Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2020 року у справі №521/1340/20

УХВАЛА

11 серпня 2020 року

м. Київ

справа №521/1340/20

провадження № 61-10806ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва Є. В., Сімоненко В. М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м.

Одеси від 03 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби ДМСУ про визнання звільнення неправомірним, виключення запису про звільнення у трудовій книжці та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом про визнання неправомірним звільнення ОСОБА_1 з органів ДМСУ 17 червня 2010 року за статтею 38 КЗпП України згідно наказу ДМСУ № 427-к від 17 червня 2010 року, виключення з трудової книжки ОСОБА_1 запис № 30 від 17 червня 2010 року "Звільнений із займаної посади начальника відділу митного оформлення транспортних засобів Південної митниці за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України", та відновлення позивача на роботі в органах ДМСУ.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби ДМСУ про визнання звільнення неправомірним, виключення запису про звільнення у трудовій книжці та поновлення на роботі - відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року - залишено без змін.

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2020 року в даній справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Малиновського районного суду м.

Одеси від 03 лютого 2020 року про відмову у відкритті провадження по справі та постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2020 року, якою залишена в силі ухвала суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Касаційна скарга мотивована зокрема тим, що суди не надавши оцінку обставинам справи дійшли до помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі. Також, заявник зазначає, що суди необґрунтовано відмовили йому у доступі до правосуддя.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з таких підстав.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції, вказані у статті 38 КЗпП України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною 4 статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, Малиновський районний суд м. Одеси в ухвалі від 03 лютого 2020 року, з висновками якого погодився і Одеський апеляційний суду у постанові від 19 червня 2020 року, виходив з того, що спір виник між ОСОБА_1 та суб'єктом владних повноважень, органом державної влади - Одеською митницею Держмитслужби, тому даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки його належить розглядати за правилами адміністративного судочинства в порядку, визначеному КАС України.

У зв'язку із цим, судом на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України відмовлено у відкритті провадження.

Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, а також фактичним обставинам справи, встановленими судами на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих доказів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Згідно із частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як зазначено у частині 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У пункті 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як установлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та відповідачами виник спір щодо визнання звільнення неправомірним виключення запису про звільнення у трудовій книжці та поновлення на роботі.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 236 від 21.05.2014 р., Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. за № 311 створене та діє Одеська митниця ДФС, як територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Пункт 7 Положення визначає, що ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів державної митної служби" реорганізовано деякі територіальні органи державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2, в тому числі і Одеську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Одеської митниці Держмитслужби.

Таким чином, судами правильно встановлено, що спір між позивачем та відповідачами, який є суб'єктом владних повноважень, є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Законодавством урегулювані питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

З наведених вище підстав, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно встановивши предметну юрисдикцію спору між сторонами, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.

У зв'язку із вищезазначеним Верховний Суд вважає, що відсутні правові та фактичні підстави для скасування ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 19 червня 2020 року.

На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу аргументи заявника, зазначені ним у касаційній скарзі, оскільки стороною спору в даному випадку є суб'єкт владних повноважень, а спір стосується виконання ним його публічно-владних функцій, а тому в силу змісту статті 4 КАС України даний спір є публічно-правовим та має розглядатися за правилами адміністративного судочинства

Верховний Суд критично оцінює аргументи заявника, що оскаржувані рішення є наслідком його не доступу до правосуддя, оскільки заявник не позбавлений права на звернення із даним позовом до відповідного адміністративного суду, що відповідає принципу правової визначеності.

Зазначені ОСОБА_1 у касаційній скарзі інші аргументи Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно його суб'єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

Керуючись статтями 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 червня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби ДМСУ про визнання звільнення неправомірним виключення запису про звільнення у трудовій книжці та поновлення на роботі.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко