Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

04 вересня 2018 року

справа №808/3168/17

адміністративне провадження №К/9901/54304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України та Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року у складі судді Стрельнікової Н.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербак А.А. у справі № 808/3168/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Високовольтні технології» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Високовольтні технології» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Державної фіскальної служби України (далі - другий відповідач у справі) про визнання протиправними дій податкового органу щодо припинення (розірвання) договору про визнання електронних документів від 23 грудня 2015 року №231220153, укладеного з Товариством, визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо не реєстрації податкових накладних, складених Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Високовольтні технології" протягом операційного дня коли їх було надіслано до Єдиного реєстру податкових накладних, а саме податкові накладні №125 від 07 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, №130 від 12 вересня 2017 року - 12 жовтня 2017 року, №132 від 15 вересня 2017 року - 13 жовтня 2017 року, №133 від 15 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, №134 від 18 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, №135 від 18 вересня 2017 року - 12 жовтня 2017 року, №136 від 19 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, №137 від 20 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, №138 від 21 вересня 2017 року - 29 вересня 2017 року, №139 від 25 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, № 140 від 25 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, №141 від 26 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, №142 від 27 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, №143 від 28 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, №144 від 28 вересня 2017 року - 02 жовтня 2017 року, №146 від 28 вересня 2017 року - 12 жовтня 2017 року, №147 від 29 вересня 2017 року - 12 жовтня 2017 року, №148 від 29 вересня 2017 року - 12 жовтня 2017 року.

01 лютого 2018 року рішенням Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності протиправності дій податкового органу щодо припинення (розірвання) договору про визнання електронних документів з підстав зміни Товариством місця реєстрації юридичної особи, вказавши на помилкове ототожнення податковим органом понять «зміна місця реєстрації юридичної особи» та «відсутність юридичної особи за зареєстрованою адресою». Оскільки протиправність дій відповідача щодо розірвання договору призвела до не реєстрації податкових накладних, складених платником податків, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими вимоги позивача про визнання дій відповідача щодо такої не реєстрації протиправними.

Відповідачами подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга утримує викладення фактичних обставин справи, відсутні жодні мотиви того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу №808/3168/17 з Запорізького окружного адміністративного суду.

15 серпня 2018 року справа №808/3168/17 надійшла на адресу Верховного Суду.

17 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу відповідачів, в якому Товариство погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

7 жовтня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Високовольтні технології" зареєстроване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 10, до вказаної дати підприємство знаходилось та було зареєстроване за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, б.26, прим.22.

23 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Високовольтні технології" та Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі Державної фіскальної служби Запорізької області (правонаступником якої є перший відповідач у справі) укладено договір від №231220153 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Товариством направлені засобами електронного документообігу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні: №125 від 07 вересня 2017 року, №130 від 12 вересня 2017 року, №132 від 15 вересня 2017 року, №133 від 15 вересня 2017 року, №134 від 18 вересня 2017 року, №135 від 18 вересня 2017 року, №136 від 19 вересня 2017 року, №137 від 20 вересня 2017 року, №138 від 21 вересня 2017 року, №139 від 25 вересня 2017 року, №140 від 25 вересня 2017 року, №141 від 26 вересня 2017 року, №142 від 27 вересня 2017 року, №143 від 28 вересня 2017 року, №144 від 28 вересня 2017 року, №146 від 28 вересня 2017 року, №147 від 29 вересня 2017 року, №148 від 29 вересня 2017 року.

Вказані податкові накладні не прийняті до реєстрації із зазначенням причин неприйняття: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, а саме: ЄДРПОУ 40086570. Можливо, припинено дію договору про визнання електронних документів, про що складено квитанції №1.

Листом від 05 жовтня 2017 року №316 позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області з проханням повідомити про причини не прийняття податкової накладної №133 від 15 вересня 2017 року, а також подано скаргу до Державної фіскальної служби України від 04 жовтня 2017 року №315 на незаконні дії посадових осіб Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Не отримавши відповідь на лист та скаргу, не погоджуючись із вказаними діями контролюючих органів, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, який серед іншого визначає порядок складення, надання та реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Так, абзацом першим цього пункту встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абзац 5 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних (абзац 20 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Судами попередніх інстанцій застосовані положення Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1- квітня 2008 року №233 (далі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

Інструкцією затверджено текст Примірного договору про визнання електронних документів. Згідно до розділу 6 Примірного договору орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Як установили суди попередніх інстанцій підставою розірвання договору податковим органом в односторонньому порядку слугувала зміна Товариством місця реєстрації. При цьому, суди установили також, що підтверджено матеріалами справи - зміна місця реєстрації платника податків відбулась лише 17 жовтня 2017 року.

Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Частиною 1 статті 16, частинами 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що єдиним належним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суди попередніх інстанцій установили, що на час розірвання відповідачем договору, та на час відмови в реєстрації податкових накладних, місцезнаходженням Товариства згідно даних реєстру була адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Лермонтова, буд. 26 приміщ. 22.

Відсутність даних про зміну місця реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у спірні періоди свідчить про безпідставність дій податкового органу щодо розірвання договору в односторонньому порядку.

Обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що зміна місця реєстрації юридичної особи та відсутність юридичної особи за зареєстрованою адресою є різними за змістом поняттями.

Належне виконання позивачем обов'язку щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, яка не відбулася внаслідок розірвання податковим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, обумовлює протиправність дій Державної фіскальної служби України щодо такої не реєстрації та обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкових органів залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України та Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі № 808/3168/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер