Визнання права на введення в експлуатацію самочинно побудованої прибудови у судовому порядку не допускається (№ 127/18746/15-ц від 07.02.2018)

Фабула судового акту: Досить цікава справа у якій співвласники домоволодіння потрапили у цейтнот.

Питання щодо введення в експлуатацію самовільно збудованих будівель є досить поширеними спорами, але ж як правило, відсутність згоди інших співвласників домоволодінь які з тих чи інших міркувань не погоджують введення в експлуатацію таких будівель фактично унеможливлює їх законне використання.

Ось і у даному випадку співвласники збудували прибудову, алеж інші співвласники своєї згоди на введення її в експлуатацію не надали.

Цей спір і став підставою для звернення до суду.

Позов було вмотивовано тим, що згоди на прийняття в експлуатацію указаної самовільно збудованої прибудови відповідачі не надали, що позбавляє їх права на звернення до компетентних органів з цього питання, а тому позивачі просили суд визнати за ними право на прийняття до експлуатації самовільно збудованої прибудови без згоди співвласників.

Судом першої інстанції позов було задоволено з тих підстав, що оскільки для реалізації права на введення в експлуатацію самовільно збудованої прибудови позивачам необхідно отримати згоду співвласників будинку, яку останні надавати відмовляються, то право позивачів підлягає захисту шляхом визнання права на прийняття до експлуатації вказаної прибудови..

Проте, вказане рішення було скасовано апеляційним судом, оскільки нормами Цивільного кодексу, а саме ст. 16 та ст. 376 ЦК України вибраний позивачами спосіб захисту порушеного права, як визнання права на введення в експлуатацію самочинно побудованої прибудови не передбачено.

В свою чергу Касаційний цивільний суд залишаючи в силі рішення апеляційного суду вказав, що згідно частини четвертої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При розгляді справ пов'язаних із самочинним будівництвом слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

При цьому звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Аналізуйте судовий акт: Спосіб захисту права «заборонити органу управління вчиняти ПЕВНІ дії в майбутньому» не передбачений законом, тому така вимога НЕ задовольняється судом (ВСУ у справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017р.)

Вибір способу захисту права: одночасне подання віндикаційного та негаторного позову (вимог) неможливе оскільки такі вимоги є взаємовиключеними (ВСУ від 18 січня 2017р. у справі за № 6-2723цс16)

Невизнання цивільного права особи іншою особою підлягає захисту у суді навіть на майбутнє незважаючи на те, що на день розгляду справи спору щодо цього права ще не існує (ВСУ від 13 квітня 2016р, справа № 6-2981цс15)

Визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено (справа № 6-159цс15, 27.05.2015)

Відсутність державної реєстрації об’єкту незавершеного будівництва не може бути підставою, для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказаний об’єкт ( Апеляц. суд Одеської області, справа № 22-ц/785/3090/17, 25.05.17)

Відсутність дозволу виконкому місцевої ради та належним чином затвердженої документації для проведення реконструкції унеможливлює легалізацію квартири, як об’єкту власності (ВССУ, справа б\н, 29.03.17)

Постанова

Іменем України

07 лютого 2018 року м. Київ

справа № 127/18746/15-ц

провадження № 61-300св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник позивачів - адвокат ОСОБА_6,

відповідачі: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

треті особи: департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області,

виконавчий комітет Вінницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка подана представником ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Вінницької області, у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Сала Т. Б., Онішука В. В., від 17 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду із позовною заявою до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання права на прийняття до експлуатації прибудови без згоди співвласників.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі є власниками Ѕ частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вони є також власниками земельної ділянки, на якій розміщена належна їм частина будинку з господарськими будівлями та спорудами. Співвласниками іншої частини є відповідачі. У 2012 році позивачі на місці прибудови «а3» збудували прибудову «а4» площею 9,8 кв.м. Посилаючись на те, що згоди на прийняття в експлуатацію указаної самовільно збудованої прибудови відповідачі не надали, що позбавляє їх права на звернення до компетентних органів з цього питання, позивачі просили суд визнати за ними право на прийняття до експлуатації самовільно збудованої прибудови «а4» площею 9,8 кв. м. до будинку літ «А» по АДРЕСА_1 без згоди співвласників.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Гриневича В. С., від 04 жовтня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право на прийняття до експлуатації самовільно збудованої прибудови «а4» площею 9,8 кв. м. до будинку літ. «А» по АДРЕСА_1 без згоди співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щооскільки для реалізації права на введення в експлуатацію самовільно збудованої прибудови позивачам необхідно отримати згоду співвласників будинку, яку останні надавати відмовляються, то право позивачів підлягає захисту шляхом визнання права на прийняття до експлуатації вказаної прибудови.

17 листопада 2017 року рішенням апеляційного суду Вінницької області рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не прийняв до уваги, що питання про введення в експлуатацію самовільно побудованої прибудови не було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. При цьому апеляційний суд вказав, що вибраного позивачами способу захисту порушеного права, як визнання права на введення в експлуатацію самочинно побудованої прибудови, статтею 376 ЦК України не передбачено.

06 грудня 2017 року представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 -ОСОБА_6 подала касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

29 грудня 2016 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

16 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла справа за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, виконавчий комітет Вінницької міської ради, про визнання права на прийняття до експлуатації прибудови без згоди співвласників.

25 січня 2018 року справу передано судді-доповідачу.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що районний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи, не врахував, що без письмової згоди співвласників позивачі не мають можливості звернутись до компетентного державного органудля вирішення питання про введення в експлуатацію спірного об'єкту, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 01 листопада 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5518, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали у власність у рівних частках (по Ѕ частині) 1/2 частку житлового будинку з прибудовами та спорудами під АДРЕСА_1, який в цілому складається з житлового будинку літера «А» житловою площею 49,6 кв. м., загальною площею 101,0 кв. м. прибудов (сіни літ. а, а1, а2, ганку, сараїв літ. «В», «в», «Д», «Е», вбиралень «Г», «Ж», шиї погреба літ. «п/ш», огорожі № 1-2 (прибудова «а3» знесена). Право власності на частки зазначеного житлового будинку з прибудовами, господарськими спорудами та будівлями за позивачами зареєстроване 22 листопада 2012 року КП «ВМБТІ» в книзі № 177 за № 4522 (а.с. 7, 8).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01 листопада 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Родіоновою Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 5521, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 придбали у власність у рівних частках (по Ѕ частці) земельну ділянку АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 9, 10).

Співвласниками інших часток житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами є відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснено будівництво прибудови літ. «а4» площею 9,8 кв. м., що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленим станом на 09 липня 2014 року.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 22 березня 2017 року, проведеної судовим експертом ТОВ «Подільський центр судових експертиз», прибудова літ. «а4» домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів України з питань будівництва щодо об'ємно-планувальних рішень та технічного стану конструктивних елементів. Навантаження, яке створюють конструктивні елементи (фундаменти, стіни, перегородки, перекриття, покрівля) збудованої прибудови літ. «а4» не може створити граничний стан (руйнування, при якому будівельні конструкції суміжних будівель житлового будинку перестануть задовольняти заданим експлуатаційним вимогам). Будівництво прибудови «а4» не впливає на загальний технічний стан та інсоляцію житлового будинку літ. «А» з прибудовами, що розташований на земельний ділянці домоволодіння АДРЕСА_1.

Згідно частини четвертої статті 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При розгляді справ пов'язаних із самочинним будівництвом слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України «Про містобудування» спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України, у редакції від 07 липня 2010 року).

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (пункт 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»). Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, вірно визначив характер правовідносин та встановивши, що позивачі не звертались до компетентних державних органів про прийняття самочинної прибудови до експлуатації, і враховуючи, що положення статті 376 ЦК України не передбачають такого способу захисту порушеного права, як визнання права на введення в експлуатацію самочинно побудованої прибудови, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка подана представником ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді