту його прав, свобод та інтересів, про захист яких він просив; обраний судом спосіб захисту прав позивача не відповідає завданням адміністративного судочинства та не узгоджується з фактичними обставинами справи. Крім того, вказує на те, що судами безпідставно не враховано норми податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини та встановлюють алгоритм дій як для платника податку так і для суб'єкта владних повноважень з питань повернення надмірно сплачених митних платежів.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту було придбано у компанією «ЕС International (Nantong) Co., Ltd.» товар: вироби з чорних металів з різьбою; болти без головки (стержень метричний) зі сталі - марка сталі С1018-1022.

22.04.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» подано в електронному вигляді до Дніпропетровської митниці Міндоходів митну декларацію № 110070000/2014/304454. Митна вартість товару визначена за ціною контракту.

За результатом проведеного митного контролю, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2014/300057/1 від 28.04.2014, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням резервного методу. Товар випущено у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

За результатами судового оскарження вказаного рішення, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 у справі №804/17039/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2015 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 110070000/2014/300057/1 від 28.04.2014. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У зв'язку цим, товариство неодноразово зверталось до митного органу із заявами від 22.06.2015 №135, від 02.09.2015 №88 та від 08.10.2015 №191 про повернення надмірно сплаченої суми митних платежів, у яких просив скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» надміру сплаченого митного платежу у розмірі 90685,69 грн.

Втім, листами від 03.07.2015 №1540/10/04-50-25-01, від 09.09.2015 №2174/10/04-50-25-01 та від 22.10.2015 №2585/10/04-50-25-01 митним органом було відмовлено позивачу у задоволенні заяв.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що митним органом не виконано процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на суб'єкта владних повноважень нормами податкового законодавства шляхом перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та встановлення наявності такої переплати. Разом з тим, з огляду на те, що наданню висновків про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів передує проведення органом фіскальної служби відповідної перевірки, встановлення фактів надмірної сплати податку, відсутності податкового боргу, оформлення заяви за встановленою формою, відсутності причин відмови у поверненні коштів, суди дійшли висновку про те, що належним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву товариства в частині надання висновку про повернення надміру сплаченого митного платежу у розмірі 90685,69 грн.

Надаючи правовому оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 24 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 статті 24 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до пунктів 43.4-43.5 цього Кодексу, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пунктів 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби від 20.07.2007 № 618 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 26.09.2017), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України.

Відповідно до пункту 10 Порядку взаємодії територiальних органів Міністерства доходів і зборів України, мiсцевих фiнансових органiв та територiальних органiв Державної казначейської служби України у процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 №882/1188 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність 22.01.2016), на пiдставi отриманих висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов'язаний не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Судами попередніх інстанції встановлено, що рішення про коригування митної вартості товарів № 110070000/2014/300057/1 від 28.04.2014 на підставі якого позивачем були додатково понесені витрати зі сплати митних платежів у сумі 90685,69 грн. скасовано у судовому порядку. Рішення у справі №804/17039/14 набрало законної сили, а це, в свою чергу, свідчить про правильність визначення митної вартості товарів Товариством за ціною договору.

За таких обставин, всі відомості, внесені до митних декларацій на підставі такого рішення є помилковими, що підтверджується відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили, а сплачені на підставі скасованого рішення про коригування митної вартості товарів митні платежі є надміру сплаченими та підлягають поверненню за умови звернення до митного органу платника податків із відповідною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у встановленому законодавством порядку неодноразово звертався до митного органу із заявами від 22.06.2015 №135, від 02.09.2015 №88 та від 08.10.2015 №191 про повернення надмірно сплаченої суми митних платежів у сумі 90685,69 грн. До вказаних заяв позивачем подано визначений Порядком №618 пакет документів.

Таким чином, позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв'язку з чим у Митниці виник обов'язок скласти відповідні висновки з направленням їх до відповідного територіального органу казначейства.

Втім, митним органом листами від 03.07.2015 №1540/10/04-50-25-01, від 09.09.2015 №2174/10/04-50-25-01 та від 22.10.2015 №2585/10/04-50-25-01 повідомлено позивача про передчасність таких звернень, вказавши на те, що: 1) резолютивна частина рішень у справі №804/17039/14 не містить зобов'язання митниці здійснити визнання рівня митної вартості заявленої декларантом, а скасування рішення митного органу у судовому порядку не є безумною підставою для повернення коштів, сплачених декларантом згідно такого рішення; 2) товариством не дотримано вимог Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби від 20.07.2007 № 618 в частині надання документів, які підтверджують наявність надміру сплаченої до Державного бюджету України суми митних платежів в заявленомі розмірі. Для уникнення подвійного відшкодування ПДВ та підтвердження заявленої підприємством до повернення з Держбюджету суми ПДВ, митниці необхідна інформація щодо податкового обліку з ПДВ за окремі податкові періоди та сплати податку на додану вартість у повному обсязі з урахуванням проведених коригувань, а також при наявності актуальної інформації про відсутність за ТОВ «ФБМ-Днепр» непогашеного податкового боргу.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції про необґрунтованість наведених митним органом підстав для відмови у підготовці, з огляду на таке.

Так, в силу положень пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення, а не рішення суду, як помилково вважає відповідач.

При цьому, факт підтвердження митної вартості митному органу супроводжується поетапним здійсненням певних самостійних юридичних дій. До таких самостійних дій, які здійснюються різними суб'єктами, Митний кодекс України відносить: визначення, заявлення та контроль митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.

Статтею статті 52 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується зі статтею 257 Митного кодексу України (у наведеній редакції), визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення точних відомостей про товари, мету їхнього переміщення через митний кордон, а також відомостей, необхідних для здійснення їхнього митного контролю та митного оформлення.

Отже, визначення і заявлення митної вартості є обов'язком і правом виключно декларанта.

Натомість, як вбачається зі статті 54 Митного кодекск України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), митний орган має своє право і свій обов'язок - контроль правильності визначення митної вартості, який здійснюється під час митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Таким чином, доводи Митниці щодо відсутності в резолютивній частині судового рішення у справі №804/17039/14 зобов'язання митного органу здійснити визнання рівня митної вартості, заявленої декларантом, є безпідставними та суперечать вищенаведеним нормам митного законодавства. Суд не може зобов'язати митний орган здійснити визнання рівня митної вартості заявленої декларантом, оскільки скасування судом рішення про коригування митної вартості товару означає, що митна вартість, заявлена декларантом, визнається автоматично.

Щодо висновку митного органу про можливе подвійне відшкодування ПДВ за звітні податкові періоди (відповідно до дати оформлення митних декларацій) слід вказати на те, що товариством було подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином ПДВ сплачений за митне оформлення товару не було використано позивачем у складі податкового кредиту у звітному періоді. Про вказані обставини позивач повідомив митний орган при повторному зверненні з заявою від 02.09.2015 №88, однак такі безпідставно залишись поза увагою відповідача.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї митним законодавством шляхом перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та встановлення наявності такої переплати. А отже, висновок судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним рішення Дніпропетровської митниці ДФС щодо відмови у наданні висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» надміру сплаченого митного платежу у розмірі 90685,69 грн., що викладене у листі від 22.10.2015 року за заявою від 08.10.2015 року вих. №191 є обґрунтованим та таким, що відповідає завданню адміністративного судочинства.

Між тим колегія суддів не може погодитись з обраним судами попередніх інстанцій способом відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання митного органу повторно розглянути заяву в частині надання висновку про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» надміру сплаченого митного платежу у розмірі 90685,69 грн., оскільки такий не відповідає завданню адміністративного судочинства та не узгоджується з фактичними обставинами справи, виходячи з наступних мотивів.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

У пункті 40 рішення від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав на те, що фактично постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднані із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Суди попередніх інстанцій в обґрунтування своєї позиції зазначили, що наданню висновків про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів передує проведення органом фіскальної служби відповідної перевірки, встановлення фактів надмірної сплати податку, відсутності податкового боргу, оформлення заяви за встановленою формою, відсутності причин відмови у поверненні коштів.

Втім, судами попередніх інстанцій обираючи зазначений вище спосіб відновлення порушеного права не враховані положення пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зі змісту якого вбачається, що вчинення органом ДФС зазначених дій обмежено у часі, а саме п'ятнадцять днів з дня подання платником податків заяви про повернення надмірно сплачених коштів, оскільки не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків вказаної заяви контролюючий орган має підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, з огляду на те, що у встановлений законом строк Митниця не виконала процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на неї митним законодавством, та не зазначила в своїх відповідях Товариству на подані заяви про повернення надмірно сплачених коштів обґрунтованих підстав для відмови у підготовці відповідних висновків, належним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку є зобов'язання Митницю вчинити дії у передбачений законодавцем спосіб, за умови дотримання платником податку передбаченої податковим законодавством процедури повернення надмірно сплачених митних платежів, а також за відсутності обставин, які виключають підстави для повернення коштів.

Спосіб відновлення порушеного права зобов'язального характеру є ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність Митниці, що безпідставно не враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні справи.

Аналогічна правова позиція щодо відновлення порушеного права позивача у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №826/4418/14.

Окрім того, суду необхідно визначити коло осіб на права, свободи, інтереси або обов'язки яких може вплинути рішення у даній справі.

Згідно частини 2 статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, суду першої інстанції необхідно обрати належний спосіб захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, який є ефективним та відповідає завданню адміністративного судочинства, за умови відповідності поданих документів вимогам законодавства та відсутності підстав (наявність податкового боргу), що виключають можливість повернення надмірно сплачених платежів.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФБМ-Днепр» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2016 у справі №804/1260/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк