Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.08.2019 року у справі №640/18424/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

01 жовтня 2019 року

справа №640/18424/18

адміністративне провадження №К/9901/23682/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

секретар судового засідання Статілко Ю. С.

за участю представників

позивача - Сочавського А. З. на підставі довіреності від 06 березня 2019 року,

відповідача-1 - Сваток І. Г. на підставі довіреності від 25 вересня 2019 року,

відповідача-2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альтбанк"

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року у складі судді Каракашьяна С. К.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у складі суддів Василенко Я. М., Кузьменко В. В., Шурко О. І.,

у справі №640/18424/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Альтбанк"

до Головного управління ДФС у м. Києві,

Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві

про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

07 листопада 2018 року Акціонерне товариство "Альтбанк" (далі - Товариство, Банк, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, перший відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві (далі - орган казначейства, другий відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо складання висновку про повернення Товариству надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 1 328 417 грн та зобов'язати податковий орган підготувати та надати до органу казначейства висновок про повернення Товариству суму надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 1 328417,00 грн, з мотивів наявності підстав для повернення надміру сплачених сум.

01 березня 2019 року до суду першої інстанції надійшла заява Товариства про зміну предмета позову, в якій позивач просив визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо складання висновку про повернення Товариству надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 1 328 417 грн та стягнути з Державного бюджету України через орган казначейства на користь Товариства суму надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 1 328 417 грн.

13 травня 2019 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що переплата з податку на прибуток в розмірі 1 328 412,00 грн виникла у Товариства станом на 27 лютого 2014 року, до податкового органу платник податку звернувся із заявами про повернення переплати з податку на прибуток лише в квітні 2018 року, тобто після спливу строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, а в подальшому з відповідним позовом до адміністративного суду про бездіяльність контролюючого органу.

За висновком судів попередніх інстанцій строк згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) становить 1095 днів, він є присічним і поновленню не підлягає.

20 серпня 2019 року Товариство подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на Наказ Міністерства фінансів України №1683 від 21.12.2011 (був чинним до 2014 року), яким затверджена форма Податкової декларації з податку на прибуток банку. В рядку 35 зазначеної форми передбачалося зазначення авансового внеску (1/12 нарахованої до сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік), що підлягатиме сплаті щомісяця у березні - грудні 2013 року та січні - лютому 2014 року. Згідно з податковою декларацією за 2012 рік Товариства загальна сума нарахованого до сплати податку на прибуток за звітний (податковий) рік склала 1 328 417 грн (меморіальний ордер № 2 від 15.02.2013). Авансовий внесок у вигляді 1/12 нарахованої сплати загальної суми податку на прибуток за звітний (податковий) рік, що підлягав сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року (рядок 35 декларації) становив 110 701 грн. 27.03.2013 меморіальним ордером № 1 позивач сплатив перший авансовий платіж з податку на прибуток за березень 2013 року в сумі 110 701 грн. В подальшому за 1 квартал 2013 року позивач отримав від'ємний об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (рядок 09 декларації за 1 квартал 2013 року) -21 544 565 грн.

Пославшись на правове регулювання, визначене пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, позивач вказав, що склав податкову декларацію з податку на прибуток за звітний (податковий) період і 29.04.2013 направив її до податкового органу, а також уточнюючу декларацію від 14.05.2013 в порядку пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, які не були прийняті відповідачем. Податковий орган направив позивачу податкові повідомлення-рішення щодо сплати авансових платежів та штрафу. Зважаючи на тиск та роз'яснення з боку податкового органу, позивач сплатив авансові внески визначені декларацією за 2012 рік.

Товариство в касаційній скарзі зазначає, що станом на 27.02.2014 у позивача за результатами подання податкових декларацій з податку на прибуток за 2012-2013 роки була наявна переплата з податку на прибуток у розмірі 1 328 417 грн. За результатами декларування за 2017 рік позивач зазначає, що має від'ємний об'єкт оподаткування з податку на прибуток, що становить 525 893 725 грн.

Товариство зазначає, що неодноразово зверталося до податкового органу з заявами щодо повернення надміру сплачених коштів, а саме 02.12.2015,23.12.2015,13.03.2017,05.04.2018,13.06.2018, на які контролюючі органи надавали відповіді про неможливість повернення коштів, обґрунтовуючи їх різними підставами.

21 серпня 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу №640/18424/18 із Окружного адміністративного суду міста Києва.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

04 вересня 2019 року справа №640/18424/18 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 05 квітня 2018 року Товариство (ПАТ "Альтбанк") звернулося листом № 14-43/358 до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та листом від 22 травня 2018 року №14-43/579 до Головного управління ДФС у м. Києві про повернення надмірно сплаченого податку на прибуток в сумі 1 328 417 грн на рахунок або зарахування в рахунок майбутніх платежів по податку на доходи фізичних осіб або єдиного соціального внеску.

26 квітня 2018 року листом №18175/10/26-15-12-03-11 ГУ ДФС у м. Києві залишило лист Товариства від 05 квітня 2018 року №14-43/358 без розгляду.

13 червня 2018 року листом №27383/10/26-15-12-03-11 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про те, що повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток за напрямом перерахування коштів, що перевищує строки, визначені статтею 102 Податкового кодексу України, неможливе.

Також встановлено, що відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 14 червня 2016 року (протокол № 55) Товариство (Публічне акціонерне товариство "Альтбанк") є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Неос банк", яке відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 17 квітня 2014 року (протокол № 49) є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Банк Кіпру", яке відповідно до рішення загальних зборів учасників від 28 квітня 2010 року (протокол № 41) є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Банк Кіпру", яке відповідно до рішення загальних зборів учасників від 19 листопада 2008 року (протокол № 39) є правонаступником акціонерного банку "АвтоЗАЗбанк", який був створений шляхом реорганізації комерційного банку "АвтоЗАЗбанк" на установчих зборах акціонерів 15 грудня 1993 року (протокол № 1). Комерційний банк "АвтоЗАЗбанк" зареєстрований Національним банком України 21 жовтня 1991 року, реєстраційний номер - 43.

Станом на 27 лютого 2014 року за результатами подання податкових декларацій з податку на прибуток за 2012-2013 роки наявна переплата з податку на прибуток у розмірі 1 328 417,00 грн. Зазначена обставина не є спірною між сторонами.

02 грудня 2015 року листом № 2002-03/1969 ПАТ "Неос Банк" звернулося до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.

Києві) про повернення надмірно сплаченої суми податку на прибуток (авансові внески з податку на прибуток сплачені відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України) на суму 1 328 412 грн та направлення всієї суми на погашення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що обліковується в системі електронного адміністрування.

09 грудня 2015 року листом № 3547/10/26-58-2002-11 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила ПАТ "Неос Банк" про залишення без виконання листа від 02 грудня 2015 року №2002-03/1969 з посиланням на лист ДФС України від 19 січня 2015 року №1403/7/99-99-19-03-01-17, відповідно до якого перерахування коштів на електронні рахунки платників електронного адміністрування ПДВ не здійснюється.

23 грудня 2015 року ПАТ "Неос Банк" листом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від № 2002-03/2034 просило повернути надмірно сплачену суму податку на прибуток (авансові внески з податку на прибуток сплачені відповідно до пункту
57.1 статті 57 Податкового кодексу України) на суму 1 328 412,00 грн на його рахунок.

12 січня 2016 року листом ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від №197-10-26-58-07-02-11 згаданий лист залишено без виконання у зв'язку з тим, що всі інтегровані картки по всіх податках з залишками платника ПАТ "Неос Банк" передано до МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП.

13 березня 2017 року ПАТ "Альтбанк" звернулося із листом № 2002-03/221 до Офісу великих платників ДФС про повернення надміру сплаченої суми податку на прибуток (авансові внески з податку на прибуток сплачені відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01 січня 2016 року) у сумі 132817 грн на його рахунок.

21 травня 2017 року листом № 16363/10/28-10-43-01-18 Офіс великих платників Державної фіскальної служби повідомив позивача, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. У цьому листі послався також на наказ Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 "Про затвердження Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань" (зареєстрований Міністерством юстиції України 31 грудня 2015 року №1679/28124), за яким повернення надміру або помилково сплачених сум здійснюється виключно на підставі заяви платника про повернення надміру або помилково сплачених коштів, яка подається в довільній формі до органу доходів і зборів. Позивача повідомлено про те, що діючим бюджетним розписом не передбачено окремого ресурсу для повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток підприємств та запропоновано розглянути питання щодо можливості зарахування зазначених сум переплат в рахунок майбутніх платежів по результатам декларування в наступних звітних податкових періодах.

За висновком податкового органу, прийнятого та погодженого судами попередніх інстанцій, позивач звернувся із заявами про повернення переплати з податку на прибуток лише в квітні 2018 року, тобто після спливу строку, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, а в подальшому з відповідним позовом до адміністративного суду про бездіяльність контролюючого органу.

Суди попередніх інстанцій визнали, що строк згідно зі статтею 102 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) становить 1095 днів, є присічним і поновленню не підлягає.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки позивач звернувся із заявами про повернення переплати з податку на прибуток в квітні 2018 року, тобто після спливу строку, встановленого статті 102 Податкового кодексу України, то у задоволенні позову слід відмовити, висновуючись при цьому на системному аналізі положень підпункту 14.1.115 пункту
14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за приписами якого надміру сплачені грошові зобов'язання це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату та приписів пункту
14.1 статті 14 Податкового кодексу України, за якими платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому пункту
14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій також покликалися на положення пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, відповідно до яких джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів та положень пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України за якими помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Аналіз наведених норм зумовив висновок судів попередніх інстанцій про те, що у відповідності до пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43 Податкового кодексу України).

Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30 грудня 2013 року №882/1188 (далі по тексту - Порядок), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Заява подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі.

За змістом пунктів 9,10 Порядку надані податковим органом висновки про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань реєструються територіальними органами Державного казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді. На підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України здійснюють повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку, а саме згідно з Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.

Відтак, платник податків у настаттями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства Україниодавством строк (1095 днів) має право звернутися до контролюючого органу із заявою про повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів.

Доводи позивача про те, що вперше Товариство звернулося із заявою про повернення переплати 02 грудня 2015 року, тобто в межах 1095-денного строку, суд апеляційної інстанції визнав неприйнятним, з огляду на те, що в межах цього строку позивачем не оскаржено до суду відповідне рішення контролюючого органу про відмову у поверненні надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток, що свідчить про те, що позивач з ним погодився. Останню заяву про повернення переплати з податку на прибуток подано позивачем лише в квітні 2018 року, та після відмови, з якою він не погодився та звернувся з даним позовом до суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДФС у м. Києві щодо складання висновку про повернення Товариству надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 1 328
417 грн.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, обмежившись виключно наявністю факту спливу строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для повернення шляхом стягнення надміру сплачених грошових зобов'язань на розрахунковий рахунок позивача. Залишивши при цьому поза увагою дослідження бездіяльності податкового органу стосовно розгляду заяв позивача та можливості використання суми переплати податку на прибуток (авансових внесків) на погашення податкової заборгованості з цього та іншого податків, тобто можливості використання позивачем активу як джерела сплати його заборгованості.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альтбанк" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі №640/18424/18 скасувати.

Адміністративну справу №640/18424/18 направити на новий розгляд до Окружний адміністративний суд м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

І. А. Гончарова

І. Я. Олендер