Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.03.2018 року у справі №826/11783/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року

Київ

справа №826/11783/16

адміністративне провадження №К/9901/47383/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2017 (суддя - Кузьменко В.А.)

та Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 (судді - Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.)

у справі №826/11783/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) від 06.01.2016.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ дійшла помилкового висновку порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України при визначенні розміру податкових зобов'язань ОСОБА_2 за наслідками здійснення операцій з інвестиційними активами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018, позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 06 січня 2015 року №0000021701;

- присуджено на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 116, 29 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши обставини справи та неправильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини.

Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2008 року позивач внесла до статутного капіталу ВАТ "Корпоративний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу "Еф Ай Ем Інвест" 349 000 грн.

30 квітня 2009 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 у якості покупця, укладено договорі купівлі-продажу цінних паперів №Б-11-09/024 на загальну договірну вартість 416 850 грн.

В цей же день позивач уклала с ОСОБА_6 договір №Б-11-09/018, за яким ОСОБА_5 придбала ціні папери загальною договірною власністю 208 425 грн.

При цьому учасниками договорів підписано акти виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу, якими підтверджено повне виконання сторонами взаємних зобов'язань, що виникли на підставі цих договорів.

Таким чином, на підставі зазначених договорів купівлі-продажу позивач отримала у власність акції ПАТ "Корпоративний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу "Еф Ай Ем Інвест" у кількості 750 штук.

11 січня 2013 року позивач уклала договір №2-В, відповідно до умов якого здійснила продаж належних їй акцій на загальну вартість 1 006 826, 87 грн.

ОСОБА_2 подала до ДПІ декларацію про майновий стан і доходи, отримані за 2013 рік, разом із додатком 3 "Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами", у якій визначила суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу у розмірі 1 006 826, 87 грн. та суму витрат на придбання інвестиційного активу в сумі 974 275 грн.; фінансовий результат від операцій з інвестиційними активами складає - 32 551, 87 грн.

За наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб від доходів, отриманих у вигляді інвестиційного прибутку фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року складено акт від 19.12.2014.

В акті перевірки викладено висновки ДПІ про порушення позивачем статей 36, пункту 163.1 статті 163, статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 170.2 статті 170, статті 176 Податкового кодексу України, у зв'язку із заниженням розміру інвестиційного прибутку, отриманого від операцій з інвестиційними активами у 2013 році (продаж простих іменних акцій ПАТ "Корпоративний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу "Еф Ай Ем Інвест"), в результаті завищення витрат, понесених на придбання інвестиційного активу, оскільки позивач не надав документів, які б підтверджували понесені витрати на придбання активу.

На цій підставі відповідачем 06.01.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000021701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доход фізичних осіб на суму 211 629, 46 грн., з яких 169 303, 57 грн. - податкове зобов'язання, 42 325, 89 - штрафні (фінансові) санкції.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ мотивує тим, що позивач не надав контролюючому органу документально підтвердженої інформації щодо витрат, понесених на придбання акцій ПАТ "Корпоративний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу "Еф Ай Ем Інвест".

Питання оподаткування доходів фізичних осіб внормовано положеннями Розділу ІV Податкового Кодексу України ( у відповідній редакції).

Відповідно до підпункту 163.1.1. статті 163 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, а згідно з пунктом 164.1. статті 164 цього Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість платник податку має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Здійснивши системний аналіз матеріалів справи, надавши належну оцінку залученим до справи доказам та правильно застосувавши норми матеріального права, що регламентують спірні правовідносини, зокрема, статей 164, 170, 176 Податкового Кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем надано достатні докази в підтвердження понесення ОСОБА_2 витрат на придбання цінних паперів у розмірах, відображених в декларації про майновий стан і доходи, отримані за 2013 рік.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) та частини 2 статті 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017) відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

З огляду на це, судами обґрунтовано зроблено висновок про правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань з урахуванням результатів здійснення вищезгаданих цивільно-правових угод.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів якими мотивовано судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2017 та Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова