Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.09.2020 року у справі №752/17933/19

Ухвала

Іменем України

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 752/17933/19

провадження № 61-13414ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бута Олексія Володимировича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець Кісельова Віталіна Володимирівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець Кісельова В. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Разом з позовною заявою ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 31 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 25088, відкрито виконавче провадження та проводяться дії щодо звернення стягнення (реалізації на публічних торгах) на її майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1. Невжиття заходів забезпечення позову, у випадку задоволення її позовних вимог, може призвести до фактичної неможливості виконання рішення суду та зумовить виникнення нових судових справ щодо повернення її майна від третіх осіб, тому просила зупинити стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 31 жовтня 2017 року, зареєстрованим в реєстрі за номером 25088, про стягнення з неї заборгованості в розмірі 156 518,15 доларів США.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Зупинено стягнення за виконавчим написом від 31 жовтня 2017 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрованим за № 25088, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості, до розгляду справи по суті.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 та зупиняючи стягнення за спірним виконавчим написом, місцевий суд виходив з того, що дії приватного виконавця щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису можуть негативно вплинути на майнові права позивача в разі задоволення її позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бута О. В. залишено без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду щодо задоволення заяви про забезпечення позову є правильними і підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Обґрунтованість позовних вимог про визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, при вирішенні питання щодо забезпечення позову судом не досліджується, а тому такі посилання в апеляційній скарзі не стосуються предмета оскарження (правомірності забезпечення позову).

05 вересня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бут О. В. подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бута О. В. мотивована тим, що ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1, на електронних торгах та є її власником, тому зупинення стягнення порушує її право як добросовісного набувача на мирне володіння майном. Вимоги позивача про визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є безпідставними, а тому і забезпечення такого позову не є необхідним. Крім того, зупинення стягнення за спірним виконавчим написом є недоцільним, оскільки він вже виконаний - в рахунок погашення заборгованості приватним виконавцем було звернено стягнення на належну позивачу квартиру та продано її на електронних торгах. На розгляді Голосіївського районного суду перебуває аналогічна справа ( № 752/17933/19), провадження в якій було відкрито 12 липня 2019 року. В межах вказаної справи позивачу вже було відмовлено в забезпеченні позову шляхом зупинення стягнення за спірним виконавчим написом. Відтак, позов ОСОБА_2 в цій справі необхідно залишити без розгляду з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і, як наслідок, скасувати заходи забезпечення позову.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частин 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 150 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали місцевого суду, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Судами встановлено, що в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець Кісельова В. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Підставою для звернення ОСОБА_2 до суду з указаним позовом є незаконність, на її думку, вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. В. від 31 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 25088, про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", заборгованості в розмірі 156 518,15 доларів США.

Постановою приватного виконавця Кісельової В. В. від 15 травня 2019 року було відкрите виконавче провадження № 59112951 з примусового виконання вказаного виконавчого напису. В межах цього виконавчого провадження проводяться дії з виявлення, опису, накладення арешту та реалізації майна боржника ОСОБА_2

23 серпня 2019 року на прилюдних електронних торгах продано належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, покупцем якої є ОСОБА_1.

Відповідно до частин 1 -4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частин 1 -4 статті 12 ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Врахувавши доводи заяви про забезпечення позову, характер спору і зміст позовних вимог, суди дійшли правильного висновку про те, щоневжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення в разі задоволення позову, оскільки за оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса було відкрите виконавче провадження, в процесі якого може бути вилучене та реалізоване майно позивача до вирішення питання щодо правомірності звернення на нього стягнення.

Доводи касаційної скарги про те, що зупинення стягнення за спірним виконавчим написом є недоцільним, тому що він вже виконаний (реалізацією квартири боржка), не заслуговують на увагу, так як предметом виконання цього виконавчого напису є стягнення заборгованості, а не звернення стягнення на майно. Здійснення примусових дій приватного виконавця зі стягнення заборгованості з боржника є значно ширшим, ніж реалізація частини його майна, що не може свідчити про його виконання.

Аргументи заявника про те, що зупинення стягнення за виконавчим написом порушує право ОСОБА_1 як добросовісного набувача на мирне володіння її майном, є безпідставними, тому що вжитим місцевим судом заходом забезпечення позову ОСОБА_1 не позбавляється права володіння своїм майном. Крім того, позовні вимоги ОСОБА_2 не стосуються оспорювання права власності ОСОБА_1 на квартиру, придбану нею на електронних торгах.

Вжитий місцевим судом захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Доводи заявника про те, що позов ОСОБА_2 необхідно залишити без розгляду, не можуть бути взяті до уваги, оскільки ухвала про відкриття провадження в цій справі не є предметом касаційного оскарження за його касаційною скаргою, згідно з нормами ЦПК України заперечення на таку ухвалу можуть бути викладені ним в апеляційній чи касаційній скарзі на рішення суду.

Посилання заявника на постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24 травня 2018 року у справі № 922/3537/17, від 10 березня 2020 року у справі № 927/1184/15 також не заслуговує на увагу, оскільки правові висновки, викладені у наведених судових рішеннях касаційного суду стосуються вирішення спору по суті, тоді як предметом касаційного оскарження за цією касаційною скаргою є судові рішення судів попередніх інстанцій щодо забезпечення позову.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм матеріального і процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі "Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції", пункти 37,38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі "Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії").

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Бута О. В. про визнання поважними підстав пропуску строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бута Олексія Володимировича на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець Кісельова Віталіна Володимирівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов