Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.10.2018 року у справі №754/447/18

УХВАЛА

09 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 754/447/18

провадження № 61-45150ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з указаним позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2015 року у розмірі 33 133 грн 27 коп.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість по тілу кредиту за договором б/н від 13 жовтня 2015 року у розмірі 7 806 грн 30 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У жовтні 2018 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 є стягнення заборгованості у розмірі 33 133 грн 26 коп., у зв'язку з чим ціна позову у справі № 754/447/18 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

У поданій касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" посилається на наявність обставин, передбачених підпунктом 2 пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, та фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Разом з тим, перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність будь-яких підстав вважати, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, а посилання АТ КБ "ПриватБанк" на виняткове значення справи для позивача не підтверджено будь-якими належними доказами.

Пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України.

Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюакціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 12 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Суддя М. Є. Червинська