Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.08.2020 року у справі №815/4014/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 815/4014/16

адміністративне провадження № К/9901/2253/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 (суддя - Аракелян М. М. ) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (колегія суддів: Бітов А. І., Лук'янчук О. В., Ступакова І. Г. ) у справі № 815/4014/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління (далі Роздільнянська ОДПІ ГУ) ДФС в Одеській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2016:

- №0009841300 (форма "Р"), яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб (далі ПДФО), що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 28 716,26 грн. ;

- №0009831300 (форма "Д"), яким було визначено суму грошового зобов'язання з ПДФО, пені у сумі 510 грн. ;

- №0009961300 (форма "С"), яким було застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулятивного обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі громадського харчування та послуг у сумі 266
109,71 грн. ;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0009861300 від 29 липня 2016 року в сумі 52 588,84 грн. та штрафні санкції 2
825,14 грн. ;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0009851300 від 29 липня 2016 року, якою вимагалося сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 52 588,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач серед іншого зазначила, що податковий орган помилково кваліфікував встановлений в межах однієї перевірки факт проведення розрахункової операції у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток без проведення РРО від 01.09.2014 як порушення, вчинене вперше, а проведення розрахункових операцій за період з 02.09.2014 по 31.12.2015 за таких же обставин - як кожне наступне порушення. На думку позивача, зазначене порушення, що вчинялось у період з 02.09.2014 по 31.12.2015 необхідно кваліфікувати як єдине продовжуване порушення, вчинене позивачем вперше, а тому за його вчинення, відповідно до п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), повинна застосовуватись одна фінансова санкція у розмірі 1 грн. За таких обставин, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення №0009961300 від 29.07.2016 (форма "С") підлягає скасуванню в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 266109,70 грн., а в частині застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі у розмірі 1 грн., залишенню без змін. Щодо решти правопорушень, то позивачка зауважила, що податковим органом під час перевірки та під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було враховано її заяви, в якій вона пояснила, що до перевірки вона надала не всі документи, які були відображені у книзі обліку доходів і витрат через не відображення їх у декларації про майновий стан та просила врахувати їх при проведенні планової перевірки (було надано оригінали документів на 120 аркушах - видаткові та податкові накладні, квитанції РРО, прибуткові касові ордери, тощо).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0009961300 від 29.07.2016 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій у сумі 266108,71грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що допущене позивачем порушення в частині застосування реєстратора розрахункових операцій, що вчинялось позивачем впродовж 2014 та 2015 років, необхідно кваліфікувати як єдине продовжуване порушення.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, відмовивши у задоволенні позову повністю. Вказує на хибне розуміння судами положень чинного законодавства в частині застосовування РРО, як то накладення до суб'єктів господарювання штрафних санкцій, за їх недотримання.

В частині відмови в задоволені позову, відповідача доводів в касаційній скарзі не наводить.

Письмового відзиву від позивача на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що За результатами проведеної документальна планової виїзної перевірки діяльності СГД ОСОБА_1., з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 07 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 07 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року, відповідачем було складено акт від 18 липня 2016 року №259/15-24-13-02/3142713586 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 07 липня 2014 року по 31 грудня 2015 рік, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 07 липня 2014 року по 31 грудня 2015 рік."

В ході перевірки були встановлені порушення:

· п.167.1 ст. 167, п.177.1 ст. 177, п.178.2, п.178.3 ст. 178 ПК України, занижено ПДФО за 2014-2015 роки в сумі 22 973,01 грн., а саме за 2014 рік - 1
691,82 грн., за 2015 рік - 21 281,19 грн. ;

· п.8 ст. 9, пп.2.1 п.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: в результаті заниження суми загального оподаткованого доходу в 2014-2015 роках донараховано основний платіж по ЄСВ від підприємницької діяльності в сумі 52 588,84 грн. : 2014 рік - 3 913,75 грн., 2015 рік - 48 675,09 грн. ;

· п.2 Наказу ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за №46/18784, п.1 Наказу Міністерства Фінансів України від 13 січня 2015 року за №4 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №111/26556, а саме: не вчасне надання звіту форми 1-ДФ та не відображення в Податкових розрахунках Ф.1-ДФ суми розрахунків за придбаний товар у СГД-фізичних осіб;

· р. ІІ ст. 3 п.1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в результаті чого не проведено через РРО на суму 266 288,24 грн. : перша подія 01 вересня 2014 року - 179,53 грн., решта суми 266 108,71 грн. за період з 02 вересня 2014 року по 31 грудня 2015 рік.

На підставі встановлених в ході перевірки порушень податковим органом були сформовані податкові повідомлення-рішення №0009841300 від 29.07.2016 (форма "Р"), яким було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 28716,26 грн. ; № 0009831300 від 29.07.2016 року (форма "Д"), яким було визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходу фізичних осіб, пені у сумі 510 грн. ; №0009961300 від 29.07.2016 (форма "С"), яким було застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулятивного обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі громадського харчування та послуг у сумі 266109,71
грн. ; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0009861300 від 29.07.2016 в сумі 52 588,84 грн. та штрафні санкції 2 825,14
грн. та сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0009851300 від
29.07.2016 року, якою вимагалося сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені в сумі 52588,84 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із позовом, що був задоволений частково, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг врегульована Законом №265/95-ВР (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 3 п.1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання

готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених ст. 3 п.1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Як установлено, судами і що не заперечується позивачем, нею здійснено розрахункові операції у безготівковій формі із застосуванням платіжних банківських карток без проведення через РРО в 2014 році на загальну суму 33024,68 грн., та за 2015 рік на суму 231399,33 грн., а також не проведення готівкових розрахунків на повну суму продажу у загальній сумі 1867,23 грн. Тоді як позивач оскаржує лише розмір штрафної санкції, яка була застосована до неї за виявлене правопорушення.

З приводу викладеного Суд зазначає, що згідно із приписами пункту 1 статті 17 Закону за порушення вимог ст. 3 п.1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:

вчинене вперше - 1 гривня;

вчинене вдруге - 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг);

за кожне наступне вчинене порушення - у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

З наведеного слід зробити висновок, що Закон №265/95-ВР не містить визначення понять видів порушень, за які встановлює відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій до суб'єктів господарювання, і не розкриває їх змісту. Проте в теорії адміністративного права розрізняють продовжувані і триваючі адміністративні правопорушення.

Так, продовжуваним адміністративним проступком називають ряд ідентичних проступків, які вчиняються неодноразово з однаковою метою, формою вини, тими ж суб'єктами, засобами дії і які складають у сукупності єдине правопорушення.

Натомість триваючими адміністративними проступками є проступки, пов'язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

Аналізуючи вказане Верховний Суд відзначає, що диспозиція пункту 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР говорить, що кваліфікуючою ознакою згідно якої можна віднести правопорушення до повторно вчиненого є обставина його виявлення контролюючим органом за наслідками проведеної перевірки протягом одного календарного року, в якому аналогічне правопорушення по тому ж платнику було зафіксовано контролюючим органом.

Підсумовуючи наведене і враховуючи приписи статті 61 Конституції України, Верховний Суд погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині в який позов був задоволений вважає за необхідне зауважити про відсутність права у відповідача застосовувати до позивача санкцію за допущене ним правопорушення у сфері РРО як за таке, що вчинено повторно, оскільки матеріалами справи не підтверджено обставин виявлення відповідачем такого ж правопорушення, що було вчинено позивачем протягом останнього календарного року.

Таким чином податкове повідомлення-рішення №0009961300 (форма "С"), яким було застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулятивного обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі громадського харчування та послуг у сумі 266 109,71 грн. правомірно скасовано судами попередніх інстанцій в частині 266108,72 грн., тобто залишено в силі в розмірі 1 (однієї) гривні.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суді першої та апеляційної інстанції в досліджуваній частині, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини 3 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо рішення судів попередніх інстанцій, якими позивачу було відмолено у задоволені решти позовних вимог, то в цій частині вони не переглядаються Верховним Судом, з огляду на відсутність відповідних доводів відповідача в касаційній скарзі.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник