Історія справи

Постанова КАС ВП від 04.07.2023 року у справі №400/4175/22
Постанова КАС ВП від 04.07.2023 року у справі №400/4175/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

справа № 400/4175/22

адміністративне провадження № К/990/12759/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 400/4175/22

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Осіпова Ю.В., суддів: Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

1. 13 вересня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач, Відділ ПВР Управління забезпечення ПВР у Миколаївській області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Миколаївській області), у якому просив:

1.1. визнати протиправними дії Відділу ПВР Управління забезпечення ПВР у Миколаївській області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо невиконання судового рішення у справі №400/335/22, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити з 1 жовтня 2021 року перерахунок його пенсії на підставі довідки від 30 листопада 2021 року №9/1/3417, виданої Миколаївським ОТЦК та СП, та виплатити йому перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум;

1.2. зобов`язати відповідача виконати судове рішення у справі №400/335/22, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити з 1 жовтня 2021 року перерахунок його пенсії на підставі довідки від 30 листопада 2021 року №9/1/3417, виданої Миколаївським ОТЦК та СП, та виплатити йому перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що 13 липня 2022 року Відділом ПВР Управління забезпечення ПВР у Миколаївській області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження №69401467 з примусового виконання виконавчого листа від 25 травня 2022 року (у справі №400/335/22) про зобов`язання ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Миколаївського ОТЦК та СП від 30 листопада 2021 року №9/1/3417 та виплатити йому перераховану пенсію. Однак, як стверджує позивач, вказане виконавче провадження здійснюється формально, будь-які дії щодо виконання судового рішення не проводяться та будь-які дієві, в межах діючого законодавства, заходи не вживаються.

3. У поданих до суду першої інстанції поясненнях на позовну заяву представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечував, у зв`язку з чим пояснив, що ГУ ПФУ в Миколаївській області на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі №400/335/22 було проведено позивачу перерахунок пенсії, розмір якої склав 16085,55 грн. При цьому, загальний розмір доплати за період з 1 жовтня 2021 року до 30 червня 2022 року склав 72912,25 грн. Однак, у зв`язку з початком бойових дій на території України та оголошенням воєнного стану бюджет Пенсійного фонду України на 2022 рік затверджено не було, а тому рішення суду від 21 квітня 2022 року у справі №400/335/22 виконано в межах наявних у пенсійного органу повноважень.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.

4. ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

5. 21 квітня 2022 року Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням у справі №400/335/22 зобов`язав ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити з 1 жовтня 2021 року перерахунок пенсії позивача на підставі довідки від 30 листопада 2021 року №9/1/3417, виданої Миколаївським ОТЦК та СП, та виплатити йому перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.

5.1. Це судове рішення набрало законної сили 24 травня 2022 року.

6. На виконання рішення від 21 квітня 2022 року у справі № 400/335/22 Миколаївським окружним адміністративним судом 25 травня 2022 року видано виконавчий лист, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити з 1 жовтня 2021 року перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки Миколаївського ОТЦК та СП від 30 листопада 2021 року №9/1/3417 та виплатити йому перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум.

7. Виконавчий лист у справі № 400/335/22 позивачем було пред`явлено до відповідача для його примусового виконання.

8. Постановою головного державного виконавця Семчук М.О. від 13 липня 2022 року відкрито виконавче провадження №69401467 з виконання виконавчого листа № 400/335/22, виданого 25 травня 2022 року Миколаївським окружним адміністративним судом, якою також зобов`язано боржника виконати судове рішення протягом 10 робочих днів та стягнуто з останнього виконавчий збір у розмірі 26000 грн.

9. Згідно з поданою до суду першої інстанції ГУ ПФУ в Миколаївській області (боржником) довідкою про доходи за пенсійною справою № 1401009451 пенсіонера ОСОБА_1 з січня до травня 2022 року позивачу виплачено пенсію в розмірі 6 969,40 грн, в червні 2022 року - 10 353,40 грн, в липні-серпні 2022 року - 16 085,55 грн.

10. Відповідно до поданого до суду першої інстанції ГУ ПФУ в Миколаївській області (боржником) розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1401009451 залишилася невиконаною частина рішення щодо виплати позивачу суми перерахунку пенсії за період з 1 жовтня 2021 року до 30 червня 2022 року в розмірі 72 912,25 грн.

11. Згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою ГУ ПФУ в Миколаївській області є: вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020.

11.1. Аналогічні відомості про боржника містяться і у постанові головного державного виконавця Відділу ПВР Управління забезпечення ПВР у Миколаївській області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) від 13 липня 2022 року про відкриття виконавчого провадження №69401467.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

12. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

12.1. Визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні заходів примусового виконання рішень, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», під час примусового виконання виконавчого листа у справі №400/335/22, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 25 травня 2022 року.

12.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів на підтвердження того, що боржник виконав рішення суду або доказів для встановлення поважності причин невиконання рішення відповідачем до суду не надано. У зв`язку із цим суд першої інстанції дійшов висновку, що головним державним виконавцем не було вжито своєчасно і в повному обсязі заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), щодо примусового виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 400/335/22.

13.1. Разом з тим суд першої інстанції зазначив, що причиною порушення прав позивача є протиправна бездіяльність відповідача (форма пасивної поведінки), а не дії (форма активної поведінки), як помилково вважає позивач. Відтак, з урахуванням того, що відповідачем у період з дати відкриття виконавчого провадження і до дати ухвалення судового рішення судом першої інстанції у цій справі жодних дій щодо перевірки стану виконання рішення суду від 21 квітня 2022 року у справі № 400/335/22 не вчинялося (доказів протилежного відповідачем не надано), суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно допущено бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів примусового виконання рішень під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 400/335/22.

13.2. Позовну вимогу про зобов`язання відповідача виконати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справі № 400/335/22 суд першої інстанції визнав такою, що не підлягає задоволенню, у зв`язку із чим зазначив, що відповідно до статті 18 Закону №1404-VIII державний виконавець наділений як обов`язками, так і правами при вжитті заходів щодо примусового виконання рішень. Зобов`язати суб`єкта владних повноважень скористатись своїми правами неможливо, оскільки він користується ними на власний розсуд.

14. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

15. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції урахував, що відповідно до статті приписів статті 75 Закону №1404-VIII невиконання боржником судового рішення, за яким він зобов`язаний вчинити певні дії у строки, визначені законодавством, без наявності для цього поважних причин, тягне за собою відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі - 5100 грн (для юридичних осіб), а в разі повторного невиконання рішення без поважних причин у вигляді штрафу у подвійному розмірі - 10200 грн. Покликаючись на правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця та направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

15.1. Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан в Україні продовжувався згідно із Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022. Отже, станом на час відкриття виконавчого провадження №69401467 та на час прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови в Україні продовжував діяти воєнний стан. У контексті наведеного суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» від 28 липня 2022 року №2468-IX, який набрав чинності 18 серпня 2022 року, абзац п`ятнадцятий пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII викладено в редакції, яка містить заборону відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій. Тобто, починаючи з 19 серпня 2022 року існує законодавчо встановлена (тимчасова) заборона на вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій.

15.2. Судом апеляційної інстанції установлено, що Миколаївський район, зокрема Миколаївську міську територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 8 липня 2022 року, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 у редакції Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 8 липня 2022 року №147. Станом на 10 грудня 2022 року Миколаївський район, зокрема Миколаївська міська територіальна громада все ще була віднесена до вказаного Переліку (у редакції Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15 грудня 2022 року №297).

15.3. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розповсюдження на спірні правовідносини дії абзацу п`ятнадцятого пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII щодо заборони вжиття заходів примусового виконання рішень на території місцезнаходження ГУ ПФУ в Миколаївській області, як «боржника» у виконавчому провадженні №69401467, а отже і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

ІV. Касаційне оскарження

16. 11 квітня 2023 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

17. У касаційній скарзі позивачем зазначено, що оскаржуване судове рішення судом апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосування норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

17.1. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо прирівнювання територій для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій до територій, на яких ведуться бойові дії, застосування зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

17.2. У зв`язку з цим скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції Постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 45 «Про внесення зміни до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2021 № 1364», де постановлено, що "території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими російською федерацією". На переконання скаржника, прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яка набрала чинності 21 січня 2023 року, що, в свою чергу, не забороняє проведення виконавчих дій в Миколаївській області.

18. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивача.

19. 27 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

20. 11 травня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.

20.1. Зокрема, відповідач наполягає, що державний виконавець Відділу ПВР Управління забезпечення ПВР у Миколаївській області ПМУ Міністерства юстиції (м.Одеса) при виконанні рішення суду діяв в межах наданих йому повноважень, не порушуючи прав та інтересів сторін виконавчого провадження.

20.2. Крім того, відповідач звертає увагу, що після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 45 «Про внесення зміни до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2021 № 1364», 11 квітня 2023 року, державним виконавцем проведено перевірку виконання рішення суду та встановлено що, рішення боржником не виконано без поважних причин, про що 11 квітня 2023 року складено відповідний акт державного виконавця, а також, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження № 69401467 винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Миколаївській області штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду. 28 квітня 2023 року державним виконавцем проведено повторну перевірку виконання рішення суду та встановлено що, рішення боржником не виконано без поважних причин, про що 28 квітня 2023 року складено відповідний акт державного виконавця, а також, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження № 69401467 винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Миколаївській області штрафу у подвійному розмірі 10200,00 грн за невиконання рішення суду. 1 травня 2023 року за вих №10751 державним виконавцем надіслано до Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, оскільки рішення не може бути виконано без участі боржника. 2 травня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 69401467 на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», копію якої направлено сторонам виконавчого провадження та до Миколаївського окружного адміністративного суду разом з оригіналом виконавчого документа.

21. Відзив на касаційну скаргу не містить клопотання про розгляд справи за участю представника відповідача.

22. 15 травня 2023 року у Верховному Суді зареєстровано клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи витягу з Бюджету Пенсійного фонду України на 2022 рік, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2022 року №1167, в якому вказано, що видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2022 рік становлять 360000000,00 грн. На підставі вказаного позивач стверджує, що кошти були виділені Пенсійному фонду України на погашення заборгованості за рішеннями суду у 2022 році і була можливість виконати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2022 року у справі №400/355/22 про виплату йому заборгованості у розмірі 72912,25 грн.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

23. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

25. Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

26. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закону України «Про виконавче провадження» 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

27. Згідно зі статтями 1, 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27.1. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

28. Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

29. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 №1404-VIII).

30. У силу вимог частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

31. Так, на підставі пункту 1 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

32. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (абзац перший частини четвертої статті 18 Закону №1404-VIII).

33. Абзацом першим частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

34. За правилами частин першої - третьої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

34.1. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

34.2. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

35. Забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій (абзац п`ятнадцятий пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII у редакції Закону України від 28 липня 2022 року №2468-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави" (далі - Закон №2468-IX), який набрав чинності 19 серпня 2022 року).

VІ. Позиція Верховного Суду

36. За правилами частин першої, другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36.1. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

38. Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача виконати судове рішення у справі №400/335/22, яким зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити з 1 жовтня 2021 року перерахунок його пенсії на підставі довідки від 30 листопада 2021 року №9/1/3417, виданої Миколаївським ОТЦК та СП, та виплатити йому перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум, колегія суддів зауважує, що у частині відмови у задоволенні позову у цій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року в апеляційному порядку не оскаржувалося, відтак суд касаційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах вимог та доводів касаційної скарги, які були предметом перегляду в суді апеляційної інстанції.

39. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

40. Спір у цій справі виник у зв`язку із невжиттям державним виконавцем заходів задля примусового виконання рішення суду на користь позивача.

41. Як установлено судами попередніх інстанцій, 13 липня 2022 року постановою головного державного виконавця відкрито виконавче провадження №69401467 з примусового виконання виконавчого листа у справі №400/335/22, виданого 25 травня 2022 року Миколаївським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити з 1 жовтня 2021 року перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки Миколаївського ОТЦК та СП від 30 листопада 2021 року №9/1/3417 та виплатити йому перераховану пенсію, з урахуванням раніше виплачених сум. Вказаною постановою зобов`язано боржника (ГУ ПФУ в Миколаївській області) виконати судове рішення протягом 10 робочих днів.

42. З уваги на доводи учасників справи і аргументацію судів попередніх інстанцій, колегія суддів розуміє, що після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII, боржник не виконав рішення суду у повному обсязі, однак головним державним виконавцем не було вжито заходів, передбачених Законом №1404-VIII, щодо примусового виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 400/335/22.

43. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно допущено бездіяльність, яка полягає у невжитті заходів примусового виконання рішення під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 400/335/22.

44. Натомість суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що на спірні правовідносини розповсюджується визначена абзацом п`ятнадцятим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII заборона вжиття заходів примусового виконання рішень на території місцезнаходження ГУ ПФУ в Миколаївській області як «боржника» у виконавчому провадженні №69401467.

45. Колегія суддів зазначає, що Законом №2468-IX, який набрав чинності 19 серпня 2022 року абзац п`ятнадцятий пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII викладено у такій редакції: «забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій».

46. Аналіз наведеної норми дозволяє дійти висновку про можливість відкриття виконавчого провадження та вжиття заходів примусового виконання рішень тільки на території територіальних громад, які не розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій і не перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої російською федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

47. При цьому, законодавча заборона, передбачена абзацом п`ятнадцятим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII, стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення.

48. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 904/1708/22.

49. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України видало наказ від 25 квітня 2022 року №75 "Про затвердження переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року", який набрав чинності 26 квітня 2022 року. До цього наказу неодноразово вносилися зміни.

50. Судом апеляційної інстанції установлено, що згідно з інформацією, наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою ГУ ПФУ в Миколаївській області є: вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54020.

51. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 8 липня 2022 року № 147 внесено зміни до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, згідно з якими сформовано Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 5 липня 2022 року, до якого включено, зокрема Миколаївську міську територіальну громаду.

52. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75, зі змінами, внесеними Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 15 грудня 2022 року №297, станом на 10 грудня 2022 року Миколаївська міська територіальна громада продовжувала належити до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

53. 25 грудня 2022 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року №1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", пунктом 1 якої, зокрема, було встановлено, що: перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій; території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованими російською федерацією.

54. 27 грудня 2022 року набрав чинності Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією». Цим наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за №453/37789 (із змінами).

55. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 Миколаївська міська територіальна громада віднесена до територій можливих бойових дій з 11.11.2022 без зазначення дати припинення можливих бойових дій.

56. Постановою від 13 січня 2023 року № 45, що набрала чинності 21 січня 2023 року, Кабінет Міністрів України вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2022 року № 1364, виклавши абзац тринадцятий в такій редакції: "території, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, вважаються такими, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованими російською федерацією. Прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій, на яких ведуться бойові дії, не застосовується до зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження";".

57. Таким чином, у силу наведених законодавчих положень, заборона відкривати виконавчі провадження та вчиняти виконавчі дії на території Миколаївської міської територіальної громади діяла з 19 серпня 2022 року до 21 січня 2023 року.

58. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 24 квітня 2023 року у справі № 910/5953/17.

59. Отже, встановивши, що відкриття виконавчого провадження №69401467 з примусового виконання рішення суду відбулося на території Миколаївської міської територіальної громади, яку з 8 липня 2022 року та станом на 10 грудня 2022 року було віднесено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо розповсюдження на спірні правовідносини визначеної абзацом п`ятнадцятим пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII заборони вжиття заходів примусового виконання рішень.

60. Разом з тим Верховний Суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що законодавчо встановлена (тимчасова) заборона на вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, розташованих в районі проведення воєнних (бойових) дій, як слушно зазначив суд апеляційної інстанції, існує саме з 19 серпня 2022 року.

61. Однак, судячи зі змісту оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції не враховано, що станом на 19 серпня 2022 року відповідач вже допустив бездіяльність, яка полягає у нездійсненні заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом №1404-VIII, під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 400/335/22, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 25 травня 2022 року, і правомірність такої бездіяльності відповідачем у порушення частини другої статті 77 КАС України не доказано під час судового розгляду цієї справи.

62. Так, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано та покликаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 7 липня 2019 року у справі №420/70/19, від 23 травня 2018 року у справі №537/3986/16-а, від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19, зазначив, що притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

63. Визначальною умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання останнім виконавчого документа без поважних причин.

64. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

65. Поважність причин невиконання рішення суду оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

66. Однак, суд апеляційної інстанції не урахував того, що у цій справі відповідачем не доведено того, що після закінчення строку для виконання боржником рішення суду, визначеного частиною шостою статті 26 Закону №1404-VII, державним виконавцем у межах виконавчого провадження №69401467 було виконано передбачений частиною першою статті 63 цього Закону обов`язок щодо перевірки виконання рішення боржником, зокрема, із наданням оцінки поважності причин невиконання рішення суду.

67. Таким чином, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних відносин, рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги у цій частині, по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.

68. Оскільки матеріалами справи підтверджено факт бездіяльності відповідача, яка полягає у нездійсненні заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом №1404-VIII, під час примусового виконання виконавчого листа у справі № 400/335/22, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 25 травня 2022 року, яку судом першої інстанції визнано протиправною, і Верховний Суд погодився з таким висновком суду, Верховний Суд уважає, що ним надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи в межах порушеного перед судом касаційної інстанції питання. Інші доводи та аргументи касаційної скарги, зважаючи на наведені мотиви, у контексті обставин цієї справи визначального значення не мають, а тому Верховним Судом не аналізуються.

69. Додані позивачем до касаційної скарги та до клопотання від 14 травня 2023 року додаткові докази не приймаються Верховним Судом до розгляду з огляду на приписи частини другої статті 341 КАС України.

70. Колегія суддів наголошує, що питання повноти виконання державним виконавцем передбачених Законом №1404-VIII заходів щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №400/335/22, виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 25 травня 2022 року, здійснених після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 45 «Про внесення зміни до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2021 № 1364», на що вказує відповідач у відзиві на касаційну скаргу, судами попередніх інстанцій не досліджувалося, не є предметом касаційного оскарження, а тому не аналізується Верховним Судом.

71. Частиною першою статті 352 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

72. Отже, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року підлягає скасуванню, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року підлягає залишенню в силі.

VІІ. Судові витрати

73. З огляду на відсутність документального підтвердження понесених позивачем судових витрат, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року скасувати.

3. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 400/4175/22 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіН.В. Шевцова В.Е. Мацедонська Н.А. Данилевич