Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.11.2020 року у справі №812/390/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2020 року

Київ

справа №812/390/16

адміністративне провадження №К/9901/16011/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Мацедонської В. Е.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року (суддя - Борзаниця С. В. ) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (головуючий суддя - Шишов О. О., суддів Сіваченко І. В., Чебанов О. О.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач), в якому просив суд зобов'язати відповідача видати наказ, у якому визначити датою звільнення дату видачі дублікату трудової книжки - 26 березня 2016 року, та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 10 жовтня 2014 року по 26 березня 2016 року в сумі 75
523,62 грн.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що 09.10.2014 позивача звільнили з посади наказом № 318 о/с за порушення дисципліни. При звільненні з роботи позивачу не видали трудову книжку і виписку з наказу. При зверненні до ГУМВС України у Луганській області з приводу трудової книжки пояснили, що трудової книжки у них немає, що трудова книжка знаходиться у особовій справі, яка знаходиться на тимчасово окупованій території. Позивач звертався з письмовими зверненнями 27.10.2014; 28.01.2015; 30.10.2015 р. При звернені до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, а також за час судового розгляду справи ГУМВС України у Луганській області не зробило дубліката трудової книжки та не видало його.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено.

Відмовляючи в позовних вимогах, суди попередніх інстанцій вказали на відсутність вини ГУМВС України у Луганській області щодо невидачі трудової книжки позивачу.

Крім того, суди вказали, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 09.10.2014 №318 о/с про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та заборгованість по заробітній платі було відмовлено (а. с.40-44). Зазначеною постановою суду від 23 жовтня 2015 року встановлено, що в день звільнення позивач був відсутній на роботі, тому видати трудову книжку відповідач не мав можливості. Також в зазначеній постанові вказано, що судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що він згідно ст. 235 КЗпП України має право на середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки, оскільки вини ГУ МВС України у Луганській області з приводу її невидачі судом не встановлено. Як зазначив свідок ОСОБА_2 матеріали особової справи разом з трудовою книжкою позивача залишились у захопленому приміщенні в м. Луганську, а тому видати її при звільненні позивачу не було можливості. З цього приводу суд роз'яснив позивачу про те, що він не позбавлений можливості звернутися з вимогою до ГУ УМВС України у Луганській області з відповідною заявою про видачу дублікату трудової книжки. Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Крім того, суди вказали, що пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника, проте, зазначеного позивачем зроблено не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

27 березня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийнята нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди дійшли хибної думки про те, що позивачем не було надано письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу. Так, позивачем в своїх заявах від
27.10.2014 та від 28.01.2015 було вказано про необхідність надсилання трудової книжки на адресу позивача у м. Києві. Скаржник вказав, що відповідач у разі втрати його трудової книжки, повинен був видати йому її дублікат. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Крім того, скаржник вказав на те, що особові справи (трудові книжки) деяких співробітників Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області були вивезені з окупованої території м. Луганська.

Відповідачем по справі до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на правомірність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просив залишити їх без змін. Вказував на відсутність вини відповідача щодо невидачі трудової книжки позивачу.

Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 працював на посаді оперуповноваженого відділу швидкого реагування "Сокіл" УБОЗ ГУМВС України у Луганській області у званні капітана міліції.

Наказом ГУ МВС України у Луганські області від 26.09.2014 № 2078 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за п.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, що не заперечується сторонами та підтверджується копією трудової книжки (а. с.6).

27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 направив до ГУМВС України в Луганській області заяву, якою просив видати трудову книжку та видати копію виписки з наказу (а. с.7). Заява отримана відповідачем 03.11.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 13).

28 січня 2015 року позивачем було направлено на ім'я начальника ГУМВС України в Луганській області Науменко А. В. скаргу на бездіяльність співробітників кадрового апарату ГУМВД України в Луганській області разом з заявою, в якій просив видати трудову книжку, копію виписки з наказу (а. с. 8-9,10). Скарга разом з заявою отримана відповідачем 03.02.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с.13).

Листом від 17 лютого 2015 року №6/2-559 відповідач на звернення позивача зазначив, що військовий квиток та оригінал трудової книжки перебувають в особовій справі, а також що у день звільнення позивач не перебував на службі та не прибув до ГУМВСУ для отримання трудової книжки, не видана за місцем тимчасової дислокації Головного управління в м. Сєвєродонецьку не з вини адміністрації ГУМВС України у Луганській області та з урахуванням того, що територія міста Луганська перебуває під контролем незаконних озброєних формувань, будь-яким чином отримати особову справу або трудову книжку, не надається можливим, тому зазначене питання буде розглянуто після встановлення конституційного ладу на території Луганської області (а. с.49).

30 жовтня 2015 року позивачем було направлено до ГУМВС України в Луганській області заяву, в якій просив видати трудову книжку, змінити дату звільнення на дату видачі трудової книжки, сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу (а. с.11-12). Заява отримана відповідачем 03.11.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с.13).

Листом від 06 листопада 2015 року №6/2-5013 відповідач на звернення позивача зазначив, що з урахуванням того, що територія міста Луганська перебуває під контролем незаконних озброєних формувань, будь-яким чином отримати особову справу та оригінал трудової книжки не надається можливим. Для отримання дублікату трудової книжки необхідно прибути до УКЗ ГУМВСУ з бланком трудової книжки та оригіналом диплому про навчання (а. с.50).

28 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС України у Луганській області з заявою про видачу дублікату трудової книжки (а. с. 51) та отримав його
26.03.2016 (а. с.52).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 09.10.2014 №318 о/с про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації моральної шкоди та заборгованість по заробітній платі відмовлено (а. с.40-44).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року залишено без змін (а. с.45-48).

Постановою суду від 23 жовтня 2015 року встановлено, що остаточною датою звільнення позивача вважається 09.10.2014, у вказаний день ОСОБА_1 до місця дислокації так і не прибув.

Тобто, в день звільнення позивач був відсутній на роботі, тому видати трудову книжку відповідач не мав можливості.

Також, в постанові зазначено, що судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що він згідно ст. 235 КЗпП України має право на середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у разі затримки видачі трудової книжки, оскільки вини ГУ МВС України у Луганській області з приводу її невидачі судом не встановлено. Як зазначив свідок ОСОБА_2, матеріали особової справи разом з трудовою книжкою позивача залишились у захопленому приміщенні в м. Луганську, а тому видати її при звільненні позивачу не було можливості.

З цього приводу суд роз'яснив позивачу про те, що він не позбавлений можливості звернутися з вимогою до ГУ УМВС України у Луганській області з відповідною заявою про видачу дублікату трудової книжки.

18 травня 2014 року незаконними озброєними формуваннями було захоплено адміністративну будівлю ГУ МВС України у Луганській області, яка розташована за адресою: вул. Луначарського, 38, м. Луганськ, про що 26.05.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014130020002210 були внесені відповідні відомості, разом з усією документацією, а також особовими справами працівників ГУ МВС України.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 47 Кодексу законів про працю України.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно пункту 1.1 ч. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 4.1,4.2 ч. 4 Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.

Трудова книжка заповнюється одночасно українською та російською мовами і засвідчуються окремо обидва тексти.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Згідно п 5.1 ч. 5 Інструкції, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Згідно п. 6.1 ч. 6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, при виписуванні трудової книжки, або вкладиша до неї, або дубліката трудової книжки власник або уповноважений ним орган стягує з працівника суму її вартості.

У разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Якщо трудова книжка працівника загублена підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, то йому видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення".

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суди вірно вказали про те, що пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Проте, Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не було надано відповідачу такої згоди, оскільки матеріали справи містять заяви позивача з вимогою надіслати трудову книжку на його адресу у м.

Києві.

Колегія суддів, також вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності вини відповідача у невидачі позивачу вчасно трудової книжки, з посиланням на захоплення адміністративної будівлі ГУ МВС України у Луганській області, оскільки за приписами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у випадку втрати трудової книжки, після заяви, власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат", що й було зроблено відповідачем 26.03.2015.

Суд вказує, що за приписами Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача видати наказ, у якому визначити датою звільнення дату видачі дублікату трудової книжки - 26 березня 2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вказує, що судами попередніх інстанцій була встановлена відсутність підстав для стягнення середнього заробітку на користь позивача, як наслідок, не було надано правову оцінку розрахункам грошового забезпечення позивача, що передували його звільненню зі служби.

Частиною 3 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачалось, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи те, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки розрахункам грошового забезпечення позивача, що передували його звільненню зі служби, Суд вважає наявними підстави для направлення адміністративної справи в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 10 жовтня 2014 року по 26 березня 2016 року в сумі 75 523,62 грн на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Беручи до уваги те, що Суд в силу положень статті 341 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, а також додатково перевіряти докази, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій принципу офіційного з'ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень) щодо законності і обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування таких судових рішень в частині відмови у позовних вимогах про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 10 жовтня 2014 року по 26 березня 2016 року в сумі 75 523,62 грн і направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Частинами 1, 3 статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на викладене, ураховуючи те, що висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача видати наказ, у якому визначити датою звільнення дату видачі дублікату трудової книжки - 26 березня 2016 року, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, оскаржувані судові рішенні підлягають скасуванню в цій частині, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 351, 352, 353, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року в частині позовних вимог про зобов'язання Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії видати наказ, у якому визначити датою звільнення ОСОБА_1 дату видачі дублікату трудової книжки - 26 березня 2016 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії видати наказ, у якому визначити датою звільнення ОСОБА_1 дату видачі йому дублікату трудової книжки - 26 березня 2016 року.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року в частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 10 жовтня 2014 року по 26 березня 2016 року в сумі 75 523,62 грн - скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. Е. Мацедонська

Н. В. Шевцова