Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.03.2019 року у справі №2-5935/11

Ухвала

Іменем України

06 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2-5935/11

провадження № 61-3797 ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Антипової Л. О. від 22 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного судуу складі судді Сушко Л. П. від 10 січня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 09 грудня 2010 року у справі № 1625/10 за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 97
252,67 грн, 33 коп. та 1 372,53 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2012 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, 14 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказане рішення районного суду відмовлено з підстав, передбачених частиною 2 статті 358 ЦПК України.

До Верховного Суду 16 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані ухвали суду першої та апеляційної інстанцій, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Київського апеляційного судувід 10 січня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений про судове засідання на 22 травня 2012 року, тому висновок апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі є помилковим, що позбавляє заявника права на захист порушених прав, свобод та інтересів.

Крім того, у касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судового рішення посилаючись на те, що повний текст оскаржуваної ухвали отримав поштою лише 17 січня 2019 року, що підтверджується відповідними доказами.

Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 разом з її уточненнями та додані матеріали, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відкритті касаційного провадження в частині оскарженняухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2012 року необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи те, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2012 року не була об'єктом апеляційного перегляду, тому не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 оскаржує і ухвалу Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що апеляційну скаргу подано після спливу більш як шести років з дня складення повного тексту судового рішення. При цьому, судом, на підставі журналів судового засідання, розписок, телеграми, достовірно встановлено, що ОСОБА_1 та уповноважений ним представник ОСОБА_2 були повідомлені судом першої інстанції про розгляд цієї справи 28 листопада 2011 року, 20 грудня 2011 року, 13 та 26 січня 2012 року, 13 березня 2012 року, 10 квітня 2012 року. Про повідомлення судового засідання на 22 травня 2012 року його представника не заперечує ОСОБА_1 в уточненій касаційній скарзі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_1, достовірно знаючи про розгляд судом його позову у 2011-2012 роках, подав апеляційну скаргу у грудні 2018 року, отже на нього не розповсюджуються випадки, передбачені частиною 2 статті 358 ЦПК України, за наявності яких суд апеляційної інстанції може поновити строк на апеляційне оскарження, пропущений з поважних причин.

Оскільки заявник був обізнаний про стан відомого йому судового провадження, належним чином повідомлявся про розгляд справи особисто або через представника, доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили не надав, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 61-37352 сво18 від 06 лютого 2019 року.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенціївправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

У кожній конкретній справі суди мають грунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Зі змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду убачається, що касаційна скарга, подана на ухвалу апеляційного суду, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження, є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом вимог частини 2 статті 358 ЦПК України, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення судом.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до Частиною 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За результатами оцінки змісту касаційної скарги, оскарженої ухвали апеляційного суду не встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного судувід 10 січня 2019 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судового рішення.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 10 січня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта