Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.10.2020 року у справі №233/135/20

УХВАЛА

09 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 233/135/20

провадження № 61-14500ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В.

А., розглянувши касаційну скаргуАкціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2020 рокута постанову Донецького апеляційного суду від 23вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ
КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог зазначало, що згідно з договором без номеру від 17 серпня 2016 року, укладеним між банком і відповідачем, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 500,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до умов укладеного договору він складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою, Тарифів банку. Відповідач кредитні зобов'язання не виконує, у зв'язку з чим станом на 28 листопада 2019 року утворилася заборгованість у розмірі 32 277,26 грн, з яких: 5 434,41 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5 434,41 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 738,09 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно статті 625 ЦК України; 24 091,56 грн - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, з яких 500,00 грн - фіксована частина та 1 513,20 грн - процентна складова. Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 32 277,26 грн та судові витрати в сумі 2 102,00 грн.

Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

02 жовтня 2020 рокуАТ КБ "ПриватБанк" надіслало засобами поштового зв'язку до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2020 рокута постанову Донецького апеляційного суду від 23вересня 2020 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявник зазначив, що дана справа оскаржується з підстав, передбачених підпунктами "а " та "в" пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У касаційній скарзіАТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами не взято до уваги, зокрема, постанови Верховного Суду від11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 753/10779/16-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц, від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18.

Крім цього, заявник зазначає, що справа має для банку виняткове значення, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договоромщодо сплати процентів за користування кредитними коштами, тягне за собою загрозу для можливості повернення банком залучених коштів вкладникам та ставить під загрозу репутацію банку, що перешкоджає стабільній роботі АТ КБ "ПриватБанк", обмежує його права та порушує майнові інтереси.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2 102
грн.

Ціна позову в цій справі становить 32 277,26 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).

Наведені у касаційній скарзіобставини, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у судових рішенняхВерховного Суду, на якіпосилається заявник, встановлені обставини, які не є тотожними обставинам, встановленим судами в цій справі, а тому викладені у цихсудових рішенняхвисновки не підлягають беззастережному застосуванню у цій справі.

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що судові рішення у цій справі перешкоджаютьроботі банку, обмежують його права та порушують майнові інтереси, без надання відповідних доказів на підтвердження цих обставин не свідчать про наявність виняткового значення справи для АТ КБ "ПриватБанк".

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником судовірішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституцій України, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 травня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук