Чи можна поділити, як спільне сумісне майно подружжя, самочинно побудовану нерухомість? (ВС/КЦС у справі №715/1347/14-ц від 25.03.2020)

Фабула судового акту: Ще одна маленька історія про поділ спільного майна подружжя.

Під час шлюбу подружжя взялось будувати будинок, будували-будували, але так і не добудували. Точніше, не ввели нерухомість в експлуатацію на момент звернення до суду, хоча готовність була 100 відсоткова.

Із позовом до суду звернувся чоловік та просив визнати спільною сумісною власністю самочинно побудоване майно, визнати право власності на будівельні матеріали використані у будівництві, предмети інтер’єру та поділити майно подружжя.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив з тих підстав, що земельна ділянка була приватизована його дружиною і відповідно ніколи позивачу не належала, після розлучення колишня дружина подарувала земельну ділянку під будинком своїй матері, будинок побудовано без належної дозвільною документації, а щодо придбання будівельних матеріалів, то на думку суду належних доказів позивачем не надано.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції частково скасовано. Суд визнав правомірними вимоги про визнання права власності на будівельні матеріали в рівних частинах та поділив інше майно, що не було використано в процесі будівництва, але придбано подружжям для облаштування житла.

Натомість, вимога про визнання самочинно збудованої нерухомості об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є безпідставною та не підлягає задоволенню.

ВС погодився із рішенням суду апеляційної інстанції та роз’яснив, що право власності на самочинно побудовану нерухомість не виникає, відповідно до ст. 376 ЦКУ.

За змістом частини першої статті 61 СК України об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

З огляду на зазначене, у подружжя не виникає права власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Проте, будівельні матеріали використані у такому будівництві підлягають поділу так само як і інше майно придбане за час шлюбу. ВС також зазначив, що доводи колишньої дружини про те, що неможливо визнати право власності на речі, які використані в процесі будівництва та не існують (ґрунтовка, шпалери, щебінь, пісок тощо), є необґрунтованими. Адже вказані матеріали придбані за спільні кошти подружжя, а тому підлягають поділу між сторонами незалежно від фізичних властивостей та видозміни на момент проведення поділу.

Оцінюючи законність задоволення вимоги про визнання права власності на будівельні матеріали, ВС виходив також із того, що у разі, якщо подружжя попередньо не домовились про компенсацію частки у неподільному майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

В свою чергу, в процесі розгляду справи скаржницею не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за час шлюбу.

ВС також відхилив доводи скарги, щодо необхідності залучення співвідповідачем теперішнього власника земельної ділянки, оскільки питання щодо поділу об`єкта нерухомості, розміщеного на земельній ділянці, у справі не вирішувалося.

Знову ж таки, суд здійснив поділ будівельних матеріалів, що не мають статусу об’єкта нерухомості, отже «де-юре» не мають нерозривного зв’язку із землею і права власника земельної ділянки не зачіпаються.

Щоправда, останній висновок суду на мою думку є спірним, адже «де-факто» на земельній ділянці стоїть будинок із фундаментом і із матеріалів справи це явно прослідковується.

Аналізуйте судовий акт: Квартира оформлена на ім’я одного з подружжя, не змінює її статусу спільної власності (ВС/КЦС у справі № 161/14048/19 від 29.01.2021 р.).

Чи можна змінити режим особистої власності подружжя на спільну сумісну власність, якщо вартість майна істотно збільшилась під час шлюбу? (ВС/КЦС по справі №214/6174/15-ц від 22.09.2020)

Самочинна прибудова не змінює свого статусу, навіть якщо є прибудовою до пам’ятки архітектури (ВС/КГС по справі № 910/7141/13 від 11.11.2020 р.).

Об’єкт нерухомості, придбаний за договором інвестування в будівництво в період спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності подружжя (ВС/КЦС,справа № 759/13140/14-ц, 18.09.18)

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 715/1347/14-ц

провадження № 61-34987св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16 серпня 2017 року у складі судді Скуляк І. А. та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2018 року у складі суддів: Міцнея В. Ф., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя самочинно збудовані об`єкти нерухомості, визнання права власності на будівельні матеріали та поділ майна подружжя.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 лютого 1978 року вони з відповідачем уклали шлюб, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2014 року. У шлюбі за спільні кошти у період з 2005 року по 2011 рік, на земельній ділянці площею 0, 2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 , було розпочато будівництво житлового будинку під літ. «А», житлового будинку під літ. «Ж», гаражу під літ. «Б», сараю під літ. «В», сараю під літ. «Г», убиральні під літ. «Д», гаражу під літ. «Е», вольєру під літ. «Є», колодязів під № 1 та № 2, огорожі під № 3-8, ями вигрібної №9, вимощення № І-ІІ. Під час будівництва житлового будинку під літ. «А», загальною площею 229,00 кв. м, з яких житлова площа становить 141,5 кв. м, що складається з двох поверхів та підвалу, використано: для фундаменту - цемент марки «М-500», гравій, арматура, пісок, пісок; для стін - цегла, цемент марки «М-500», пісок, пінопласт; для покрівлі - алюмінієві листи; для перекриття - моноліт (арматура, пісок, цемент марки «М-500»); для підлоги - керамічна плитка, ламінат; для сходів - дошка, інші будівельні матеріали. Для будівництва будинку літ. «Ж», загальною площею 365,8 кв. м, з яких житлова площа становить 192,4 кв. м, що складається з двох поверхів та підвалу, в якому розміщені котельня І та кухня ІІ, використано: для фундаменту - цемент марки «М-500», гравій, арматура, пісок; для стін - цегла, цемент марки «М-500», пісок, пінопласт; для покрівлі - алюмінієві листи; для перекриття - моноліт (арматура, пісок, цемент марки «М-500»; для підлоги - керамічна плитка, ламінат; для сходів - дошка, інші будівельні матеріали. Для будівництва гаража під літ. «Б», сараю під літ. «В», сараю під літ. «Г», убиральні під літ. «Д», гаражу під літ. «Е», вольєру під літ. «Є» використано: для фундаменту - цемент марки «М-500», гравій, арматура, пісок; для стін - цегла 0,25, цемент марки «М-500», для покрівлі - сталь оцинкована, алюмінієві листи, дошка обрізна; для підлоги - цемент, пісок та інші будівельні матеріали. Для облаштування колодязів під №1-2 використано 25 бетонних кілець, огорож під № 3-8 - використано метал, цеглу, залізобетонні плити; ями вигрібної під № 9 - використано залізобетонні кільця; для вимощення під № І-ІІ - використано цементне покриття та плитку.

Замовленням всіх необхідних для будівництва матеріалів займався він, що підтверджено відповідними документами. Готовність житлового будинку становить 100 %, однак правовстановлюючі документи на спірні будинки відсутні. Водночас 20 грудня 2013 року відповідач ОСОБА_1 подарувала земельну ділянку, на якій розташовані спірний житловий будинок, господарські будівлі та споруди своїй матері - ОСОБА_3 .

З наведених підстав позивач просив суд визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступні самочинно збудовані за період з 2006 рік по 2011 рік об`єкти, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок під літ. «А», житловий будинок під літ «Ж», гараж під літ. «Б»; сарай під літ. «В» та сарай під літ. «В»; убиральню під літ. «Д»;гараж під літ. «Е»; вольєр під літ. «Є»;колодязі під № 1-2; огорожу під № 3-8; яму вигрібну під № 9;вимощення під № І-ІІ.

Крім того, позивач ОСОБА_2 просив виділити йому в натурі: будівельні матеріали, що були використані в процесі будівництва та існують у вигляді житлового будинку під літ. «А»; набір меблів для гостинної кімнати, що складається із столу розкладного із натуральної деревини породи дуб, коричневого кольору, різьбленого, має в комплекті 12 стільців із натуральної деревини породи дуб, коричневого кольору, різьблені, із бежевою тканиною; трюмо із натуральної деревини, породи дуб, коричневого кольору, різьбленого, з трьома тумбами та дзеркалом; серванту трьохдверного та трьома тумбами із натуральної деревини породи дуб, коричневого кольору, різьбленого, а також кутового міні-бару із натуральної деревини породи дуб, коричневого кольору, різьбленого, який сторони придбали в магазині «Ролем» в 2005 році, виробництва Румунії, загальною вартістю 80 тис. грн та меблевого гарнітуру в прихожу кімнату, який складається із дивану коричневого кольору, із натуральної деревини та натуральної шкіри, різьбленого, двох стільців коричневого кольору із натуральної деревини та натуральної шкіри, різьблених та серванту який містить вісім шухлядок, дві закриті тумби та дзеркала, який сторони придбали в магазині «Ролем» в 2005 році, виробництва Румунії, загальною вартістю 55000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн. Всього майна на загальну вартість 135 тис. грн.

Також ОСОБА_2 просив виділити в натурі відповідачу ОСОБА_1 : будівельні матеріали, що були використані в процесі будівництва та існують у вигляді житлового будинку під літ. «Ж», майно на загальну суму 152 400 грн, до складу якого входять: 2 параболічні антени, вартістю 4000 кожна; 2 кондиціонери, а саме: кондиціонер фірми «LG-16», вартістю 20 тис. грн.; кондиціонер фірми «DECER-360», вартістю 12 тис. грн; 5 керамічних ваз, вартістю 800 грн. кожна, загальною вартістю 4 тис. грн; м`ясорубку марки «Zelmer», вартістю 2 тис. грн; соковижималку марки «Zelmer», вартістю 1 500 грн; вбудовану плитку газову за ціною 5 тис. грн; вбудовану духовку газову сірого кольору фірми «Арістон», вартістю 8 тис. грн; витяжку марки «BROAN», сірого кольору, вартістю 3 500 грн; меблевий куток кухонний, коричневого кольору, із сіро-бежевою оббивкою із тканини; кухонний стіл та 4 стільчики, вартістю 8 тис. грн; пральну машину марки «Самсунг», вартістю 5 тис. грн; 2 душові кабіни, вартістю по 5 тис. грн кожна; тюнер фірми «DIGITAL 4000», вартістю 3 тис. грн; котел газовий, виробництва України, вартістю 8 тис. грн; 33 батареї, вартістю 800 грн кожна, всього на загальну суму 26 400 грн; 4 швейні машинки, вартістю 7 тис. грн кожна, на загальну суму 28 тис. грн.

ОСОБА_2 просив суд виділити по 1/2 частці йому та ОСОБА_1 будівельних матеріалів, що були використані в процесі будівництва та існують у вигляді наступних об`єктів: гаража під літ. «Б», збудованого у 2008 році, вартістю 80 810 грн; сараю під літ. «В», збудованого у 2008 році, вартістю 111 530 грн; сараю під літ. «Г», збудованого у 2008 році, вартістю 41 291 грн; убиральні під літ. «Д», збудованого у 2008 році, вартістю 4 792 грн; гаража під літ. «Е», збудованого у 2007 році, вартістю 72 758 грн; вольєра під літ. «Є», збудованого у 2007 році, вартістю 7 190 грн; колодязів під № 1-2, збудованих у 2006 році, вартістю 16 039 грн; огорожі під № 3-8, встановленої у 2005 році, вартістю 100 601 грн; ями вигрібної під № 9, побудованої у 2009 році, вартістю 6 355 грн; вимощення під № І-ІІ, побудованого у 2009 році, вартістю 177 078 грн, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на загальну суму 618 444 грн, тобто по 309 222 грн кожному. Виділити позивачу ОСОБА_2 всього будівельних матеріалів на загальну суму 1 400 780 грн та виділити відповідачу будівельних матеріалів на загальну суму 1 558 989 грн. Поряд з цим, стягнути з відповідача ОСОБА_1 79 104 грн 50 коп. різниці вартості частки майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16 серпня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянку, на якій розташовані спірні будівлі, отримана відповідачем ОСОБА_1 у процесі приватизації та є її особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, так як не є майном, нажитим подружжям за час шлюбу, а є одержаною відповідачкою часткою із земельного фонду. Водночас, вищевказана земельна ділянка на даний час належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки. Крім того, позивачу не було передано у встановленому законом порядку земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, будівництво не велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією. Водночас позивачем не надано суду належних доказів про придбання будівельних матеріалів та переліченого майна на заявлену суму у період шлюбу, внесена ним частка у будівництво є порівняно незначною, спільне володіння і користування майном є неможливими.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2018 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на будівельні матеріали та поділ майна подружжя скасовано, позов у цій частині задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій загальною вартістю 1 509 158 грн 50 коп., а саме на: азбестоцементні листи хвилясті - 0,945 кв. м; листи гіпсокартонні - 139,79 кв. м; дюбелі - 0,43 кг; цвяхи - 49,94 кг; гіпсові в`яжучі -103,58 кг; вапно - 57,5 кг; плитку керамічну для внутрішнього облицювання - 222,42 кв. м; білило густо терте - 0,63 кг; багети полівінілхлоридні - 66,57 кв. м; камені гіпсобетонні - 15,01 кв. м; листи полікарбонату - 3,93 кв. м; метал для козирків - 24,15 кг; арматуру для залізобетону - 1,84 т; скло листове - 11,15 кв. м; цемент - 1,26 т; плити підвіконні - 11,54 кв. м; ґрунтовку - 31,94 л; дисперсію - 575,5 кг; клей для шпалер - 2,25 кг; шпалери покращені - 90,47 кв. м; плінтуси для підлог з пластику - 118,1 м. п; плінтуси для керамічних підлог - 68,16 м. п; плитку керамічну для підлог - 121,33 кв. м; сталь листову оцинковану - 2,5 т; шпаклівку - 0,377 т; пиломатеріали - 31,45 куб. м; плити мінераловатні - 0,46 куб. м; 1/2 частину воріт розпашних з хвірткою; блоки металопластикові - 75,37 кв. м; дверні блоки - 49,27 кв. м; ламінат - 217,72 кв. м; кахель - 8,5 кв. м; блоки дверні - 2,73 кв. м; дошки для огорожі - 20 шт; дошки для підлог - 0,085 куб. м; дошки для обшивки стін - 0,15 куб. м; ворота гаражні - 13,6 кв. м; Ѕ частину котла опалювального на твердому паливі; котел опалювальний сталевий електричний - 1 шт; душову кабінку - 1 шт; радіатори сталеві - 28,2 кВТ; труби - 123,6 м. п; Ѕ частину унітаза; труби для каналізації - 19.45 м.п; кабель силовий - 37,9 м. п; проводи електричні - 199,3 м. п; розетки та вимикачі - 60 шт; світильники - 38 шт; Ѕ частину цимбрині для колодязя; плити покриттів для вигрібної ями - 0,46 куб. м; кільця для колодязів вигрібної ями - 18,35 м. п; камені бортові - 33 шт; панелі огорожі бетонні - 3,74 куб. м; щебінь - 7,8 куб. м; гравій - 11,35 куб. м; пісок -19,09 куб. м; камінь бутовий - 63,8 куб. м; камінь закарпатський - 163,35 кв. м; дрібняк мармуровий - 49,78 кг; цеглу керамічну - 113 700 шт; суміші бетонні - 220,75 куб. м; розчин - 122,76 куб. м; плитки для замощення - 178,88 кв. м; коробки універсальні - 40,5 шт; труби з поліетилену - 60,15 м. п; Ѕ частину висушувача для рушників; Ѕ частину ванни акрилової; біде керамічне - 1 шт, які були використані в процесі самочинного будівництва житлових будинків літ. ,,А", літ. ,,Ж", господарських будівель та споруд (гараж літ. ,,Б", сарай літ. ,,В", сарай літ. ,,Г", убиральня літ. ,,Д", гараж літ. ,,Е", вольєр літ. ,,Є", колодязь № 1 та № 2, огорожа № 3-8, яма вигрібна № 9, вимощення № І-ІІ), що знаходяться по АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя виділено ОСОБА_2 у власність набір меблів для гостинної кімнати виробництва Румунії вартістю 86 536 грн, що складається зі столу розкладного, 10 стільців, 2 крісел, трюму з 3 тумбами та дзеркалом, трьохдверного серванту з 3 тумбами та кутового міні-бару; меблевий куток кухонний коричневого кольору вартістю 650 грн, що складається зі кухонного столу та 1 табурету; витяжку марки ,,BROAN" вартістю 2 599 грн, а всього рухомого майна вартістю 89 785 грн, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 у власність меблевий гарнітур в прихожу кімнату вартістю 41 538 грн, що складається з дивану, 2 крісел, серванту, 2 закритих тумб та дзеркала; параболічну антену на 3 супутники вартістю 3 533 грн, параболічну антену на 1 супутника вартістю 1 337 грн; кондиціонер ,,LG-16" вартістю 16 473 грн; кондиціонер ,,DECER-360" вартістю 18 265 грн: 3 керамічні вази загальною вартістю 1 814 грн; пральну машину марки ,,Самсунг" вартістю 6763 грн, а всього рухомого майна на суму 89 723 грн, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 грн в рахунок компенсації різниці у вартості виділеного їм майна. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 487 грн 20 коп та за подання апеляційної скарги в розмірі 4019 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання самочинно збудованих житлових будинків, господарських будівель і споруд об`єктами права спільної сумісної власності подружжя є безпідставними і не підлягають задоволенню.Водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі будівництва цих будинків, господарських будівель і споруд, є майном, набутим сторонами під час шлюбу. Оскільки вказані будівельні матеріали, обладнання та вироби неможливо поділити в натурі між подружжям та, виходяячи із рівності часток дружини і чоловіка у спільному майні, кожний з них має право на Ѕ частину цих матеріалів, виробів та обладнання. Висновки суду першої інстанції про те, щопозивачем ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження факту придбання ним будівельних матеріалів, не відповідають обставинам справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позову, змінити рішення суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини рішення абзаци 17, 28 та висновок про внесення частки позивачем у будівництво в абзаці 49, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права,в решті судові рішення залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що власником землі, на якому розміщені об`єкти самочинного будівництва, є ОСОБА_3 , а тому позов про визнання права власності на будівельні матеріали мав пред`являтися до неї. Оскільки вимог до належного позивача не пред`явлено, справа розглядалася з порушенням правил підсудності. В межах апеляційного розгляду справи неодноразово змінювався склад колегії суддів, про що учасники справи не повідомлялися. Позивачем не надано доказів придбання будівельних матеріалів у період шлюбу. Крім того, вимоги позивача про поділ речей домашнього вжитку вже розглядалися в інших судових провадженнях та у задоволенні цих вимог судами відмовлено за недоведеністю. Суд визнав за сторонами право власності на речі, які використані в процесі будівництва та не існують (ґрунтовка, шпалери, щебінь, пісок тощо).

(2) Позиція ОСОБА_2 .

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що земельна ділянка, на якій зведено будівництво, на момент початку проведення будівельних робіт належала відповідачу, а не ОСОБА_3 , якій колишня дружина подарувала землю у подальшому. Заміна складу суду не призвела до порушень прав відповідача на справедливий та безсторонній суд. В іншому судовому провадженні у його позові про поділ рухомих речей відмовлено за недоведеністю, що не позбавляє право подати позов повторно та довести його доказами.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Першотравневого районного суду м. Чернівців. Зупинено виконання постанови апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що сторони з 26 лютого 1978 року по 19 березня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 1118-22/04 від 30 вересня 2004 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, що розташована у с. Грушівці Глибоцького району Чернівецької області.

Сторони під час шлюбу самочинно побудували житловий будинок літ «А», житловий будинок літ. «Ж», гараж літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», убиральню літ. «Д», гараж літ. «Е», вольєр літ. «Є», колодязь № 1 та № 2, огорожу № 3-8, яму вигрібну № 9, вимощення № І-ІІ, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва), право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Вони мають право на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Такі ж положення містить й норма статті 368 ЦК України.

За змістом частини першої статті 61 СК України об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

З огляду на викладене,позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання самочинно збудованих житлових будинків, господарських будівель і споруд об`єктами права спільної сумісної власності подружжя є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Водночас будівельні матеріали, обладнання та конструкції, які були використані в процесі будівництва цих будинків, господарських будівель і споруд, є майном, набутим сторонами під час шлюбу, тобто сукупністю речей, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 70 СК України, статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосувати положення частин 4, 5 статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК, за умови звернення подружжя до суду з таким позовом та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до іх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 288 від 20 квітня 2016 року апеляційний суд встановив, що в процесі самочинного будівництва житлових будинків літ. «А», літ. «Ж», господарських будівель та споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 , використано будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції: азбестоцементні листи хвилясті - 1,89 кв. м; листи гіпсокартонні - 279,57 кв. м; дюбелі - 0,845 кг; цвяхи - 99,87 кг; гіпсові в`яжучі - 207,15 кг; вапно - 115 кг; плитка керамічна для внутрішнього облицювання - 444,84 кв. м; біліло густо терте - 1,26 кг; багети полівінілхлоридні - 133,14 кв. м; камені гіпсобетонні - 30,02 кв. м; листи полікарбонату - 7,85 кв. м; метал для козирків - 48,3 кг; арматура для залізобетону - 3,68 т; скло листове - 22,31 кв.м; цемент - 2,53 т; плити підвіконні - 23,07 кв.м; ґрунтовка - 63,87 л; дисперсія - 1151 кг; клей для шпалер - 4,5 кг; шпалери покращені - 180,94 кв. м; плінтуси для підлог з пластику - 236,2 м. п; плінтуси для керамічних підлог - 136,32 м. п; плитка керамічна для підлог - 242,66 кв. м; сталь листова оцинкована - 5,0 т; шпаклівка - 0,754т; пиломатеріали - 62,90 куб. м; плити мінераловатні - 0,92 куб. м; ворота розпашні з хвірткою - 1 шт; блоки металопластикові - 150,74 кв. м; дверні блоки - 98,54 кв. м; ламінат - 435,44 кв. м; кахель - 17,01 кв. м; блоки дверні - 5,46 кв. м; дашки для огорожі - 40 шт; дошка для підлог - 0,17 куб.м; дошки для обшивки стін - 0,305 куб. м; ворота гаражні - 27,2 кв. м; котел опалювальний на твердому паливі - 1 шт; котли опалювальні сталеві електричні - 2 шт; душові кабінки - 2 шт; радіатори сталеві - 56,4 кВТ; труби - 247,2 м. п; унітаз - 1 шт; труби для каналізації - 38,9 м. п; кабель силовий - 75,8 м. п; проводи електричні - 398,6 м. п; розетки та вимикачі - 120 шт; світильники - 76 шт; цимбриня для колодязя - 1 шт; плити покриттів для вигрібної ями - 0,913 куб. м; кільця для колодязів вигрібної ями - 36,7 м. п; камені бортові - 66 шт; панелі огорожі бетонні - 7,48 куб. м; щебінь -15,6 куб.м; гравій - 22,7 куб. м; пісок - 38,19 куб. м; камінь бутовий - 127,59 куб. м; камінь закарпатський - 326,7 кв. м; дрібняк мармуровий - 99,56 кг; цегла керамічна - 227400 шт; суміші бетонні - 441,5 куб. м; розчин - 245,52 куб. м; плитки для замощення - 357,75 кв. м; коробки універсальні - 81 шт; труби з поліетилену -120,3 м. п; висушувач для рушників - 1 шт; ванна акрилова - 1 шт; біде керамічне - 2 шт. Загальна вартість матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій становить 3 018 317 грн.

Апеляційний суд повно і всебічно дослідив наявні у справі докази (довідку № 224/839 від 13 березня 2006 року, видану ВАТ ЕК «Чернівціобленерго», комерційну пропозицію № 1405 від 31 серпня 2012 року, товарно-транспортні накладні: ААК № 134933 від 10 вересня 2000 року, ААК №134926 від 02 жовтня 2000 року, ААК № 134943 від 29 жовтня 2000 року, ААК № 134938 від 25 листопада 2000 року; квитанції: № 630 від 10 вересня 2000 року, № 691 від 02 жовтня 2000 року, № 771 від 3 листопада 2000 року, № 803 від 25 листопада 2000 року; накладні: № 118 від 15 червня 2006 року та № 113 від 10 жовтня 2006 року, довідку ТОВ «Ролем-Україна» № 2 від 19 лютого 2014 року підтверджується факт придбання позивачем протягом 2003-2005 років меблів виробництва Румунії, фототаблиці № № 1-4, акт опису й арешту майна від 22 жовтня 2015 року, складений державним виконавцем відділу ДВС Глибоцького районного управління юстиції, підтверджується наявність у будинку АДРЕСА_1 меблів та іншого нерухомого майна, висновок судової оціночної експертизи від 31 січня 2018 року № 55) та дав їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не надано належних доказів на підтвердження факту придбання ним будівельних матеріалів, участі у будівництві вказаних житлових будинків, господарських будівель і споруд та факту придбання у шлюбі меблів та інших предметів побуту, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України 2004 року сторони зобов`язані подати свої докази до суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 10, частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року).

За змістом статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України 2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446 св 18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518 св 18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.

Апеляційним судом достовірно встановлено, що спірне майно придбано сторонами за час шлюбу. При цьому ОСОБА_1 не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за час шлюбу, що є її процесуальним обов`язком.

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2014 року відмовлено у позові ОСОБА_2 у частині поділу речей домашнього вжитку з підстав недоведеності позовних вимог, що не позбавляє позивача права звернутися із цим позовом та доводити доказами набуття речей домашнього вжитку у шлюбі та спільніть затрат на їх придбання. У зв`язку з наведеним безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що вимоги позивача про поділ речей домашнього вжитку вже розглядалися в інших судових провадженнях.

Заявник також посилається на те, що суд необґрунтовано визнав за сторонами право власності на речі, які використані в процесі будівництва та не існують (ґрунтовка, шпалери, щебінь, пісок тощо), проте вказані матеріали придбані за спільні кошти подружжя, а тому підлягають поділу між сторонами незалежно від фізичних властивостей та видозміни на момент проведення поділу.

Не становлять підставу скасування оскаржуваних судових рішень й доводи касаційної скарги про те, що власником землі, на якому розміщені об`єкти самочинного будівництва, є ОСОБА_3 , а тому позов про визнання права власності на будівельні матеріали мав пред`являтися до неї; оскільки вимог до належного позивача не пред`явлено, справа розглядалася з порушенням правил підсудності.

Предметом поділу між сторонами є будівельні матеріли, обладнання, речі домашнього вжитку, придбані подружжям у шлюбі, питання щодо поділу об`єкта нерухомості, розміщеного на належній ОСОБА_3 земельній ділянці, у справі не вирішувалося, тобто оскаржуваним судовим рішенням апеляційного суду права чи обов`язки ОСОБА_3 не визначалися, у зв`язку з чим відсутні підстави для її залучення до участі у справі у якості співвідповідача.

Крім того, у заяві на адресу Верховного Суду від 31 серпня 2018 року, яка засвідчена Коровійською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області ОСОБА_3 зазначає, що не має претензій до земельної ділянки чи майна, яке є предметом спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та є їх спільним майном.

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги й у частині посилань на незаконність складу колегії апеляційного суду. Заявник вказує, що в межах апеляційного розгляду справи неодноразово змінювався склад колегії суддів, про що учасники справи не повідомлялися.

Згідно матеріалів справи, протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 вересня 2017 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів апеляційного суду у складі: Міцнея В. Ф. (суддя-доповідач), Литвинюк І. М., Владичана А. І. (т. 3, а. с. 33).

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Литвинюк І. М. на підставі розпорядження керівника апарату від 20 листопада 2017 року замінено відсутнього суддю на Лисака І. Н. (т. 3, а. с. 65).

У зв`язку із перебуванням судді Владичана А. І. у відпустці на підставі розпорядження керівника апарату від 20 березня 2018 року замінено відсутнього суддю на Височанську Н. К. (т. 3, а. с. 99).

Таким чином, зміни складу колегії суддів відбувалися на підставі розпорядження керівника апарату у зв`язку з неможливістю суддів розглядати справу через тимчасову непрацездатність і перебування у відпустці, тобто на відповідній правовій підставі. Повідомлення сторін щодо таких змін процесуальний закон не визначає.

Таким чином, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців від 16 серпня 2017 року в незміненій при апеляційному розгляді справи частині та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 23 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик