Цікаві судові рішення

Відповідач подав апеляційну скаргу. Проте, ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору та подання апеляційної скарги, що відповідає частині другій статті 359 ЦПК України, та її копії відповідно до кількості учасників справи. Надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснено, що у разі невиконання вимог даної ухвали у визначений строк апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута. Відповідач не виправив ситуацію, тому, згодом, ухвалою апеляційного суду - апеляційну скаргу відповідача взагалі - повернуто.

Екс-працівник АТ “Укрзалізниця” звернувся до суду за визнанням протиправним та скасуванням наказу роботодавця про призупинення із позивачем дії трудового договору. Просив стягнути з роботодавця на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2022 року до 24 січня 2024 року у розмірі 2 255 535,75 грн. Свої вимоги мотивував тим, у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні AT «Укрзалізниця» видало наказ «Про запровадження режиму простою», відповідно до якого для працівників апарату управління встановлено режим простою з 24 лютого 2022 року до його скасування, дозволено перебування не на робочому місці протягом періоду простою та зобов`язано приступити до роботи, за можливості, наступного робочого дня після повідомлення про закінчення простою.

На військовозобов’язаного чоловіка, який мав відстрочку від мобілізації та був заброньованою особою, було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП про накладення на нього адміністративного штрафу у розмірі 25500,00 грн. Позаяк у людини був наявний військово-обліковий документ з Резерв + з інформацією, що позивач був заброньованою особою, обмежено придатним не був та не підлягав взагалі ВЛК на підставі п. 63 Порядку № 560 представники ТЦК СП вручили йому повістку про необхідність прибуття того ж дня до КНП «Міська поліклініка №20» ХМР для проходження ВЛК.

За предʼявленим обвинуваченням, двом фігурантам справи інкримінували зберігання, придбання та збут вогнепальної зброї, (за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України), незаконне придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу з метою збуту та збут такого (за ч. 2 ст. 307 КК України) вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Чоловік (колишній власник землі) позивався до двох своїх повірених та до іншої сторони договору міни (до нового власника спірної землі) про визнання недійсним договору міни. Позивач пояснив - що йому у 2001 році було передано у власність земельну ділянку площею 1,6305 га. У 2013 року через складні сімейні обставини та погіршення стану здоров`я, він видав на ім`я двох осіб - відповідачів - довіреність для, як він вважав, оформлення виплати за пай в грошовій формі.

Товариство звернулося до суду із зустрічним позовом про визнання договору про пайову участь недійсним. Зустрічна позовна заява була мотивована тим, що статутом ТОВ встановлено повноваження виконавчого органу (директора) укладати правочини, сума яких не перевищує 100 000,00 грн, а також підписувати платіжні документи, пов`язані з розпорядженням грошовими коштами на вказану суму. Спірний правочин є значним. А отже, після виникнення спору, засновник товариства виніс рішення, яким визнав вказаний договір таким, що укладений директором ТОВ з перевищенням повноважень, без надання згоди на його укладення учасником, який володіє 100 % статутного капіталу. Отже договір слід визнати недійсним з підстав перевищення директором повноважень на його укладення, а також відмовити у задоволенні первісного позову як такого, що ґрунтується на підставі недійсного договору.

Справа стосувалась тракториста, який проїжджаючи зачепив і збив декоративний ліхтар на узбіччі дороги. Проте суд першої інстанції не визнав його винним. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення слідує, що водій трактору не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував габаритів транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на вуличний ліхтар.

Водія було засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України, з призначенням покарання у виді штрафу у розмірі 51 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, за те що він, керуючи спеціальним автомобілем марки PeugeotBoxer - машиною швидкої - без увімкнених проблискових маячків, проявив неуважність, не зупинився перед виїздом на зустрічну смугу руху, по якій рухався інший автомобіль, не надав йому перевагу в русі та допустив зіткнення із автомобілем марки «SKODA SUPERB» під керуванням потерпілого, якому внаслідок ДТП спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Третя особа на стороні позивача (далі - скаржник), не погодившись із додатковим рішенням суду, звернулась до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просила скасувати таке рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Апеляційний суд відкрив провадження, та своєю ухвалою зобов’язав скаржника здійснити переклад на естонську мову оскаржуваного рішення Господарського суду та додаткового рішення, а також всіх поданих апеляційних скарг та ухвали апеляційного господарського суду про відкладення розгляду справи і надати суду у двох примірниках через відділ документального забезпечення. Чому тільки скаржника - а не всіх апелянтів заставили перекладати, питання риторичне.

Справа стосувалась визнання недійсними правочинів, як таких, що вчинені на шкоду кредитору. Але зацікавило у цій справі не суть справи, а натомість, декілька процесуальних питань, вирішених на етапі касаційного розгляду. Так, у серпні 2025 року особа, яка не брала участі у справі, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду, постанову Верховного Суду, а рішення Печерського районного суду міста Києва залишити в силі.