Поділ майна подружжя включає в себе не лише поділ прав, але і поділ спільних кредитних зобов’язань (ВС/КЦС у справі № 367/7110/14-ц від 09.01.2020).

Фабула судового акту: Укладаючи шлюб, подружжя обіцяє один одному «бути разом і в горі, і в радості». При поділі майна подружжя цей принцип також опосередковано прослідковується, оскільки набуття прав, як і обов’язків здійснюється порівну.

Колишній чоловік звернувся до суду із позовом про поділ майна подружжя. Зазначав про те, що під час шлюбу ним був придбаний автомобіль марки Volkswagen, однак користується ним його колишня дружина одноособово, у зв’язку із чим, просив визнати за нею право власності, а йому присудити грошову компенсацію вартості половини авто. Крім того, позивач просив визнати за ним право власності на квартиру, кредит за яку він сплачує наразі самостійно.

Колишня дружина із таким поділом не погодилась, тому подала зустрічний позов в якому просила суд визнати квартиру спільною сумісною власністю подружжя та визнати за кожним із них право власності на 1/2 її частини, розділити між подружжям кредитні зобов’язання, присудити їй компенсацію за авто марки RENAULT, яким розпоряджався чоловік, а за нею залишити право власності на автомобіль марки Volkswagen із виплатою чоловіку компенсації його частки.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанції частково задоволено обидва позови. При цьому, кінцевий розподіл майна, після апеляційного перегляду відбувся наступним чином: за чоловіком визнано право власності на 4/5 квартири, за дружиною – на 1/5, спільною сумісною власністю визнано лише один автомобіль Volkswagen, він залишився у власності дружини із виплатою компенсації чоловіку.

Касаційну скаргу подала колишня дружина.

ВС вирішив скасувати постанову апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції, з наступних мотивів.

Так, ВС вкотре наголосив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

При цьому, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, передбачена ст. 70 СК України, може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Однак, в такому випадку тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

ВС також зазначив, що на підставі ст. 61, 65 СК України, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

З урахуванням зазначеного ВС погодився та підтвердив правомірність висновків суду першої інстанції про поділ спірної квартири та визнання за кожним із подружжя права власності на 1/2 її частини. З огляду на те, квартира придбана за кредитні кошти, отримані подружжям під час шлюбу, відтак, право на це майно в рівних частках набули як позивач, так і відповідач, при цьому боргові зобов`язання є спільними для обох із подружжя, незалежно від того з ким із подружжя укладений кредитний договір, а тому відсутні підстави для відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя.

При цьому, автомобіль марки RENAULT був придбаний чоловіком за його особисті кошти, тому колишня дружина не в праві отримувати майнову компенсацію за нього.

Аналізуйте судовий акт: Квартира оформлена на ім’я одного з подружжя, не змінює її статусу спільної власності (ВС/КЦС у справі № 161/14048/19 від 29.01.2021 р.).

ВС/КЦС: Нарешті! У спорах про поділ неподільного майна з ініціативи позивача обов’язкове внесення на депозитний рахунок грошової компенсації НЕ вимагається (ВС/КЦС у справі № 501/2211/18 від 24.03.2021)

Чи можна поділити, як спільне сумісне майно подружжя, самочинно побудовану нерухомість? (ВС/КЦС у справі №715/1347/14-ц від 25.03.2020)

Чи можна змінити режим особистої власності подружжя на спільну сумісну власність, якщо вартість майна істотно збільшилась під час шлюбу? (ВС/КЦС по справі №214/6174/15-ц від 22.09.2020)

Постанова

Іменем України

09 січня 2020 року

м. Київ

справа № 367/7110/14-ц

провадження № 61-12957св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2019 року в складі судді Пархоменко О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року в складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що із 25 квітня 2009 року по 11 жовтня 2014 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, у період якого ними спільно було придбано майно, зокрема легковий автомобіль Volkswagen Polo, 2002 року випуску, № кузова (VIN) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Після розірвання шлюбу відповідач відмовила йому в праві користування автомобілем, а 31 жовтня 2014 року без його відома і дозволу вивезла його в невідомому напрямку разом із документами та розпоряджається ним на власний розсуд.

У зв`язку з цим позивач просив визнати за відповідачем право власності на легковий автомобіль Volkswagen Polo, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та стягнути з відповідача на його користь половину ринкової вартості вказаного автомобіля, визначеної за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і в останній редакції позовних вимог заперечував факт спільного проживання з відповідачем однією сім`єю до укладення шлюбу та вказував на те, що автомобіль марки RENAULT MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_4 , є його особистою власністю.

Крім того, позивач просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої на час розгляду справи становить 325 963,00 грн, оскільки вона була придбана за кредитні кошти, боргові зобов`язання оформлені на нього, ним виконуються самостійно за особисті кошти, а банк заперечує щодо зміни сторони у зобов`язанні.

За такого поділу майна просив урахувати належну йому частку від вартості автомобіля Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , яка за експертною оцінкою становить 200 171,00 грн.

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кредит Європа Банк» (далі - ПАТ «Кредит Європа Банк») про поділ майна подружжя та встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування заявлених за зустрічним позовом позовних вимог позивач зазначила, що сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період із 01 червня 2007 року до дати реєстрації шлюбу. За цей час вони придбали автомобіль марки RENAULT MASTER, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , а тому вказаний автомобіль належить до об`єктів їх спільної сумісної власності і має бути врахований при здійсненні поділу їх спільного майна.

У період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 травня 2011 року сторонами за спільні кошти придбано квартиру АДРЕСА_1 , вартість якої становила 207 576,20 грн.

Для купівлі вказаної квартири на ім`я ОСОБА_1 був отриманий кредит у ПАТ «Кредит Європа Банк» на загальну суму 145 000,0 грн, а вона виступила поручителем за цим зобов`язанням, що підтверджує укладений нею договір поруки від 24 травня 2011 року. За час спільного проживання сторонами сплачено 26 586,00 грн тіла кредиту за рахунок спільних коштів, а залишок кредиту складає 118 414,00 грн.

Оскільки спірна квартира перебуває в іпотеці та має місце не виплачений кредит, то вважає за доцільне визнати за кожним із подружжя право власності на Ѕ частини квартири і стягнути з неї на користь ОСОБА_1 Ѕ частини зобов`язання по кредитному договору в розмірі 50 207,00 грн.

Щодо автомобіля Volkswagen Polo, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , то вона просить стягнути з неї на користь ОСОБА_1 компенсацію за Ѕ частини спільного автомобіля в розмірі 33 250,00 грн.

Враховуючи наведене, та з огляду на заяву про зменшення позовних вимог ОСОБА_2 просила:

- визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та визнати за кожним із них право власності на Ѕ її частини;

- стягнути з неї на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 50 210,00 грн, що становить Ѕ частини зобов`язання за кредитним договором від 24 травня 2011 року за період із жовтня 2014 року по лютий 2018 року включно;

- поділити зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частинах;

- встановити факт їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період із 01 червня 2007 року по 24 квітня 2009 року;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль марки RENAULT MASTER, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , та стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію Ѕ частини вказаного автомобіля в розмірі 100 085,00 грн;

- стягнути з неї на користь ОСОБА_1 компенсацію Ѕ частини автомобіля марки Volkswagen Polo, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 33 250,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Поділено спільне майно подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Виділено ОСОБА_1 із спільної сумісної власності подружжя Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на вказане майно.

Виділено ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказане майно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Поділено спільне майно подружжя між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Виділено ОСОБА_2 із спільної сумісної власності подружжя Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказане майно.

Виділено ОСОБА_1 із спільної сумісної власності подружжя Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на вказане майно.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період із 01 червня 2007 року по 24 квітня 2009 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині зустрічний позов залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 4/5 частини квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості Ѕ частини автомобіля марки «Volkswagen Polo», 2002 року випуску, в розмірі 42 245,36 грн, та судові витрати в розмірі 6346,13 грн, а всього стягнуто 48 591,49 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року, в якій просить повністю скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання автомобіля марки RENAULT MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_4 спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_1 на її користь компенсації Ѕ частини вартості автомобіля в розмірі 72 758,40 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені зустрічні позовні вимоги, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що ОСОБА_1 не вносив відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, що дозволяє зробити висновок щодо його фактичної згоди на отримання грошової компенсації за спірну квартиру.

Обидві судові інстанції проігнорували заявлені нею за зустрічним позовом вимоги про визнання автомобіля марки RENAULT MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_4 спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_1 на її користь компенсації Ѕ частини вартості автомобіля в розмірі 72 758,40 грн.

Матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період із 01 червня 2007 року по 24 квітня 2009 року.

При цьому автомобіль марки RENAULT MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_4 придбаний за три тижні до офіційної реєстрації шлюбу, але під час проживання сторін однією сім`єю, оскільки договір купівлі-продажу автомобіля укладений 04 квітня 2009 року, а заяву про реєстрацію шлюбу сторонами подано 28 березня 2009 року.

Також судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини четвертої статті 65 СК України в частині визначення за нею право власності на 1/5 частки спірної квартири, оскільки судом не враховано, що у неї немає іншого нерухомого майна.

Натомість ОСОБА_1 має інше житло, вона є поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 з виплати кредитних коштів, наданих відповідно до договору про надання споживчого кредиту, інколи виконувала договірні зобов`язання ОСОБА_1 з виплати кредитних коштів.

У неї на вихованні знаходиться малолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає та зареєстрований у спірній квартирі.

Надходження справи до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу відхилити.

Позиція Верховного Суду

За частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Виклад фактичних обставин справи

Судом установлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 25 квітня 2009 року по 11 жовтня 2014 року.

Згідно з довідкою УДППЗ «Укрпошта» від 15 жовтня 2014 року № 01-01-195 ОСОБА_2 з 13 вересня 2010 року по лютий 2014 року працювала на цьому підприємстві та отримала сукупний дохід в розмірі 327 272,00 грн. З інших довідок, долучених до справи, вбачається, що трудові відносини продовжуються.

Відповідно до листа ДПІ у Рахівському районі Закарпатської області та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із 01 червня 2007 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, ним задекларовані доходи за 2008-2011 роки на загальну суму 627 648,00 грн.

24 травня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 22 кв. м, вартістю 207 576,20 грн.

24 травня 2011 року між ПАТ «Кредит Європа Банк» та ОСОБА_5 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 145 000,00 грн на купівлю житла на вторинному ринку нерухомості.

На забезпечення виконання позичальником зобов`язання за кредитним договором 24 травня 2011 року між ПАТ «Кредит Європа Банк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, а між ПАТ «Кредит Європа Банк» та ОСОБА_1 цього ж дня укладено договір іпотеки.

Згідно з довідкою ПАТ «Кредит Європа Банк» від 25 березня 2015 року № 686/12 станом на вказану дату сума заборгованості за кредитом складає 115 001,28 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 114 948,32 грн, заборгованість зі сплати відсотків - 53,96 грн. Прострочена заборгованість за кредитом та відсотками відсутня. За період існування кредитних зобов`язань всі платежі здійснено своєчасно та без затримки.

Відповідно до виписки з особових рахунків за період із 24 травня 2011 року по 19 червня 2017 року ОСОБА_1 щомісяця виконуються боргові зобов`язання за кредитним договором.

Згідно з довідкою ПАТ «Кредит Європа Банк» від 26 березня 2018 року № 434/12 станом на вказану дату поточна заборгованість за кредитним договором складає 76 007,09 грн, із яких: сума заборгованості за кредитом - 74 951,52 грн, заборгованість зі сплати відсотків - 1 055,57 грн. Прострочена заборгованість за кредитом та відсотками відсутня.

У листі від 01 квітня 2015 року № 740/03 ПАТ «Кредит Європа Банк» вказує на можливість проведення змін у зобов`язанні лише за умови попереднього повного виконання боргових зобов`язань.

Крім того, відповідно до наявних у матеріалах справи квитанцій ОСОБА_1 несе витрати на утримання квартири АДРЕСА_1 .

Згідно з висновком ТОВ «Оцінка і консультації», складеним на замовлення ОСОБА_2 , ринкова вартість квартири станом на 11 листопада 2014 року становить 325 963,00 грн. Вартість проведених робіт з оцінки становить 1 500,00 грн, що були сплачені ОСОБА_2

ОСОБА_2 на депозитний рахунок Ірпінського міського суду Київської області внесено суму в розмірі 162 981,50 грн із призначенням «відшкодування половини вартості майна (квартири)».

Автомобіль «Volkswagen Polo», 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований на ОСОБА_2 16 березня 2013 року, при цьому 31 жовтня 2014 року вказаний автомобіль знятий з реєстраційного обліку, а 01 листопада 2014 року зареєстрований за іншим власником ОСОБА_6 на підставі довідки-рахунку, виданого ТОВ «Вертикаль» від 01 листопада 2014 року.

Відповідно до довідки-рахунку ТОВ «Вертикаль» від 01 листопада 2014 року автомобіль придбаний ОСОБА_6 за 66 500,00 грн.

Згідно із копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 04 листопада 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

За висновком Київської незалежної судово-експертної установи від 02 березня 2015 року № 1128, складеним на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2015 року у цій справі, середня ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Polo», 2002 року випуску на дату проведення оцінки становить 200 171,95 грн.

Відповідно до висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 03 квітня 2015 року № 1279, складеного на замовлення ОСОБА_2 , середня ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Polo», 2002 року випуску на момент проведення оцінки залежно від його комплектації становить 84 059,00 грн, 84 778,00 грн або 93 419,00 грн.

За висновком судової автотоварознавчої експертизи, складеним ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «ЮРЕКС» 23 вересня 2016 року на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 22 серпня 2016 року, середня ринкова вартість автомобіля «Volkswagen Polo», 2002 року випуску, станом на дату проведення оцінки становить 84 490,65 грн.

Автомобіль марки «Renault Master», 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований на ОСОБА_1 із 05 вересня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу від 04 квітня 2009 року.

Згідно із нотаріально посвідченою довіреністю від 12 жовтня 2010 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 правом розпоряджатися вказаним автомобілем. У поясненнях ОСОБА_7 стверджував, що у 2010 році він придбав зазначений автомобіль у ОСОБА_1 , на підтвердження здійснення оплати вартості автомобіля ОСОБА_1 була видана розписка від 12 жовтня 2010 року на суму 7 000,00 доларів США. У період із 2011-2014 років обов`язкове страхування вказаного автомобіля здійснював ОСОБА_7

Судова автотоварознавча експертиза, призначена на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 23 січня 2015 року, не була проведена у зв`язку з ненаданням автомобіля для огляду, що підтверджується повідомленням експерта про неможливість надання висновку.

Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи, складеним ТОВ «Експертно-правова консалтингова компанія «ЮРЕКС» 08 червня 2016 року на виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 20 квітня 2016 року, середня ринкова вартість автомобіля «Renault Master», 1998 року випуску станом на дату проведення оцінки становить 145 516,80 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК України.

За змістом наведеної вище норми, правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно із частинами другою та третьою статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За загальним правилом при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб.

Разом із тим, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та одержане за рахунок останніх майно, внаслідок укладення кредитних договорів, також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Для правильного вирішення справи необхідно встановити, за рахунок кого з подружжя здійснювалося погашення їх спільного боргу, чи не вносились особисті кошти кожного із подружжя у рахунок погашення кредитних зобов`язань.

За системним тлумаченням частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї головної функції - ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

З урахуванням встановлених обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про поділ спірної квартири та визнання за кожним із подружжя права власності на Ѕ її частини, з огляду на те, квартира придбана за кредитні кошти, отримані подружжям під час шлюбу, відтак, право на це майно в рівних частках набули як позивач, так і відповідач, при цьому боргові зобов`язання є спільними для обох із подружжя, незалежно від того з ким із подружжя укладений кредитний договір, а тому відсутні підстави для відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя.

Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період із 01 червня 2007 року по 24 квітня 2009 року, зробив обґрунтований висновок про задоволення цієї позовної вимоги за зустрічним позовом на підставі належним чином оцінених доказів, які підтверджують доведеність такого факту.

Доводи касаційної скарги про те, що обидві судові інстанції проігнорували заявлені за зустрічним позовом вимоги про визнання автомобіля марки RENAULT MASTER, реєстраційний номер НОМЕР_4 спільною сумісною власністю подружжя та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації Ѕ частини вартості автомобіля в розмірі 72 758,40 грн, не заслуговують на увагу. Суд першої інстанції правильно вирішив вказані позовні вимоги та дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний автомобіль не є спільним майном подружжя, оскільки придбаний ОСОБА_1 за його особисті кошти, а тому у зв`язку з цим у задоволенні вимог ОСОБА_2 щодо здійснення їй компенсації Ѕ частини вартості автомобіля відмовлено.

За таких обставин апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону, тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та виходячи з інтересів сторін у справі, принципу рівності часток у спільному майні подружжя, Верховний Суд приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення рішення суду першої інстанції в силі.

Керуючись статтями 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року скасувати, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 січня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська