Історія справи

Ухвала КАС ВП від 31.10.2018 року у справі №461/1890/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 461/1890/17

адміністративне провадження № К/9901/44043/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 461/1890/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, третя особа - Львівська міська рада, про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії;

за касаційною скаргою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Галицького районного суд м. Львова (суддя Зубачик Н. Б.) від 12 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (колегія суддів у складі Святецького В. В., Гудима Л. Я., Шинкар Т. І.) від 27 червня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Касандра» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - відповідач), третя особа - Львівська міська рада, в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання ухвали Львівської міської ради за № 4434 від 19 березня 2015 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» (далі - Ухвала ЛМР) в частині п. 3 додатку, а саме щодо нежитлових приміщень ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Касандра» за адресою: м. Львів, пл. А. Міцкевича, 6/7, яка виразилась у непроведенні підготовки до приватизації вказаних об'єктів;

- визнати протиправною відмову відповідача від 20 лютого 2017 року за № 2302/963 щодо проведення оцінки майна - нежитлових приміщень за адресою м. Львів, пл. А. Міцкевича, 6/7;

- зобов'язати відповідача виконати Львівської міської ради за № 4434 від 19 березня 2015 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» в частині п. 3 додатку, а саме щодо нежитлових приміщень ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Касандра» за адресою: м. Львів пл. А. Міцкевича, 6/7 -площею 307 кв. м. шляхом проведення оцінки майна.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 19 березня 2015 року Львівська міська рада розглянула питання про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу та прийняла відповідну ухвалу № 4434, відповідно, до якої нежитлові приміщення підлягали приватизації способом викупу ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра». Проте, відповідач протиправно не виконує вказаний обов'язок і тим самим порушує права позивача на реалізацію Ухвали №4434, законність якої підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.

3. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 12 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, позов задоволено повністю.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 23 серпня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України від ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, залишивши постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року - без змін.

7. 09 січня 2018 року від Львівської міської ради надійшло клопотання про пришвидшення розгляду справи.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалась.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 22 березня 2018 року касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у справі № 461/1890/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. 30 березня 2018 року до Верховного Суду надійшло клопотання Львівської міської ради по зупинення виконання рішень суду у справі № 461/1890/17 до закінчення її розгляду у касаційній інстанції.

12. Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2018 року справу № 461/1890/17 прийнято до провадження; відмовлено у задоволенні клопотання Львівської міської ради про зупинення виконання постанови Галицького районного суду міста Львова від 12 квітня 2017 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій установлено, що 26 червня 2001 року між позивачем - ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» (орендар) та відповідачем - Управління ресурсів Львівської міської ради (орендодавець) укладено договір оренди цілісного майнового комплексу № 10, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства «Кіновідеоцентр «Кассандра», розташований за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7.

15. Згідно з п. 10.1 вказаний договір діє з 01 червня 2001 року до 01 червня 2021 року, тобто строком на двадцять років.

16. 19 березня 2015 року Ухвалою ЛМР № 4434 затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу, зокрема пунктом 3 якої затверджено об'єкт за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7 (орендар КВЦД ТОВ «Кассандра», загальна площа 307,5 кв.м).

17. Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 жовтня 2015 року у справі № 914/2583/15, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 21 січня 2016 року та Вищого господарського суду України від 21 березня 2016 року, задоволено позов Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради; розірвано договір оренди цілісного майнового комплексу від 26 червня 2001 року № 10, укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради та ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра»; зобов'язано ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Кассандра» повернути цілісний майновий комплекс державного комунального підприємства «Кіновідеоцентр «Кассандра», розташований за адресою: м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7.

18. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року у справі № 914/744/16, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 06 грудня 2016 року та Вищого господарського суду України від 28 лютого 2017 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання незаконним п. 3 додатку до Ухвали № 4434 та скасування зазначеної ухвали в частині затвердження п. 3 додатка до ухвали, а саме щодо включення до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу заявником ТОВ ВКЦД «Кассандра» приміщення за адресою пл. А. Міцкевича, 6/7.

19. Цими рішеннями встановлено, що оскаржувана Ухвала ЛМР № 4434 прийнята компетентним органом, з урахуванням вимог закону та фактичних обставин станом на день її прийняття.

20. 30 січня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив забезпечити проведення оцінки майна цілісного майнового комплексу, що розташований за вищевказаною адресою.

21. Листом від 20 лютого 2017 року за № 2302-963 відповідач повідомив позивача про відмову у проведенні оцінки майна з підстав відсутності паспорта об'єкта культурної спадщини та зазначив, що суб'єкт оціночної діяльності позбавлений можливості здійснити незалежну оцінку об'єкта.

22. 02 березня 2017 року третя особа прийняла Ухвалу № 1610, якою внесла зміни у додаток до Ухвали ЛМР № 4434 від 19 березня 2015 року.

23. Не погоджуючись із зазначеним, позивач 14 березня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом.

24. Водночас, 15 березня 2017 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/1891/17 забезпечено адміністративний позов ТОВ «Кіновідеомистецький центр дозвілля «Касандра» шляхом зупинення дії Ухвали ЛМР № 1610 від 02 березня 2017 року та заборони вчиняти будь-які дії щодо реалізації вказаної ухвали.

25. 18 травня 2017 року ухвалою Львівського апеляційного суду зазначена ухвала Галицького районного суду м. Львова скасована.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Суд першої інстанції визнав наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

26.1. В оскаржуваному рішенні зазначено, що Ухвала ЛМР № 4434 згідно вимог ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є обов'язковою для виконання відповідачем.

26.2. Затвердивши своєю Ухвалою перелік об'єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації способом викупу, та визначивши спосіб його приватизації шляхом викупу, відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», третя особа поклала на відповідача обов'язок виконати певні дії з підготовки об'єкту малої приватизації до продажу.

26.3. Згідно з Положенням про Управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 07 грудня 2007 року № 1100, відповідач у цій справі є юридичною особою, одним із завдань та компетенцією якого є, між іншим: виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста; організація та забезпечення проведення приватизації (продажу) майна, що належить до комунальної власності міста.

26.4. Підготовка об'єкту малої приватизації до продажу шляхом викупу передбачає вчинення органом приватизації ряду певних дій, передбачених ст. 8, 11, 23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», зокрема, визначення ціни продажу об'єкта, укладення договору купівлі-продажу з підписанням акту приймання-передачі об'єкта, що приватизується.

26.5. Згідно зі ст. 8 вищевказаного Закону підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

26.6. Пунктами 4.2, 4.1 Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова встановлено, що ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації способом викупу та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки. З метою приватизації об'єктів у межах ринкових цін визначення вартості об'єктів здійснюється через незалежну оцінку.

26.7. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно не виконує вказаний обов'язок, чим порушує законні права позивача на реалізацію Ухвали ЛМР № 4434 від 19 березня 2015 року та, відповідно, на оцінку вказаного майна.

27. З висновками суду першої інстанції погодився Львівський апеляційний адміністративний суд, залишаючи постанову суду без змін.

27.1. Посилаючись на ст. 19, 144 Конституції України, ч. 2 ст. 777 Цивільного кодексу України, ст. 1, 3, 7, ч. 1 ст. 11, ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ч. 1 ст. 73 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - ЗУ №280/97-ВР), суд визнав обґрунтованим висновок щодо протиправної бездіяльності відповідача зазначивши, що саме він зобов'язаний в межах двохмісячного строку, тобто, до 20 травня 2015 року завершити усі дії з підготування об'єкта малої приватизації до продажу (у тому числі, провести оцінку комунального майна - нежитлових приміщень площею 307 кв.м., розташованих за адресою: м. Львів пл. А. Міцкевича, 6/7).

27.2. Посилання відповідача на ухвалу Львівської міської ради за № 1610 від 02 березня 2017 року, якою внесені зміни у додаток до Ухвали ЛМР № 4434 від 19 березня 2015 року, колегія суддів апеляційного суду визнала безпідставними.

27.3. Суд врахував, що за встановленими обставинами справи ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15 березня 2017 року у справі № 461/1891/17 забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення дії ухвали Львівської міської ради № 1610 від 02 березня 2017 року та заборони вчиняти будь-які дії щодо її реалізації.

27.4. Посилаючись на ч. 3 КАС України суд зазначив, що оскільки на час прийняття судом першої інстанції оскарженої постанови у вказаній справі дія ухвали Львівської міської ради за № 1610 від 02 березня 2017 року була зупинена, суд правомірно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали міської ради за № 4434 від 19 березня 2015 року, яка була чинною на час ухвалення судом рішення.

27.5. На підставі викладеного суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що для правильного вирішення спору суди мали правильно вирішити чи не втратив позивач право на викуп спірного приміщення після того, як договір його оренди було розірвано.

29. Скаржник вважає, що таке право втрачене, оскільки внаслідок істотних порушень умов договір оренди в судовому порядку розірваний і на час звернення до суду позивач у цій справі втратив право переважного викупу нежитлового приміщення. До аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 03 серпня 2016 року у справі № 916/455/15-г та Львівський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 18 травня 2017 року у справі № 461/1891/17.

30. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій замість того, щоб чітко встановити правову природу права переважного викупу об'єкту найму та надати оцінку, чи припиняється таке право у зв'язку з розірванням договору, в оскаржуваних рішеннях з'ясували обставини, що не мають значення для правильного вирішення спору.

31. Також, на думку скаржника, суди не врахували, що відповідач підконтрольний і підзвітний Львівській міській раді, з огляду на що зобов'язаний виконувати її рішення, у тому числі Ухвалу ЛМР № 1610.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

33. Колегія суддів звертає увагу, що суди повно встановили обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, та надали детальну оцінку кожному із заявлених доводів та аргументів всіх учасників, проте дійшли помилкового висновку щодо підвідомчості спору адміністративному суду з огляду на таке.

34. Вирішуючи спір суди виходили з того, що для вирішення спору достатньо встановити чинність рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким включено до переліку нерухоме майно для приватизації. Водночас не звернули увагу, що спірні відносини стосуються сфери управління та розпорядження комунальним майном.

35. Суди не врахували, що заявлений предмет спору не стосується безпосередньо відносин позивача та відповідача.

36. Згідно ст. 143 Конституції України майном, що є в комунальній власності, управляють територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

37. У ст. 1 Закону України № 280/97-ВР визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

38. Згідно ч. 2, 3 ст. 326 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

39. Суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади та утворені ними органи місцевого самоврядування (ст. 327 ЦК України).

40. Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, а відповідно до ч. 5 ст. 60 цього ж Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду.

41. Виключною компетенцією відповідної ради є прийняття рішень щодо відчуження комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають останній, визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності (п. 30 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

42. Відповідно до п. 31 ст. 26 Закону України № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих пов новажень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих повноважень та умов їх здійснення.

43. Тому розпорядження об'єктами комунальної власності є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень.

44. Отже, заявлений спір стосується правовідносин, які не належать до сфери публічно-правових і з огляду на встановлені судами обставини справи для правильного їх вирішення необхідно встановити правову природу права, надати оцінку, чи припиняється право переважного викупу об'єкту найму у зв'язку з розірванням договору.

45. Тобто, вирішуючи спір по суті, суди залишили поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач здійснює продаж об'єктів малої приватизації, які знаходяться у комунальній власності, у порядку, встановленому законом, а також те, що відповідно до п. 1 ст. 12 ГПК (у редакції на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, підвідомчі господарським судам.

46. В основі заявленого спору знаходяться організаційні та майнові відносини, що склалися між відповідними суб'єктами управління щодо певного об'єкта комунальної власності, які з огляду на суб'єктний склад та їх правовий характер мають бути вирішені в порядку господарського судочинства.

47. Відповідно до положень ст. 2 КАС України (у редакції на час прийняття судами оскаржуваних рішень у цій справі) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

48. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

49. Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України (у редакції до 15 грудня 2017 року) поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

50. Тому з'ясування правової природи права власності та надання правової оцінки приватно-правовим договірним відносинам щодо розпорядження об'єктами комунальної власності не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

51. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України (у чинній редакції) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

52. Врахувавши викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 242, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суд м. Львова від 12 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року скасувати.

Провадження у справі №461/1890/17 закрити.

Роз'яснити учасникам, що спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб