Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/3176/17

адміністративне провадження №К/9901/2102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року у складі судді Аблова Є.В. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Земляної Г.В. (головуючий), суддів: Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції України у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

УСТАНОВИВ:

1 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив поновити пропущений строк звернення до суду, визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України у місті Києві від 29 січня 2016 року №63 о/с про звільнення ОСОБА_2 з органів національної поліції, поновити його на посаді помічника слідчого відділу Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції України у місті Києві з відновленням спеціального звання та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі статті 100 та пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права (зокрема, статті 159 КАС України), просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у цій справі є наказ Головного управління Національної поліції України у місті Києві від 29 січня 2016 року №63 о/с про звільнення ОСОБА_2 з органів національної поліції та відповідно вимоги про поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Витяг з наказу Головного управління Національної поліції України у місті Києві від 29 січня 2016 року №63 о/с про його звільнення, трудову книжку та військовий квиток позивач отримав у відділі кадрового забезпечення, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 від 10 лютого 2016 року.

Тобто, про існування оскаржуваного наказу від 29 січня 2016 року №63 о/с позивачу стало відомо ще 10 лютого 2016 року.

З позовом про скасування наказу від 29 січня 2016 року №63 о/с Головного управління Національної поліції України у місті Києві ОСОБА_2 вперше звернувся до суду лише 1 березня 2017 року, про що свідчить дата на позовній заяві позивача та вхідний штамп суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Статтею 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними (пункт 9 частини першої статті 155 КАС України).

Суд вважає, обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем протягом тривалого терміну не здійснювалось жодних заходів щодо відновлення порушено права та при цьому не надано будь-яких доказів на підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду з даним адміністративним позовом, тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції підставно позовну заяву ОСОБА_2 залишив без розгляду.

Суд не бере до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що з наказом про звільнення він ознайомився лише 22 лютого 2017 року, а тому ним не було пропущено строк звернення до суду, оскільки цей факт був досліджений судами попередніх інстанцій і не знайшов свого підтвердження.

Наведені у скарзі доводи висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

Ураховуючи вищенаведене, перевіривши доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, суд не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (у редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

..........................

...........................

...........................

В.М. Шарапа

В.М. Бевзенко

Н.А. Данилевич,

Судді Верховного Суду