Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.07.2021 року у справі №712/15975/19

Ухвала

12 липня 2021 року

м. Київ

справа № 712/15975/19

провадження № 61-10690ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С.

О.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м.

Черкаси від 02 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаська міська рада, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, Державної казначейської служби України, в якому просила стягнути з відповідачів на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2021 року позов залишено без задоволення.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2021 року - без змін.

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій заявниця, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому за законом не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 300 000 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250=567 500 грн).

Отже, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2021 року та постанова Черкаського апеляційного суду від 20 травня 2021 року відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Заявниця посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Проте наведені заявницею обставини з посиланням на підпункт "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Заявниця посилається на важливість врахування презумпції заподіяння моральної шкоди, завданої внаслідок недодержання органами державної влади вимог Закону України "Про звернення громадян"

Проте зазначене заявницею обґрунтування, яке на її думку зводиться до потреби формування єдиної правозастосовчої практики, є неналежним, а доводи касаційної скарга в цілому зводяться до непогодження із рішеннями судів попередніх інстанцій, встановлених ними обставин справи та оцінки доказів.

Також не заслуговують на увагу й посилання заявниці на те, що вона позбавлена можливості спростувати обставини справи, встановлені оскаржуваними рішеннями при розгляді справи № 712/12338/18. Так, заявниця не конкретизувала які обставини вона позбавлена спростувати та як це вплине на розгляд зазначеної нею справи.

Крім того, Верховний Суд, аналізуючи судові рішення у справі № 712/12338/18 встановив, що при розгляді зазначеної заявницею справи, зважаючи на предмет спору, відсутні обставини, які встановлені судовим рішенням у цій справі, а тому посилання заявниці на наявність підстав для відкриття касаційного провадження за підпунктом "б" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України є необґрунтованим.

Отже, доводи заявниці про наявність винятків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не заслуговують на увагу, а тому Верховний Суд не має підстав для висновку про те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, і що особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, при розгляді іншої справи.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (Golder v. the United Kingdom) (пункт 36 рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1, подала касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами 6 , 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 березня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Черкаська міська рада, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний