Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.11.2020 року у справі №440/1449/20

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2021 року

Київ

справа №440/1449/20

адміністративне провадження №К/9901/28452/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є. А., Ханової Р. Ф.,

за участю секретаря судового засідання: Лупінос Я. В.,

учасники справи:

представник позивача: Сухомлин Ю. В.,

представник відповідача (в режимі відеоконференції): Глазков С. О.,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу № 440/1449/20 за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року (суддя Ясиновський І. Г. ) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (головуючий суддя - Жигилій С. П., судді: Русанова В. Б., Перцова Т. С. ),

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2020 року Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач, ДП "Полтавський облавтодор"), в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Позов вмотивовано тим, що станом на момент звернення податкового органу до суду ДП "Полтавський облавтодор" має податковий борг в сумі 14387198,93 грн, що підтверджується розрахунком суми податкового боргу, витягами з інтегрованих карток платника податків, актом опису майна, рішеннями адміністративного суду, інкасовими дорученнями.

Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 15 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Відповідно до Статуту ДП "Полтавський облавтодор" створене згідно із наказом Державної служби автомобільних доріг України від 9 квітня 2002 року №156 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України" і наказу Державної служби автомобільних доріг України від 5 березня 2002 року №93 (пункт 1.1. Статуту).

Засновником ДП "Полтавський облавтодор" є акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (пункт 1.4. Статуту).

Підприємство засноване з метою одержання прибутку, задоволення потреб фізичних і юридичних осіб, територіальних громад і держави у безпечних та якісних автомобільних дорогах загального користування, його роботах, послугах і товарах, а також сприяння розвитку дорожньої галузі України (пункт 2.1. Статуту).

Згідно з підпунктом 2.3 пункту 2 наказу Державної служби автомобільних доріг від 9 квітня 2002 року №156 з метою забезпечення діяльності дочірніх підприємств наказано передати частину майна і коштів Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" дочірнім підприємствам, серед яких у пункті 18 Додатку до вказаного наказу зазначено ДП "Полтавський облавтодор".

З акта передачі майна в оперативне управління на виконання наказу Державної служби автомобільних доріг від 9 квітня 2002 року №156 за ДП "Полтавський облавтодор" було закріплене майно станом на 31 березня 2002 року у сумі 47463541
грн.

Акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" утворене згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", в розділі 2 якої визначено, що у державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії.

Згідно із статутом акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" засновником компанії є Державне агентство автомобільних доріг України (пункт 1.2. Статуту). У державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії з забороною їх відчуження, використання для формування статутних капіталів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії (пункт 8.2. Статуту).

5 грудня 2016 року контролюючим органом винесено податкову вимогу форми Ю №3997-17 на загальну суму 5569422,35 грн, яка була надіслана відповідачу та отримана ним 8 грудня 2016 року. Вказана податкова вимога в адміністративному та у судовому порядку не оскаржувалась.

ГУ ДПС зверталось до суду з позовами про стягнення з ДП "Полтавський облавтодор" податкового боргу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі №1640/2911/18, яке набрало законної сили 24 листопада 2018 року, стягнуто кошти з рахунків ДП "Полтавський облавтодор" на суму податкового боргу у загальному розмірі 7848952,40 грн (з яких 7544103,05 грн - заборгованість з податку на додану вартість, 304849,35 грн - з податку на прибуток підприємств).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року у справі № 440/4633/18, яке набрало законної сили 12 квітня 2019 року, стягнуто кошти з рахунків ДП "Полтавський облавтодор" на суму податкового боргу зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2905893,89 грн.

Згідно із статтею 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України), позивачем прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №10398/10/16-01-17-32 від 6 грудня 2016 року. Відповідно до вказаного рішення:

- податковим керуючим Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області Олійником О. Б. описано майно ДП "Полтавський облавтодор" у податкову заставу на загальну суму 5569511,99 грн, про що 28 грудня 2016 року внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 51165610, що підтверджується актом опису майна від 27 грудня 2016 року №86/16-01-17-12 та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- податковим керуючим Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області Білай С. В. описано майно ДП "Полтавський облавтодор" у податкову заставу на загальну суму 5639930,60 грн, про що 16 лютого 2017 року внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 51488778, що підтверджується актом опису майна від 13 лютого 2017 року №1/16-01 та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- податковим керуючим Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області Білай С. В. описано майно ДП "Полтавський облавтодор" у податкову заставу на загальну суму 13004220,47 грн, про що 26 березня 2019 року внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 58815402, що підтверджується актом опису майна від 22 березня 2019 року №5/16-31-50-17-35 та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна;

- податковим керуючим Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області Білай С. В. описано майно ДП "Полтавський облавтодор" у податкову заставу на загальну суму 13606930,13 грн, про що 20 лютого 2020 року внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за реєстраційним номером 64889909, що підтверджується актом опису майна від 18 лютого 2020 року №1/16-31-50-10-34 та витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

До банків, обслуговуючих платника податків, ГУ ДПС були направлені платіжні вимоги для стягнення податкового боргу (інкасові доручення) від 6 листопада 2019 року № 88, № 89, № 90, № 91, № 94, № 95, № 100, № 101, № 102, № 106, № 107, № 108, № 109, № 113, № 103, № 104, № 99, № 98, № 97, № 96, № 110, № 111, № 112 та від 6 травня 2019 року № 547, № 548, № 549, № 550, № 552, № 554, № 555, № 556, № 527, № 526, № 529, № 528, № 530, № 531, № 532, № 533, № 537, № 536, № 540, № 541, № 542, № 543, № 544, № 545, які були повернуті без виконання згідно з пунктом 2.18 глави 2 та пунктами 9.8,9.9 глави 9, пунктами 11.5,11.7,11.11 глави 11 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України №22 від 21 січня 2004 року, у зв'язку з: відсутністю коштів на рахунках відповідача; надходження інкасового документа після іншого виконавчого документа, ніж той, для забезпечення якого першочергово накладено арешт, і на рахунку немає інших (крім арештованих) коштів.

Суди встановили, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом ДП "Полтавський облавтодор" має податковий борг у загальній сумі 14387198,93
грн, що підтверджується розрахунком суми податкового боргу, розрахунком пені та витягами з інтегрованих карток платника податків.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 31 березня 2020 року (справа №818/2857/14), від 11 лютого 2020 року (справа №818/1604/16), від 27 лютого 2020 року (справа №818/1456/16), вказали, що в статутному капіталі ДП "Полтавський облавтодор" частка держави становить не менше 25 відсотків, а заставне майно належить до основних засобів, які забезпечують ведення виробничої діяльності, тому на зазначеного платника поширюються норми Закону України від 29 листопада 2001 року №2864-III "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (далі - ~law35~). У зв'язку з наведеним, суди дійшли висновку про відсутність підстав для надання податковому органу дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок такого майна платника податків до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Не погодившись з рішеннями судів, ГУ ДПС у Полтавській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційну скаргу вмотивовано тим, що суди попередніх інстанцій застосували приписи статті 95 ПК України та ~law36~ без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 24 квітня 2020 року (справа №822/1262/17), від 10 квітня 2020 року (справа №826/18574/14), від 9 жовтня 2018 року (справа №826/11262/15).

На переконання скаржника, з 1 січня 2011 року питання погашення податкового боргу регулюється виключно Податковим кодексом України. Крім того, дія ~law37~ розповсюджується на механізм звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, які підлягають виконанню Державною виконавчою службою України, а не податковим органом.

При цьому предметом даного спору є лише надання дозволу контролюючому органу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, а не дії позивача щодо продажу такого майна шляхом проведення аукціону та порядок його реалізації. Скаржник зазначає, що решта вжитих ним заходів по погашенню податкового боргу не призвели до його погашення, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з пунктом 4.2 Статуту майно ДП "Полтавський облавтодор" складається з: майна, переданого йому у господарське відання ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України"; самостійно набутого у власність майна; майна, що належить відповідачу на інших речових правах. Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували, що для податкової застави ДП "Полтавський облавтодор" було передано рухоме майно, власником якого є саме відповідач, а не ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", що також зазначено у технічних паспортах на транспортні засоби.

Скаржник зауважує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду від 9 жовтня 2018 року (справа №826/11262/15) поняття "власник майна" та "власник корпоративних прав" не є тотожними. Відтак, засновник підприємства відповідача з моменту передачі йому майнових внесків перестав бути власником майна, що становить його внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції та корпоративні права.

Верховний Суд ухвалою від 17 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "Полтавський облавтодор" просило залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

Відповідач посилається на рішення Конституційного Суду від 10 червня 2003 року у справі №1-11/2003, в якому Суд роз'яснив, що ~law38~ спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків. Посилання скаржника на пріоритетність норм ПК України є помилковими, оскільки пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу є будь-яке майно платника податків з урахуванням обмежень, визначених пунктом 87.2 статті 87 ПК України, а також іншими законодавчими актами.

Крім того, відповідач вважає, що у цій справі наявні обставини, які свідчать, що контролюючий орган не дотримався порядку, передбаченого чинним законодавством щодо вжиття усіх заходів, які передують зверненню до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Так, позивач не встановив, чи були наявні кошти на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1, відкритому в АТ "Банк Січ", станом на 16 березня 2020 року.

До суду від відповідача також надійшли пояснення, в яких указано, що у провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/777/20 про банкрутство ДП "Полтавський облавтодор". Ухвалою від 16 липня 2020 року у вказаній справі за заявою ГУ ДПС було вжито заходи для забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони ДП "Полтавський облавтодор", а також власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та органу, до сфери управління якого належить боржник, вчиняти дії і правочини, що пов'язані з відчуженням майна, набутого підприємством у власність, у тому числі, придбаного за обігові кошти, та майна, що належить підприємству на інших речових правах; приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію юридичної особи. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постановах від 15 січня 2020 року (справа №607/6254/15-ц), від 28 січня 2020 року (справа №50/311-б), від 18 лютого 2020 року (справа №918/335/17), від 11 травня 2021 року (справа №759/9008/19) розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен здійснюватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Надаючи оцінку вказаним поясненням, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду та прийняття їх до уваги, оскільки фактично у них відповідачем висловлена незгода із розглядом судами цієї справи в порядку адміністративного судочинства, в той час, як ця справа підлягала розгляду за правилами господарського судочинства. Разом з тим, за правилами абзацу другого пункту 7 частини 3 статті 353 КАС України судове рішення не підлягає скасуванню з підстави, визначеної пунктом 7 цієї частини (судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених пункту 7 частини 3 статті 353 КАС України), якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи. Відповідач у цій справі не скористався правом на подання касаційної скарги із зазначенням такої підстави касаційного оскарження, тому згідно з вимогами статті 341 КАС України правова оцінка наведеним у поясненнях ДП "Полтавський облавтодор" обставинам, судом касаційної інстанції надаватись не буде.

В ході розгляду справи скаржник заявив клопотання про здійснення процесуального правонаступництва шляхом заміни відповідача у справі - Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ~organization0~) на Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП ~organization1~).

З огляду на реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, на підставі статті 52 КАС України колегія суддів здійснила заміну Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ~organization2~) на правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП ~organization3~), для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов'язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України та законами з питань митної справи.

Положеннями абзацу першого підпункту 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з підпунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених підпунктом 87.2 статті 87 ПК України, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 ПК України та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до підпунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що звернення контролюючим органом до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, при вирішенні вимог про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, до предмету доказування входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків. На переконання колегії суддів, при застосуванні приписів статті 95 ПК України з'ясування саме цих обставин є першочерговим. Питання ж щодо застосування до спірних правовідносин положень ~law39~ у взаємозв'язку з положеннями пункту 87.2 статті 87 ПК України підлягає вирішенню судами за наслідками перевірки обставин дотримання податковим органом вищезазначених процедур та встановлення обставин того, що податковий орган дійсно вжив усю сукупність заходів, спрямованих на стягнення коштів з платника податків до звернення з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об'єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, пов'язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв'язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

Встановлення істотних фактичних обставин справи передує вирішенню спору, недотримання цієї вимоги унеможливлює правильне застосування норми матеріального права до спірних правовідносин та унеможливлює перевірку судом касаційної інстанції додержання судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

При цьому обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини 4 статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов'язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Із змісту мотивувальних частин судових рішень слідує, що суди попередніх інстанцій фактично не перевіряли та не давали оцінку тому, чи в повній мірі позивачем було вжито заходи щодо стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, як передумови до звернення ГУ ДПС до суду з даним адміністративним позовом в порядку, визначеному абзацом другим та третім пункту 95.3 статті 95 ПК України.

Так, у матеріалах справи міститься довідка, надана ГУ ДПС, з переліком відкритих ДП "Полтавський облавтодор" рахунків у фінансових установах (том 1 а. с.16). При цьому у вказаній довідці зазначено, що гарантувати повноту та достовірність відомостей про рахунки платників податків у фінансових установах органи податкової служби не можуть.

У матеріалах справи містяться інкасові доручення, які направлялись контролюючим органом до банківських установ 6 травня 2019 року та 6 листопада 2019 року (том 1 а. с.27-59). Разом з тим, зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстав вважати, що судами попередніх інстанцій було проведено співставлення, чи були направлені інкасові доручення в усі банки, зазначені у довідці. При цьому, судами не було вжито заходів щодо з'ясування дійсного обсягу відкритих ДП "Полтавський облавтодор" рахунків у фінансових установах.

Поза увагою та правовою оцінкою судів також залишились і ті обставини, що направлення інкасових доручень здійснювалось податковим органом у травні та листопаді 2019 року, тоді як з адміністративним позовом ГУ ДПС звернулось лише в березні 2020 року. Позивачем докази на підтвердження відсутності на рахунках відповідача грошових коштів саме на час звернення до суду надано не було. З огляду на надані відповідачем до суду касаційної інстанції докази наявності на рахунках в АТ "Банк Січ ", належних ДП "Полтавський облавтодор", коштів станом на 16 березня 2020 року, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не у повній мірі з'ясували всі обставини справи в частині вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення коштів з рахунків у банку.

З встановленими абзацом першим пункту 95.3 статті 95 ПК України правилами стягнення коштів також здійснюється і з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Водночас, доказів вчинення позивачем таких дій до звернення до суду з даним адміністративним позовом матеріали справи не містять і судами такі обставини не встановлювались.

Крім того, із змісту адміністративного позову слідує, що, окрім звернення до суду з позовами про стягнення коштів з рахунків відповідача у банківських установах, податковим органом самостійно відповідно до приписів пункту 95.5 статті 95 України 9 жовтня 2019 року також було прийнято рішення №2/16-01 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Разом з тим, відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень останнє судами попередніх інстанцій не досліджувалось.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Зазначені порушення норм процесуального права, допущені судами, унеможливлюють перевірку доводів заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Внаслідок неповного встановлення судами попередніх інстанцій обставин у цій справі, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати відповідь на питання з приводу неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду застосування норм права у подібних правовідносинах, тобто реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до частини 6 статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року скасувати, а справу № 440/1449/20 направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 1 жовтня 2021 року.

СуддіМ. М. Гімон Є. А. Усенко Р. Ф. Ханова