Історія справи

Ухвала ВССУ від 05.03.2018 року у справі №759/7052/14-ц

Ухвала

іменем україни

4 жовтня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

Маляренка А.В., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5, про припинення права власності на 1/3 частину житлового будинку та визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення порушень прав власника, виселення, вселення, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником ОСОБА_6,на рішення Апеляційного суду міста Києва від 3 листопада 2016 року,

встановила:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належить 2/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1; власником іншої 1/3 частини є ОСОБА_4 Будинок знаходиться в аварійному стані та потребує капітального ремонту, але ОСОБА_4 будинком не цікавиться. Оскільки спільне користування будинком позивач вважав неможливим, просив припинити право власності ОСОБА_4 на 1/3 частину будинку, а саме на приміщення 1-5 площею 10,9 кв. м; приміщення 1-6 площею 10,9 кв. м, приміщення 1-7 площею 9 кв. м, а всього площею 30,8 кв. м та на 1/3 частину огорожі, що складає 37/100; присудити на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за належну їй 1/3 частину житлового будинку в сумі 167 805 грн з визнанням за ним право власності на цю частку.

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила усунути порушення її прав як власника; виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_7 з виділеної їй судовим рішенням 1/3 частини спірного домоволодіння та вселити її у вказану частину; зобов'язати ОСОБА_3 і ОСОБА_7 не чинити перешкод у користуванні належною їй 1/3 частиною домоволодіння; зобов'язати ОСОБА_3 і ОСОБА_7 демонтувати встановлені ними обігрівальні і сантехнічні прилади у виділених їй приміщеннях, не чинити перешкод у виконанні будівельних робіт з переобладнання домоволодіння. Просила також стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/3 частину будинку по АДРЕСА_1 площею 30,8 кв. м. та 1/3 частину огорожі, що складає37/100 домоволодіння.

Присуджено сплатити на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за припинення права власності на 1/3 частину будинку домоволодіння, яка буде внесена на депозитний рахунок суду ОСОБА_3, у розмірі 167 805 грн з визнанням за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину будинку площею 30,8 кв. м та 1/3 частину огорожі, що складає 37/100 домоволодіння.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 3 листопада 2016 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року скасовано з ухваленням нового, яким ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Виселено ОСОБА_3 з 1/3 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, а саме з приміщень 1-5 площею 10,9 кв. м, 1-6 площею 10,9 кв. м, 1-7 площею9 кв. м, що належать ОСОБА_4 на праві власності. Вселено ОСОБА_4в 1/3 частину домоволодіння.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні вказаною частиною домоволодіння і не чинити їй перешкод у виконанні будівельних робіт з переобладнання будинку.

У інішй частині позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій представником ОСОБА_6, ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах його повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, у складі, визначеному Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 313 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції, за результатами якого апеляційний суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу за правилами ст. 313 ЦПК України.

За змістом рішення суду апеляційної інстанції повинно відповідати вимогам ст. 316 ЦПК України. Зокрема, у ньому повинні бути зазначені мотиви, з яких апеляційний суд виходив при ухваленні рішення, обставини, встановлені апеляційним судом, положення закону, яким він керувався.

Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2015 року та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції вважав ОСОБА_3 таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Проте суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особами, які беруть участь у справі, в реалізації їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

За положеннями ч. 1 ст. 304 ЦПК України апеляційним судом справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою першою розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повістки про виклик у суд надсилаються, зокрема, особам, які беруть участь у справі.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі у судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 був повідомлений судовою повісткою про розгляд справи в апеляційному суді 3 листопада 2016 року об 11 год45 хв.

З протоколу судового засідання апеляційного суду, вбачається, що судове засідання було розпочате 3 листопада 2016 року о 10 год57 хв і закінчено об 11 год30 хв; але інша сторона участь у засіданні брала.

Отже, у такому випадку є підстави вважати, що апеляційним судом допущені порушення норм процесуального права, які позбавили позивача права на справедливий судовий розгляд, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв'язку з порушенням принципу рівності сторін внаслідок проведення судового засідання у час, про який заявник не повідомлений.

Таке процесуальне порушення позбавило заявника права доводити перед судом переконливість своїх доказів та нівелювало принцип змагальності сторін.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законним та обгрунтованим, оскільки воно постановлено з такими порушенням норм права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, а тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 1 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_6,задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду міста Києва від 3 листопада 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.О.Кузнєцов Судді: О.В.Кадєтова С.О.Карпенко А.В.Маляренко Г.І.Мостова