Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.12.2020 року у справі №372/1661/19

УХВАЛА

16 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 372/1661/19

провадження № 61-16351ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.

В.,

розглянув касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у справі за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави звернувся до суду із позовом про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності.

Позов обгрунтований тим, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації (далі - Адміністрація) від 29 жовтня 2008 року № 1674 затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,8043 га на території Української міської ради Обухівського району Київської області (далі - Рада). Цим розпорядженням передано земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Кадастр ГЕО" (далі - ТОВ "Кадастр ГЕО") дозвіл на встановлення межі земельної ділянки та зони обмежень в натурі та виготовлення державного акта на право власності на земельні ділянки.

Земельна ділянка площею 0,8043 га зареєстрована у державному земельному кадастрі на підставі розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 18 квітня 2018 року. Цій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223151000:04:056:0050. Відповідно до листа відділу в Обухівському районі Головного управління Державної служби України з питань геодезії (далі - Відділ), картографії та кадастру у Київській області від 22 листопада 2018 року № 10-12124/0/1-18 в архіві Відділу відсутня, не обліковується та на зберігання не надходила документація із землеустрою, документи, що посвідчують право власності на вищевказану земельну ділянку. Тому земельна ділянка надана у приватну власність ОСОБА_1 незаконно.

Просив суд визнати недійсним розпорядження Адміністрації від 29 жовтня 2008 року № 1674 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Ради, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер - 3223151000:04:056:0050.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року позов задоволений.

Визнано недійсним розпорядження Адміністрації від 29 жовтня 2008 року № 1674 "Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Ради.

Скасоване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,8043 га, кадастровий номер undefined, що розташована в адміністративних межах Ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольнивши позов, виходив із того, що земельна ділянка ОСОБА_1 передана з порушенням вимог законодавства, позивач має вільний доступ до Публічної кадастрової карти, тому дізнався, що земельна ділянка передана за рахунок земель загального користування, що є порушенням прав держави. Позов прокурора не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, визначених статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поданий з дотриманням позовної давності.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 лютого 20120 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Суд зобов'язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття рішення у такому спорі по суті, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Доказів, що спірна земельна ділянка надана за рахунок земель загального користування (проїзду) позивач суду не надав. Оспорюване позивачем розпорядження Адміністрації від 29 жовтня 2008 року № 1674 таких відомостей не містить.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду про порушенням права держави.

У цьому випадку, якщо садівниче товариство, або інші особи, вважають, що приватизацією земельної ділянки порушено їх право на користування земельною ділянкою (проїзд) або інше право, то вони не позбавлені можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Встановлені обставини свідчать про наявність приватних інтересів, а не державних, чи порушення такого права.

Відсутність порушеного права, чи невідповідність обраного позивачем способу захисту, є підставою для відмови в позові.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор не довів необхідність звернення до суду в інтересах держави, тому суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову.

04 листопада 2020 року до Верховного Суду поштовим зв'язком надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

На виконання ухвали у встановлений строк заявник сплатив судовий збір.

Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 8 статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено частини 8 статті 394 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 363/669/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 487/10126/14-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15.

Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження.

Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Обухівського районного суду Київської області цивільну справу № 372/1661/19 за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження, скасування державної реєстрації права власності.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 16 березня 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко