Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року

м. Київ

справа № 280/584/20

касаційне провадження № К/9901/2091/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року (головуючий суддя - Артоуз О.О.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коршун А.О., судді - Панченко О.М., Іванов С.М.)

у справі № 280/584/20

за позовом Комунального підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя»

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року Комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (далі - КП «МА Запоріжжя»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2019 року № 0002740402 та від 23 жовтня 2019 року № 0002750402.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 09 червня 2020 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Запорізькій області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваної господарської операції.

Верховний Суд ухвалою від 05 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області.

11 травня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП «МА Запоріжжя» з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2019 року, за результатами якої складено акт від 16 жовтня 2019 року № 59/08-01-04-02/01130561.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні в Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТІС-КОНСТРАКШН» робіт з будівництва пасажирського терміналу та обслуговуючих споруд з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведеної господарської операції.

Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ДПС у Запорізькій області посилалося на те, що будівельні матеріали, вироби та конструкції, використані Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТІС-КОНСТРАКШН» для виконання оспорюваних робіт, фактично є товарами невідомого походження, оскільки відсутнє їхнє придбання в ланцюгах постачання або виробництва.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 23 жовтня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0002740402, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника в банку, в розмірі 7000000,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3500000,00 грн; № 0002750402, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1006086,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДПС у Запорізькій області названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вона є реальною та підтверджується долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції, а також господарський характер понесених за нею витрат, а саме: акта прийому-передачі майданчика під будівництво; акта приймання виконаних робіт за примірною формою № КБ-2в; довідки про вартість виконаних будівельних робіт за примірною формою № КБ-3; підсумкової відомості ресурсів; податкових накладних; платіжних доручень.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення КП «МА Запоріжжя» розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість.

Доводи ГУ ДПС у Запорізькій області про невідповідність номенклатури придбаних Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТІС-КОНСТРАКШН» будівельних матеріалів для виконання спірних робіт цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

Таким чином, висновок судових інстанцій про необ`єктивність твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні сум від`ємного значення з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, за оспорюваною господарською операцією ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова