Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.11.2019 року у справі №2-7342/2006

Ухвала

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 2-7342/2006

провадження № 61-19756св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненког Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Рубін",

відповідачі: ОСОБА_1, Шевченківська районна у місті Києві рада, Головне управління з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної

у м. Києві ради,

особа, яка подала касаційну скаргу -Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз фінанс",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня

2006 року в складі судді Бужак Н. П. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2007 року в складі колегії суддів: Українець Л. Д., Матвєєвої О. П., Чобіток А. О.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2006 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку

"Рубін" (далі - ОСББ "Рубін") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Шевченківської районної у місті Києві ради, Головного управління з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної

у місті Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу нежилих приміщень.

Позовна заява мотивована тим, що свідоцтво про право власності на нежилі приміщення та договір купівлі-продажу цих приміщень є незаконними, оскільки порушують права співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1. Мешканці будинку є співвласниками приміщень та всіх комунікацій, які розташовані в будинку, згоди всіх співвласників на продаж нежилого приміщення одержано не було. Крім того, спірні приміщення

є допоміжними, так як там розташовані всі комунікації будинку: труби гарячого

і холодного водопостачання, бойлерна, стояки водопостачання. З невідомих причин йому було присвоєно № 45, тоді як воно входить до складу всього напівпідвального приміщення і відповідно до технічної документації ніякого № 45 цьому приміщенню не було присвоєно. Допоміжні приміщення включені на баланс ОСББ. Рішення Київради від 27 грудня 2001 року про розмежування комунальної власності не встановлювало право власності територіальної громади м. Києва на спірні нежилі приміщення, оскільки не

є правовстановлюючим документом, а тому відповідач не мав підстав видавати свідоцтво про право власності на ці приміщення.

Посилаючись на вказані обставини просило суд визнати незаконним п. 22 рішення № 644 Шевченківської районної у м. Києві ради від 27 грудня 2006 року "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва" щодо включення до переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації, нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 164,2 кв. м, покупець ОСОБА_1; незаконним наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 04 квітня 2006 року № 493-В про видачу Шевченківській територіальній громаді м. Києва свідоцтва про право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 45), загальною площею 164,2 кв. м, які розташовані по АДРЕСА_1 та недійсним Свідоцтво про право власності на вказані приміщення, зареєстрованого у Київському МБТІ

12 травня 2006 року № 5207; недійсним договір купівлі-продажу цих нежилих приміщень, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_1.

Короткий зміст рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2006 року відмовлено у відкритті провадження за позовом про визнання незаконним п. 22 рішення Шевченківської районної у м. Києві ради та наказу Головного управління комунальної власності м. Києва.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2006 року позов задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 04 квітня 2006 року, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради/Київська міська державна адміністрація щодо права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 11, група приміщень № 45, загальною площею 162,2 кв. м., які розташовані в АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від

16 травня 2006 року, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О. Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 1581.

Суд першої інстанції виходив з того, що будинок по АДРЕСА_1

є власністю мешканців будинку і відповідно до Статуту перебуває на балансі ОСББ "Рубін", згоди співвласників будинку на продаж відповідачем частини підвального приміщення не було отримано.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 10 жовтня 2007 року, скасоване рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2006 року та ухвалене нове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежилі приміщення

з першого по одинадцятий номер (групи приміщень № 45) за адресою: АДРЕСА_1, видане 04 квітня 2006 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) серії ЯЯЯ № 501608 на підставі наказу Головного управління комунальної власності № 493-В, зареєстрованого

в Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна" 12 травня 2006 року про що записано в реєстровій книзі № 56-п-142 за реєстровим № 5207п.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення з 1 по 11 номер (групи приміщень № 45) за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м.

Києві ради та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1581 та зареєстрованого Управлянням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної

у м. Києві ради 16 травня 2006 року за № 000422/10.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку, проте не зазначив норми права, що регулюють визнання договору купівлі-продажу недійсним та, визнаючи договір купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним, не вирішив питання про повернення сторін договору у попередній стан.

Верховний Суд України зазначив, що відсутні підстави для скасування судових рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року особа, яка не брала участь у справі - ПАТ "Родовід Банк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що нежилі приміщення з № 1 по № 11 (групи приміщень № 45) (в літ. А), розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що були предметом спору у цій справі, є предметом іпотеки згідно

з договором іпотеки від 17 серпня 2006 року, укладеним між ОСОБА_1 та банком.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 січня 2013 року

у справі № 2610/20183/2012 звернено стягнення на вказані нежилі приміщення. 21 грудня 2017 державним виконавцем винесено постанову про передачу

АТ "Родовід Банк" спірних нежилих приміщень у рахунок погашення боргу.

В подальшому, з метою отримання свідоцтва про придбання майна

з прилюдних торгів (аукціонів) на нежитлові приміщення, АТ "Родовід Банк" звернулось до приватного нотаріуса, який відмовив у вчиненні нотаріальної дії

з підстави скасування у боржника ОСОБА_1 права власності на зазначене нерухоме майно згідно з рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2007 року.

Рішення апеляційного суду від 02 березня 2007 року безпосередньо стосується прав та інтересів АТ "Родовід Банк", як іпотекодержателя нерухомого майна та особи, на користь якої ухвалено судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Під час розгляду справи судами не було встановлено обсяг прав ОСББ "Рубін", як позивача у справі, та наявність в останнього правових підстав для звернення до суду з цим позовом. Судами не спростовано факт правомірності набуття

у власність територіальною громадою Шевченківського району м. Києва спірних нежилих приміщень та не встановлено обставин, які б свідчили про неправомірність дій Київської міської ради під час передачі приміщень територіальній громаді Шевченківського району м. Києва.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

10 вересня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2021 року залучено Товариство

з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз фінанс" до участі у цій справі як правонаступника ПАТ "Родовід Банк".

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити

у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

У частині 4 статті 389 ЦПК України визначено, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі

у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов'язки учасника справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

В ухвалі Великої Падати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зазначено, що "відповідно до п.

1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі

у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції. Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті

у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків".

Аналіз касаційної скарги та матеріалів справи свідчить, що скаржник не наводить відомостей про оспорення договору іпотеки від 17 серпня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та банком, наявність інших підстав припинення іпотеки банку або оскарження судових рішень про звернення стягнення на вказані нежилі приміщення у справі № 2610/20183/2012 та відповідних наслідків такого звернення шляхом передачі АТ "Родовід Банк" нежилих приміщень

у рахунок погашення боргу.

Сама лише наведена банком постанова приватного нотаріуса про відмову

у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на скасування у ОСОБА_1 права власності на зазначене нерухоме майно не дає достатніх підстав вважати, що оскарженим судовим рішенням вирішувалося питання про права та обов'язки ПАТ "Родовід Банк".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи те, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 березня

2007 року не вирішувалось питання про права та обов'язки ПАТ "Родовід Банк", тому касаційне провадження за його касаційною скаргою підлягає закриттю.

Керуючись статтями 260, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк",правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз фінанс", на рішення Апеляційного суду м. Києва від 02 березня 2007 року у справі № 2-7342/2006 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов