Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.07.2020 року у справі №307/645/20

Ухвала

Іменем України

20 липня 2020 року

м. Київ

справа № 307/645/20

провадження № 61-9946ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики.

Одночасно з пред'явленням позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1, у межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 121 000 грн.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2020 року заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, грошові кошти, які належать ОСОБА_1, в межах ціни позову на суму 121 000 грн, до закінчення провадження у цій справі.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 березня 2020 року залишено без змін.

01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положеннями частини 1 статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

~law14~ № 9 передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначено, що між сторонами дійсно існує спір, томунаявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача, в межах ціни позову, що забезпечить фактичне виконання рішення суду.

Крім того, вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із вимогами, заявленими позивачами.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, застосувавши правильно положення статей 149, 150, 152 ЦПК України, дійшли обґрунтованого висновку про забезпечення позову.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною 4 цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів (частина 5 статті 394 ЦПК України).

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів, що заборонено частиною 1 статті 400 ЦПК України, та незгоди заявника з висновком суду щодо його оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частинами 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець