Статьи

Зокрема, у рішенні Суд зазначає таке: прожитковий мінімум у контексті частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу визначено у спосіб, що не враховує повною мірою і не може враховувати потреби непрацездатних осіб, а тому й не може бути універсальним для визначення рівня витрат на підтримання життєзабезпечення всіх без винятку людей; прожитковий мінімум не відображає фактичного стану потреби особи в матеріальній допомозі, а навпаки, як убачається зі змісту частини четвертої статті 75 Сімейного кодексу, обмежує право одного з подружжя на утримання (аліменти);

Врешті-решт, як казав один відомий правник: "Справедливість — це не те, що ми отримуємо, а те, що ми створюємо".

20 листопада 2024 року стало справжнім зрушенням для багатьох людей, які щодня борються за свої права, гідність і доступ до якісної медико-соціальної підтримки. Закон №4030-IX, що вніс зміни до процедури проведення медико-соціальної експертизи, відкрив двері до нового рівня прозорості, участі та правової визначеності. Як адвокат, я бачу в цих змінах не просто законодавчі новели, а реальні можливості для захисту прав людей з інвалідністю.

Смерть людини – це завжди трагедія для її родини та близьких, а також момент, коли виникають важливі юридичні питання, які можуть виявитися не менш складними та непередбачуваними, ніж емоційний біль від втрати. Одне з таких питань – це обов'язок спадкоємців виконати фінансові зобов’язання покійного перед його кредиторами. З кожним роком кількість випадків, коли спадкоємці стають учасниками такого процесу, зростає, і тому важливо чітко розуміти, як працює це питання в юридичному контексті.

25 листопада 2024 року сталася важлива подія, яка визначила нові правила гри для українських цивільних осіб, залучених до відсічі збройної агресії. Постанова Кабінету Міністрів № 1272 внесла корективи в Порядок застосування вогнепальної зброї цивільними під час воєнного стану. Ця новація — не лише юридична формальність, а й справжнє дзеркало нашого часу, коли межа між "цивільним" і "військовим" стає дедалі розмитішою.

“Кримінальне провадження проти мене відкрито, але я не переховуюся”, – розповідає військовий з позивним "Кабан", який пів року тому вчинив СЗЧ (cамовільне залишення частини) – після конфлікту з командиром.

Минулого тижня Конституційний Суд розпочав розгляд справи щодо окремих положень закону «Про санкції», які стосуються стягнення в дохід держави активів осіб, які не є підсанкційними. Втім, не тільки у суб’єкта звернення, за яким відкрита ця справа, є сумніви щодо конституційності цієї норми.

Уявіть собі світ, де кожна людина, незалежно від громадянства, має рівні можливості впливати на життя суспільства, до якого вона належить. Сьогодні це не утопія, а прагнення, яке лежить в основі європейської інтеграції. Однак цей ідеал, як показує практика, нерідко стикається з перешкодами. Ситуація з Польщею та Чехією, які обмежують політичні права іноземців, стала приводом для серйозних роздумів про баланс між рівністю та захистом національної ідентичності.

Військовослужбовці – особлива категорія осіб, професійна діяльність яких передбачає специфічне правове регулювання. Це пов’язане і з виконанням складних, небезпечних та важливих завдань оборони країни, суворою дисципліною, єдиноначальністю, посиленими соціальними гарантіями. Серед різноманіття аспектів правового статусу військовослужбовців наявні і особливості притягнення їх до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень

Якнайкращі інтереси дитини повинні бути на першому місці при розгляді спорів, які стосуються дітей. Про це сказав суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Павло Пархоменко на заході з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України. Павло Пархоменко виступив з лекцією «Визначення місця проживання дитини: актуальні питання практики».

На період дії воєнного стану було внесено зміни в Закон України «Про виконавче провадження» і заборонено примусове виконання виконавчих написів нотаріуса. Сьогодні нотаріус може вчинити виконавчий напис, але стягувачу треба розуміти, що виконати його неможливо, як і розпочати процедуру виконання.

Сьогодні у цьому блозі хочу розповісти історію, яка не лише торкається законодавчих норм, а й змушує задуматися про людяність, мораль і той невидимий кордон, де закінчується байдужість і починається злочин.

13 листопада 2024 року – день, який, на перший погляд, може здатися звичайним. Але саме в цей день Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив Рішення №10-р(ІІ)/2024, яке відкриває нові горизонти для розуміння прав та обов’язків у трудових відносинах. У центрі уваги опинилася стаття 7 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та її відповідність Конституції України.

Україна має виплатити адвокату Олександру Сергієнку 15 тис. євро компенсації за порушення його прав з боку посадовців Національного антикорупційного бюро України під час розслідування справи проти його клієнта.

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом у кримінальному процесі. Тож зміна підходів до його застосування значною мірою характеризує ставлення держави до проблеми дотримання прав людини. Особливої актуальності це питання набуло в останні роки.

Перш ніж перейти безпосередньо до судової практики, яка полягає у притягненні особи до відповідальності за самовільне залишення частини та дезертирство, насамперед необхідно чітко відмежовувати ці два поняття, які, на перший погляд, здаються зовсім аналогічними.

Питання щодо застосування строків позовної давності завжди було дискусійним та не дуже простим при практичному застосуванні. Ще більше труднощів виникло у зв’язку з пандемією та військовим станом, через які було внесено низку змін в тому числі і до питань строків позовної давності.

Як і хто саме може розслідувати такі випадки? Що зроблять, якщо виявлять незаконно отримані статки голів МСЕК? Що для виявлення таких потенційних зловживань мало зробити НАЗК? І чи будуть все-таки покарані усі винні в реальних порушеннях у МСЕК? Розберемося далі.

Військовослужбовці мають право на компенсацію за неотримане ними речове майно. Які умови її отримання, особливості процедури нарахування та випадки, коли компенсація може бути виплачена навіть після звільнення зі служби, - спробуємо розібратися.

«росіяни написали, що причиною смерті мого чоловіка була пневмонія. Наша судмедекспертка каже, що це був туберкульоз і що вона не бачить слідів катувань. Чекайте, він же не поїхав до росіян у колонію попити чаю і там захворів. У нього нігті з пальців вирвані — це не катування? Він важив 110 кг до війни, а в морзі лежав висушений скелет замість тіла — це його не катували?