Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.11.2019 року у справі №813/3283/17
Ухвала КАС ВП від 18.06.2018 року у справі №813/3283/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №813/3283/17

адміністративне провадження №К/9901/52928/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 (суддя - Мартинюк В.Я.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 (судді Обрізко І.М., Іщук Л.П., Онишкевич Т.В.)

у справі №813/3283/17

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДФС у Львівській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк»

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області (далі- ДФС) від 05.09.2017.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ДФС безпідставно розцінила суму прощеного банківською установою боргу за кредитним договором як отримане ОСОБА_2 додаткове благо, з якого остатній повинен сплатити податок.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018, позов задоволено частково:

-визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 05.09.2017 року за №0108141307 та за №0108241307. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено;

-стягнуто на користь позивача 3 182, 56 грн. сплаченого судового збору.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

В своїх запереченнях позивач вважає рішення судів попередніх інстанцій законними і обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2008 року між публічним акціонерним товариством ВіЕс Банк» (далі - Банк) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №KF50002.

23.03.2015 Банк та позивач уклали договір про погашення заборгованості по договору №KF50002, умовами якого встановили розмір заборгованості ОСОБА_2 перед банківською установою, порядок часткового погашення такої заборгованості та, як наслідок, прощення Банком решти заборгованості.

В той же день, позивач перерахував Банку обумовлену договором від 23.03.2015 суму в рахунок погашення заборгованості за договором №KF50002.

24.03.2015 банк направив на адресу позивача лист, в якому проінформував останнього про анулювання боргу по договору №KF50002 в сумі 34 251, 33 доларів США та роз'яснив при цьому виникнення у ОСОБА_2 обв'язку сплатити податок з отриманого від анулювання боргу доходу.

За результатами проведеної ДФС документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивачем складено акт від 11.08.2017, в якому викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

-абз. «д» пп.164.2.17, п.164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік на загальну суму 157 851, 98 грн.;

-п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст. 179 Податкового кодексу України щодо неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

-пп.1.2,пп.1.3,пп.1.5,пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, пп.168.1.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 №71-VІІІ в зв'язку з чим донараховано військовий збір за 2015 рік на загальну суму 11 884, 58 грн.

На цій підставі відповідачем 05.09.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0108141307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, в розмірі 197 314, 98 грн.;

-№0108241307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 14 855, 73 грн.;

-№0108151307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 170 грн.

Свої дії щодо прийняття податкових повідомлень-рішень ДФС обґрунтовує тим, що прощення (анулювання) Банком основної суми боргу є додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу.

Частково задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок анулювання Банком решти заборгованості позивача за кредитним договором, останній отримав додаткове благо в розумінні статті 164 Податкового Кодексу України. Проте, оскільки, на думку суду, ДФС невірно визначено розмір цього блага у гривневому еквіваленті, відповідачем невірно визначено і суми грошових зобов'язань в податкових повідомленнях-рішеннях №0108141307 та за №0108241307, а тому відповідачем не доведено обґрунтованість своїх висновків про необхідність сплати позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, які сплачуються за результатами річного декларування, в розмірі 157 851 грн. 98 коп. та грошового зобов'язання з військового збору в розмірі в розмірі 14 855 грн. 73 коп.

В зв'язку з тим, що суд не наділений повноваженнями підміняти контролюючий орган - визначати об'єкт оподаткування та нараховувати суми грошових зобов'язань, які підлягають сплаті до державного бюджету, у спірних правовідносинах, суди скасували податкові повідомлення-рішення №0108141307 та за №0108241307 у повному обсязі.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Згідно з частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відтак, Кодекс адміністративного судочинства України не унеможливлює прийняття судами рішень щодо визнання протиправним та скасування окремих положень прийнятих контролюючими органами рішень, які у відповідності до статті 4 цього Кодексу за своєю правовою природою є індивідуальним актом, тобто актом (рішенням) суб'єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою, зроблено передчасний висновок про протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень, не забезпечено повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи для з'ясування, зокрема, розміру прощеного банком боргу, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області - задоволено частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.05.2018 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер