Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2018 року у справі №212/4735/17

Ухвала

Іменем України

11 травня 2018 року

м. Київ

справа № 212/4735/17

провадження №61-22470ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О.

В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року, постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат"), про відшкодування моральної шкоди працівнику, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків.

Скарга мотивована тим, що протягом тривалого часу, більше ніж 9 років, він працював на посаді підземного прохідника у шкідливих умовах виробничого середовища на підприємстві відповідача. Шкідливі умови виробничого середовища стали причиною виникнення у нього професійних захворювань та втрати 65% працездатності. Зазначив, що через професійні захворювання він постійно зазнає моральних та фізичних страждань. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 921 600 грн. без утримання податків з фізичних осіб.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто на його користь у відшкодування моральної шкоди з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" 21 000 грн., а також на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року залишено без змін.

Судами встановлено, що із записів, що містяться в трудовій книжці позивач ОСОБА_4 працював у підземних умовах праці на різних підприємствах, з яких у період з 30 серпня 1995 по 24 листопада 2004 року підземним гірничим робітником та підземним прохідником шахти імені "Леніна" ВАТ "Кривбасзалізрудком" (а. с. 26-27).

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини № 224 від 21 лютого 2017 року ОСОБА_4 встановлені професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок з двобічним плечолопатковим пері артрозом (ПФ другого ступеня) остеоартрозом з пері артрозом ліктьових суглобів (П Ф першого-другого ступеня), трофічними порушеннями на кістях; радикулопатія попереково-крижова L 5, S 1 білатерална з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді деформуючого отсеоартрозу з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст. ), група А. ЛН першого ст. (а. с. 12-13).

За результатами виявлення у позивача ОСОБА_4 професійного захворювання проведено розслідування, за наслідками якого складено акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області 30 березня 2017 року (а. с. 18-21).

Відповідно до пункту 16 зазначеного акту, підставою для встановлення професійних захворювань позивача, окрім іншого, згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 21 лютого 2017 № 224 послужив профмаршрут:
08.1995-01.1996 в/о "Кривбасруда", ш. ім. "Леніна" підземний гірничий робітник;
01.1996-11.2004 - ВАТ "Кривбасзалізрудком" ш. ім. "Леніна", підземний прохідник.

На підставі довідки огляду МСЕК серії 12ААА №046016 від 27 червня 2017 року встановлено, що ОСОБА_4 при первинному огляді встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 65%, з яких 40% вібраційна хвороба, 15% радикулопатія,10% - ХОЗЛ, третя група інвалідності з 19 червня 2017 року до 01 липня 2018 року, з переоглядом 01 червня 2018 року.

На підставі встановлених обставин, суди дійшли висновку про відшкодування позивачу, у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, моральної шкоди відповідачем, з вини якого її заподіяно.

У касаційній скарзі ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності та компенсації витрат на правову допомогу.

Доводи касаційної скарги обгрунтовоно тим, що районний та апеляційний суди не врахували роботу позивача на інших підприємствах із дією шкідливих факторів виробничого середовища. Судами не взято до уваги, що позивач був обізнаний про шкідливі фактори на виробництві, про що його було письмово повідомлено при прийомі на роботу. Також не взято до уваги відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу. Стягнутий розмір моральної шкоди відповідач вважає занадто завищеним.

Заявник вважає, що не підтвердив розмір заподіяної йому моральної шкоди, що суперечить положенням статті 23 ЦК України.

Крім того, причиною звільнення позивача є звільнення за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за віком. Позивач умисно порушив положення статті 14 Закону України "Про охорону праці", що виразилося у недбайливому ставленні позивача до свого здоров'я, що як наслідок і спричинило виникнення у позивача професійного захворювання.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України)

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (пункт 1 частини 2 статті 23 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суди обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_4 втратив працездатність у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло в результаті дії негативних виробничих факторів під час виконання ним трудових обов'язків, відповідач, як роботодавець, не забезпечив умов праці, а тому зобов'язаний відшкодувати позивачу завдану ушкодженням здоров'я моральну шкоду.

Судами попередніх інстанцій правильно застосовано положення статей 153, 237-1 КЗпП України, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається неправильного застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не викликають розумних сумнівів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій вищевказаних норм матеріального права та їх тлумачення судами, а зводяться до переоцінки доказів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 вересня 2017 року, постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О.В. Білоконь

С. Ф. Хопта