Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.04.2021 року у справі №201/4487/20

Ухвала

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 201/4487/20

провадження № 61-6718ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Погрібна Ольга Андріївна на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосіївський" про відновлення становища, яке існувало до порушення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосіївський" (далі - ОСББ "Феодосіївський") про відновлення становища, яке існувало до порушення, зобов'язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано тим, що він є власником чотирьох об'єктів нерухомості в будинку АДРЕСА_1, тому є співвласником інших об'єктів зазначеного будинку.

На другому поверсі будинку розташований офіс, власником якого є ОСОБА_3.

Власники квартир та приміщень будинку об'єдналися і створили ОСББ "Феодосіївський".

В період часу з 06 по 10 листопада 2019 року відповідачі з власної ініціативи, без отримання дозволу від загальних зборів ОСББ "Феодосіївський", здійснили демонтаж алюмінієвого вікна і встановили інше пластикове вікно. Фактично ці роботи виконував відповідач ОСОБА_1 з допомогою найнятих працівників. У зв'язку із заміною вікна через нього майже не надходить світло до коридору, який є в загальному користуванні членів ОСББ "Феодосіївський".

Вважає, що діями відповідачів порушено його право спільної сумісної власності, у зв'язку з чим просив зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відновити становище, яке існувало до порушення його прав, шляхом демонтажу встановленого ними вікна та встановлення на тому ж місці вітражного блоку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У квітні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Погрібна О. А., подав касаційну скаргу (надійшла 22 квітня 2021 року), в якій заявник просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у частині відмови у стягненні з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

вцивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати

у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Предметом спору у цій справі є вимоги провідновлення становища, яке існувало до порушення та зобов'язання вчинити певні дії.

Крім того, вказана справа не є справою з ціною позову, що станом на

01 січня 2021 року перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500,00 грн).

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому, згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства, а також судову практику у цій категорії справ, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Верховним Судом перевірено, чи мають місце підстави, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження у малозначній справі підлягає відкриттю, та з урахуванням обставин, на які посилався заявник в касаційній скарзі, зазначених підстав не встановлено.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому, право на суд не

є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого

1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України"

від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Погрібна О. А., подав касаційну скаргу на судове рішення

у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Погрібна Ольга Андріївна на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Феодосіївський" про відновлення становища, яке існувало до порушення, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць