ВС/КЦС: Додаткові рішення у справах замість ліквідованого суду ухвалює суд з аналогічною предметною та територіальною юрисдикцією (ВС/КЦС у справі № 759/9300/13-ц від 24.06.2020)

02.07.2020 | Автор: Кірюшин Артем Андрійович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
ВС/КЦС: Додаткові рішення у справах замість ліквідованого суду ухвалює суд з аналогічною предметною та територіальною юрисдикцією (ВС/КЦС у справі № 759/9300/13-ц від 24.06.2020) - 0_25628500_1593679796_5efd9fb43e971.jpg

Фабула судового акту: В червні 2016 року судова система в Україні була в черговий раз «відреформована».

Так, внаслідок цієї «реформи» було ліквідовано обласні апеляційні суди. Так, наприклад внаслідок ліквідації Апеляційний суд м. Києва та апеляційний суд Київської області було злито в одна суд – Київський апеляційний суд, який на даний час переглядає судові рішення, постановлені як місцевими судами столиці так і судами Київської області.

Така «реформа» створила певну колізію у правозастосовчій діяльності.

Так, згідно норм ч. 1 ст. 270 ЦПК України у певних випадках суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Отже законодавцем у даному випадку зроблено досить жорстку прив’язку до суду, який постановив основне рішення у справі.

Але ж, що робити у разі, якщо суд, яким ухвалено рішення у справі ліквідовано? Який саме суд має постановляти додаткове рішення у справі?

Відповідь на це надано Касаційним цивільним судом у постанові, яку запропоновано до уваги.

Дана справа розглядалась Апеляційним судом м. Києва. Після винесення постанови вказаним судом позивач звернувся вже до Київскього апеляційного суду із заявою про винесення додаткового рішення у справі.

Проте, Київським апеляційним судом у задоволення такої заяви йому було відмовлено у звязку із тим, що справу було розглянуто іншим судом (Апеляційним судом м. Києва) та в іншому складі суддів.

У зв’язку із цим позивач був вимушений звернутись до Касаційного цивільного суду із відповідною скаргою.

Касаційний цивільний суд визнав рішення Київського апеляційного суду необґрунтованим та його скасував з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань у паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

В свою чергу аналіз змісту статті 270 ЦПК України у системному зв`язку з іншими нормами права, дає підстави для висновку, що вказана процесуальна норма не встановлює беззаперечний обов`язок ухвалення додаткового рішення виключно в такому ж складі суду (суддів), що ухвалив рішення, оскільки у цьому разі законодавець використовує формулу «суд, що ухвалив рішення» як суддівська інституція, а не конкретних суддів суду.

Тлумачення частин першої та другої статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що головне значення додаткового рішення полягає у забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом внаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 ЦПК України.

Крім того, додаткове рішення шляхом його подальшого виконання спроможне забезпечити реальний захист прав та інтересів позивача, з метою відновлення або захисту яких останній звертався до суду з конкретно визначеними позовними вимогами, які суд за відсутності процесуальних перешкод повинен вирішити по суті.

При цьому необхідно ураховувати, що виконання судових рішень є складовою частиною судового розгляду, а також важливим фактором, що забезпечує захист прав і законних інтересів громадян.

Таким чином, цивільний процесуальний закон не забороняє визначеним при автоматичному розподілі суддям знайомитись з матеріалами справи, у чому числі з дослідженими при судовому розгляді доказами, прослуховувати записи технічної фіксації судового процесу, уточнювати певні питання у учасників справи, яких у разі необхідності суд може викликати в судове засідання (частина четверта статті 270 ЦПК України).

При таких обставинах відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Аналізуйте судовий акт: Відсутність на цей час ЄСІТС не створює перешкоди в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів (ВП ВС, № 145/1330/17,15.01.20)

Преюдиція при встановленні фактів судовим рішенням у іншій справі має місце лише тоді, коли в у ній брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені (ВС/КЦС № 761/29966/16-ц від 18.12.2019)

РОЗ’ЯСНЕННЯ РІШЕННЯ СУДУ ЯК НЕСТАНДАРТНИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ ПРАВ ІПОТЕКОДАВЦЯ (Солом'янський районний суд м. Києва, справа № 760/27003/18 від 26 жовтня 2018 р.)

Постанова

Іменем України

24 червня 2020 року

м. Київ

справа № 759/9300/13-ц

провадження № 61-35409св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка Андрія Миколайовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка А. М. на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 13 травня 2008 року № 77.2/СЖ-135.08.1 в розмірі 584 410 грн звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі іпотечного договору від 13 травня 2008 року № 77.2/СЖ-135.08.11) ПАТ «Родовід Банк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір у розмірі 3 219 грн.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 27 червня 2018 року у складі суддів: Білич І. М. (суддя-доповідач), Вербової І. М., Шахової О. В. апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13 травня 2008 року № 77.2/СЖ-135.08.1, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паладій Н. В., за реєстраційним номером 2147, яка становить 555 561,19 грн та складається із: заборгованості за кредитом - 369 890,38 грн; заборгованості за відсотками за кредитом - 139 644,86 грн; пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 24 508,46 грн; 3 % річних - 10 063,14 грн; інфляційних втрат - 11 454,35 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення торгів з продажу предмета іпотеки за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір в розмірі по 1 609,50 грн з кожного.

У жовтні 2018 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до Київського апеляційного судуіз заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило задовольнити позовні вимоги Банку та стягнути з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №77.2/СЖ-135.08.1 від 13 травня 2008 року в розмірі 555 561,19 грн; в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі іпотечного договору №77.2/СЖ-135.08.1і від 13 травня 2008 року) шляхом проведення торгів з продажу предмету іпотеки за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеною суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В. (головуючий), Вербової І. М., Шахової О. В. у задоволенні заяви ПАТ «Родовід Банк» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що постанова від 27 червня 2018 року ухвалювалася Апеляційним судом м. Києва у складі суддів: Білич І. М. (суддя-доповідач), Вербової І. М., Шахової О. В. Оскільки діяльність вказаного суду щодо здійснення правосуддя станом на час надходження заяви про ухвалення додаткового рішення була припинена, вказана заява була передана для розгляду до Київського апеляційного суду. При цьому відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28.10.2018 року визначено склад колегії суддів для розгляду заяви: головуючий - суддя Саліхов В. В., судді: Вербова І. М., Шахова О. В. Тобто був визначений склад, що відмінний від складу, який розглядав справу та 27 червня 2018 року за результатами апеляційного перегляду ухвалив постанову у справі.

Вказане, на думку апеляційного суду, з огляду на приписи статті 270 ЦПК України, унеможливлює ухвалення додаткового рішення у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченка А. М., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до апеляційного суду для продовження розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції порушені норми процесуального права, оскільки підстави для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відсутні.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

У жовтні 2012 року ПАТ «Родовід Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 18 вересня 2013 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 13 травня 2008 року № 77.2/СЖ-135.08.1 в розмірі 584 410 грн звернено стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі іпотечного договору від 13 травня 2008 року № 77.2/СЖ-135.08.11) ПАТ «Родовід Банк» з укладенням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір у розмірі 3 219 грн.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 27 червня 2018 року у складі суддів: судді-доповідача Білич І. М., суддів: Вербової І. М., Шахової О. В. рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ «РодовідБанк» задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 77.2/СЖ-135.08.1 від 13 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паладій Н. В., за реєстраційним номером 2 147, яка становить 555 561,19 грн, та складається: із заборгованості за кредитом - 369 890,38 грн, заборгованості за відсотками за кредитом - 139 644,86 грн, пені за несвоєчасне погашення заборгованості - 24 508, 46 грн, 3% річних - 10 063,14 грн, інфляційних витрат - 11 454,35 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення торгів з продажу предмету іпотеки за початковою ціною визначеною на підставі оцінки проведеною суб`єктом оціночної діяльності та стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

21 червня 2018 року Київський апеляційний суд зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на виконання Указу Президента «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року.

Відповідно до частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Апеляційний суд Київської області та Апеляційний суд міста Києва здійснювали правосуддя до початку роботи Київського апеляційного суду.

03 жовтня 2018 року Київський апеляційний суд почав свою роботу щодо здійснення правосуддя.

17 жовтні 2018 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цій цивільній справі.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року визначено колегію суддів для розгляду вищевказаної заяви у складі: головуючого Саліхова В. В., суддів: Вербової І. М., Шахової О. В. та передана для розгляду заява про ухвалення додаткового рішення.

У відповідності до рішення Вищої ради правосуддя № 1761/0/15-19 від 02 липня 2019 року суддя Апеляційного суду м. Києва Білич Ірина Михайлівна була переведена на посаду судді Київського апеляційного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набрав чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд міста Києва й Апеляційний суд Київської області, та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до змісту частини шостої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, в місячний строк з дня припинення здійснення правосуддя передає до новоутвореного суду матеріали та документи, пов`язані зі здійсненням таким судом повноважень, зокрема, архівні справи з основної діяльності, строки тимчасового зберігання яких ще не закінчилися, документи, не завершені в діловодстві, а також документи з кадрових питань у паперовому та електронному вигляді, фонди бібліотек, а судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, що ліквідується, передаються негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

03 жовтня 2018 року в газеті «Голос України» за № 185 опубліковано повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи Київського апеляційного суду, тобто саме з вказаної дати вказаний суд почав здійснювати правосуддя замість ліквідованих Апеляційного суду міста Києва й Апеляційний суд Київської області.

При таких обставинах ПАТ «Родовід Банк» 17 жовтня 2018 року правильно звернулося саме до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд виходив з того, що 22 жовтня 2018 року при автоматичному розподілі між суддями Київського апеляційного суду заяви про ухвалення додаткового рішення було визначено колегію суддів для розгляду вищевказаної заяви у складі: головуючого Саліхова В. В., суддів: Вербової І. М., Шахової О. В. Тобто був визначений склад, що відмінний від складу, який розглядав справу та 27 червня 2018 року у складі суддів:Білич І. М. (суддя-доповідач), Вербової І. М., Шахової О. В. за результатами апеляційного перегляду ухвалив постанову у справі.

Утворити той самий склад суду, який ухвалював рішення у цій справі, неможливо з підстав відсутності судді Білич І. М. (яка була головуючим суддею при розгляді цієї справи) у штаті Київського апеляційного суду на час надходження до суду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком, оскільки аналіз змісту статті 270 ЦПК України у системному зв`язку з іншими нормами права, дає підстави для висновку, що вказана процесуальна норма не встановлює беззаперечний обов`язок ухвалення додаткового рішення виключно в такому ж складі суду (суддів), що ухвалив рішення, оскільки у цьому разі законодавець використовує формулу «суд, що ухвалив рішення» як суддівська інституція, а не конкретних суддів суду.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суд з прав людини у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

При цьому, відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення як у правотворчу, так і у правозастосовну діяльність. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості та ідеї права.

Відповідно до частини першої статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.

Питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, містяться у частині першій статті 264 ЦПК України, що міститься у главі 9 розділу III цього Кодексу.

Додаткове рішення може бути ухвалено у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК України.

Зміст частин першої та другої статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що головне значення додаткового рішення полягає у забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом внаслідок неналежного виконання вимог частини першої статті 264 ЦПК України.

Крім того, додаткове рішення шляхом його подальшого виконання спроможне забезпечити реальний захист прав та інтересів позивача, з метою відновлення або захисту яких останній звертався до суду з конкретно визначеними позовними вимогами, які суд за відсутності процесуальних перешкод повинен вирішити по суті.

При цьому необхідно ураховувати, що виконання судових рішень є складовою частиною судового розгляду, а також важливим фактором, що забезпечує захист прав і законних інтересів громадян. Обов`язковість виконання судового рішення є одним із основних принципів цивільного судочинства.

При таких обставинах, приймаючи до уваги викладене та з огляду на принцип верховенства права, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що не є допустимим занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог, оскільки забезпечення реального доступу до правосуддя є одним із основних обов`язків держави.

Процесуальна можливість ухвалення судом додаткового рішення у складі, відмінному від складу суддів, що ухвалив рішення у справі, забезпечена, зокрема, приписами пункту 2.3.47. Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України №25 від 02.04.2015, що дозволяє автоматизований розподіл заяви про ухвалення додаткового рішення у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача).

Крім того, частиною третьою статті 270 ЦПК України встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Таким чином, цивільний процесуальний закон не забороняє визначеним при автоматичному розподілі суддям знайомитись з матеріалами справи, у чому числі з дослідженими при судовому розгляді доказами, прослуховувати записи технічної фіксації судового процесу, уточнювати певні питання у учасників справи, яких у разі необхідності суд може викликати в судове засідання (частина четверта статті 270 ЦПК України).

При таких обставинах Верховний Суд вважає, що відсутність складу колегії суддів апеляційного суду, що ухвалювали у цій справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущення тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, передачу справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Шевченко Андрій Миколайович, задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 листопада 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

1024
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
1