Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №686/12628/21 Постанова КЦС ВП від 22.11.2023 року у справі №686...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Державний герб України






ПОСТАНОВА


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



22 листопада 2023 року


м. Київ



Справа № 686/12628/21


провадження № 61-3088св23



Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:



Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,



учасники справи:


позивач - ОСОБА_1 ,


відповідачі: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс»,


третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,



розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Войналовича Олега Миколайовича на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,



ВСТАНОВИВ:



Короткий зміст позовної заяви



У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» (далі - ТОВ «Галицька фінансова компанія»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Факторінгс» (далі - ТОВ «ФК «Факторінгс»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги.



Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 27 березня 2007 року між Публічним акціонерним банком «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра», банк) та нею укладений кредитний договір №27/03/2007/978-К/531.


З метою забезпечення до цього кредитного договору, 27 березня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та позивачем укладений договір № 27/03/2007/978-531-1 застави майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .


15 липня 2020 року між ПАТ «КБ Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладений договір про відступлення прав вимоги № GL48N718070_I_1, відповідно до умов якого банк відступив право вимоги до боржників, а новий кредитор набув усіх прав кредитора, зокрема за кредитним договором від 27 березня 2007 року № 27/03/2007/978-К/531 від 27.03.2007 року та договором застави майнових прав від 27 березня 2007 року № 27/03/2007/978-531-1.



20 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс» укладений договір про відступлення прав вимоги № 20/07/2020.


Згідно з пунктом 4 цього договору сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до договору новий кредитор сплачує грошові кошти у сумі 12 000 000,00 грн - ціна договору. На момент укладення договору ціна договору частково сплачена новим кредитором. Залишок ціни договору у розмірі 2 000 000,00 грн сплачується товариству новим кредитором протягом 15 робочих днів.


Станом на 20 липня 2020 року ТОВ «ФК «Факторінгс» повністю не розрахувався із ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», отже, ТОВ «ФК «Факторінгс» не набуло право вимоги і не могло відступити (передати, продати) таке право іншій особі.


Того ж дня, 20 липня 2020 року, між ТОВ «ФК «Факторінгс» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» укладений договір про відступлення прав вимоги № 20/07/2020/1. Відповідно до пункту 1 договору ТОВ «ФК «Факторінгс» відступає новому кредитору ТОВ «Галицька фінансова компанія» належні товариству майнові права на підставі договору № 20/07/2020 про відступлення права вимоги, що укладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс», новий кредитор набуває прав вимоги товариства до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку 1 до договору.


Позивач вказує, що ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті) потребує отримання фінансової установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями. Станом на 10 лютого 2021 року генеральна та/або індивідуальна ліцензія Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою ТОВ «ФК «Галицька фінансова компанія» не видавалася. Отже, ТОВ «ФК «Галицька фінансова компанія» не могло набути право вимоги за валютним кредитним договором.



Вказуючи на порушення своїх прав, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року № 20/07/2020/1, укладений між ТОВ «ФК «Факторінгс» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» у частині відступлення прав вимоги за кредитним договором від 27 березня 2007 року № 27/03/2007/978-К/531, договором застави майнових прав від 27 березня 2007 року № 27/03/2007/978-531-1.



Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції



Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2022 року, ухваленим у складі судді Приступи Д. І., позов ОСОБА_1 задоволено.



Визнано договір від 20 липня 2020 року № 20/7/2020/1 укладений між ТОВ «ФК «Факторінгс» та ТОВ «Галицька фінансова компанія», у частині відступлення прав вимоги за кредитним договором від 27 березня 2007 року №27/03/2007/978-К/531 та договором застави майнових прав від 27 березня 2007 року № 27/03/2007/978-531-1 недійсним.



Ухвалою Хмельницького міськрайонного суд Хмельницької області від 05 грудня 2022 року заяву ТОВ «Галицька фінансова компанія» про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2022 року залишено без задоволення.



Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що оспорюваний договір є договором факторингу, а ТОВ «ФК «Галицька фінансова компанія» не видавались генеральна та/або індивідуальна ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою, а ведення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті), потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями. Дійшов висновку про те, що ТОВ «ФК «Галицька фінансова компанія» не могло набути право вимоги за валютним кредитним договором.






Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції



Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Галицька фінансова компанія» задоволено.


Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.


У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Галицька фінансова компанія», ТОВ «ФК «Факторінгс», третя особа - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», про визнання договору недійсним відмовлено.


Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Галицька фінансова компанія» 1 362,00 грн понесених судових витрат.



Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вказав, що укладений між відповідачами правочин є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203 215 ЦК України підстав для визнання цього договору недійсним. Суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки спірний договір не є договором факторингу, і операції із іноземною валютою за цим договором не проводилися, то висновок суду про необхідність ТОВ «ФК «Галицька фінансова компанія» мати генеральну та/або індивідуальну ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою для укладення спірного договору, є хибним.


Суд апеляційної інстанції вказав, що рішення суду першої інстанції не містить висновків, в чому ж полягає порушення права позивачки, і яке саме її право або інтерес підлягає захисту. Позивач не є стороною оспорюваного договору. При цьому заміна кредитора ніяк не впливає на характер, обсяг та порядок виконання нею своїх зобов`язань за кредитним договором - не змінено обсяг її майнових зобов`язань у результаті укладення спірного договору про відступлення права вимоги, а отже, не порушуються її права або охоронювані законом інтереси.


Сплата боргу новому кредитору у валюті зобов`язання регульовано нормою частини третьої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».


Так, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.





Короткий зміст вимог касаційної скарги



У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Войналович О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.



Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції



07 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.



У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.



Аргументи учасників справи



Доводи особи, яка подала касаційну скаргу



Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16 (провадження № 14-465цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) та у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/2900/11 (провадження № 61-2309св18).



Суди надали неправильну оцінку зібраним доказам, унаслідок чого дійшли помилкового висновку про те, що оспорюваний договір не є договором факторингу. Умови оспорюваного договору про переведення права грошові вимоги з отриманням первісним кредитором від нового кредитора оплати меншої, ніж номінальна вартість такої вимоги, та/або з правом на стягнення додаткових нарахувань, штрафних санкцій, процентів тощо, якщо їх суми не були в повній мірі компенсовані первісному кредитору, свідчить про проведення факторингової операції. Оскільки до нового кредитора перейшло право вимоги на стягнення штрафних санкцій та процентів, які не були компенсовані первісному кредитору та оплата за передачу права вимоги новому кредитору є меншою ніж номінальна - сторони уклали договір факторингу.


Діяльність з надання послуг факторингу потребує отримання ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями.


Крім того, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачено законом, договором, повернути таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.



Відзив на касаційну скаргу у визначений строк не подано.



Фактичні обставини справи, встановлені судами



27 березня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №27/03/2007/978-К/531. У забезпечення цього договору 27 березня 2007 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений договір № 27/03/2007/978-531-1 застави майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 .



15 липня 2020 року між ПАТ «КБ Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білої І. В. та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладений договір про відступлення прав вимоги № 01.48X718070_І_1, відповідно до умов якого банк відступив право вимоги до боржників, а новий кредитор набув усіх прав кредитора за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором від 27 березня 2007 року № 7/03/2007/978- К/531 та договором застави майнових прав від 27 березня 2007 року № 27/03/2007/978-531-1, згідно з додатком № 1.


Сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основним договором, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у розмірі 2 793 919,41 грн, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор(пункт 4 договору).


Договір посвідчено нотаріально.



20 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс» укладений договір про відступлення прав вимоги № 20/07/2020.


Відповідно до пункту 2 цього договору новий кредитор у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання товариством у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основним договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатках №1-4 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками тощо.


За пунктом 4 цього договору сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги за основними договорами новий кредитор сплачує товариству грошові кошти у сумі 12 000 000,00 грн - ціна договору. На момент підписання договору ціна договору частково сплачена новим кредитором товариству на підставі попереднього договору №01-05-06 до Договору відступлення прав вимоги за лотом № GL48N718070 у розмірі 10 000 000,00 грн. Залишок ціни договору у розмірі 2 000 000,00 грн сплачується товариству новим кредитором протягом 15 робочих днів.



Згідно з додатковим договором № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 20/07/2020 ТОВ «ФК «Факторінгс» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» виклали пункт 2 цього договору в новій редакції: «За цим договором новий кредитор в день укладення цього договору набуває усі права кредитора за Основними договорами».



Того ж дня, 20 липня 2020 року, між ТОВ «ФК «Факторінгс» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» укладений договір про відступлення прав вимоги № 20/07/2020/1.


Відповідно до пункту 1 цього договору ТОВ «ФК «Факторінгс» відступає новому кредитору (ТОВ «Галицька фінансова компанія») належні товариству майнові права на підставі договору № 20/07/2020 про відступлення права вимоги, що укладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «ФК «Факторінгс», новий кредитор набуває прав вимоги товариства до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку 1 до цього договору.



Мотивувальна частина



Позиція Верховного Суду



Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:


- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);


- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).



Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Войналович О. М. не підлягає задоволенню.



Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права



Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.


Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.



Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.



За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.



Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).



Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).



Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.


Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).



Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.



Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.



Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).



Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.



При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).



У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.



Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.


Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).



Колегія суддів відхиляє посилання заявника про те, що оспорюваний договір про відступлення прав вимоги за своєю правовою природою є договором факторингу, виходячи із наступного.



Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначених договором, у якому виникло таке зобов`язання.



Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови.



Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.



Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21).



Суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16).



Судами встановлено, що 17 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2020-05-12-000017-b від 22 травня 2020 року було укладено та нотаріально посвідчено договір № GL48N718070_I_1 про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права вимоги у тому числі за кредитним договором від 23 березня 2007 року № 27/03/2007/978-К/531 та за договором застави майнових прав від 27 березня 2007 року, які зазначені у додатку № 1 до договору. Тобто договір було укладено на підставі електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується.



Таким чином, оскільки за результатами електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів і не набуло права здійснювати фінансові операції відносно боржника, тому і відчужувати ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» могло право вимоги, яке ТОВ «ФК «Факторінгс» та ТОВ «Галицька фінансова компанія» набули на підставі цього договору про відступлення прав вимоги.



Слід зазначити, що сторони договору купівлі-продажу майнових прав у процедурі ліквідації банку фактично уклали договір купівлі-продажу права вимоги, сторонами якої можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.


Положення нормативно-правових актів, які регулюють процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (постанови Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19 (провадження № 61-6649св20), від 08 лютого 2023 року у справі № 761/11546/21 (провадження № 61-4261св22 )).


Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19-ц (провадження № 14-181цс20) зазначила, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.



Окрім зазначеного, слід звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 638/18879/18 (провадження № 61-11179св22) зазначив, що як первісне, так і наступне відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансової установи за обставин, коли первісний кредитор (банк) відчужує активи у процедурі ліквідації та позбавлений банківської ліцензії.



З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки договір про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року № 20/07/2020/1, не є договором факторингу, а стороною цього договору могла виступати будь-яка особа.



Колегія суддів, надаючи оцінку постанові апеляційного суду на предмет її законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.



Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази щодо обов`язку повернення валютного кредиту кредитору, який не має банківської ліцензії, спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України суду касаційної інстанції заборонено.



Посилання заявника як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16 (провадження № 14-465цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21), від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) та у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/2900/11 (провадження № 61-2309св18) на увагу не заслуговують, оскільки не суперечать висновкам про те, що договір про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року № 20/07/2020/1 не є договором факторингу, а стороною цього договору могла виступати будь-яка особа.



Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.



Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.



Висновки за результатами розгляду касаційної скарги



Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.



Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.



Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.



Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду



ПОСТАНОВИВ:



Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Войналовича Олега Миколайовича залишити без задоволення.



Постанову Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.



Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.




Судді: Г. В. Коломієць




Б. І. Гулько




Д. Д. Луспеник










logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст