Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.07.2021 року у справі №229/3229/18

Ухвала

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 229/3229/18

провадження № 61-14490ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 04 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про виселення.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 10 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 04 червня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 04 червня 2019 року, подана з пропуском строку на касаційне оскарження, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 25 серпня 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить визнати договори розподілу майна і договір купівлі-продажу дійсними, визнати право власності ОСОБА_1 на квартиру, постановити ухвалу про затвердження мирової угоди між сторонами.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частин 1 та 3 статті 390 ЦПК України.

Згідно із частиною 3 статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та "права на суд", гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

У справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа "Рябих проти Росії" від 03 грудня 2003 року).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України ", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Касаційна скарга та заява про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення не містять посилань на випадки, передбачені частиною 3 статті 394 ЦПК України за наявності яких суд касаційної інстанції може визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку подачі касаційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судових рішень.

Враховуючи викладене, доводи заявника щодо поважності пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень не заслуговують на увагу, оскільки положення частини 3 статті 394 ЦПК України підлягають застосуванню незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження за відсутності зазначених вище посилань.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Ураховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_1 подана після спливу більше ніж одного року з дня ухвалення постанови Донецького апеляційного суду від 04 червня 2019 року і заявником не зазначено виключних випадків, передбачених частиною 3 статті 394 ЦПК України для поновлення строку на касаційне оскарження, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись частиною 3 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 04 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян