Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2020 року у справі №473/4381/19

УХВАЛА

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 473/4381/19

провадження № 61-3847 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2020 рокув справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3.07 березня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. Проте, спільне життя у подружжя не склалося через сварки, образи її з боку чоловіка та фізичне насилля. Зазначене змусило її покинути місце проживання і звернутися за допомогою до Обласного центру соціально-психологічної допомоги у м. Вознесенськ Миколаївської області.

Вона вказує, що на момент подання позову подружжя не вело спільне господарство та не підтримувало шлюбних стосунків. Подальше збереження шлюбу та примирення вона вважала неможливим, оскільки проживання з відповідачем може нести ризик спричинення шкоди здоров'ю її та дитини.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2020 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано шлюб зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 07 березня 2017 року Новоодеським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, актовий запис № 16.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе з причин, вказаних позивачем та суперечить їх інтересам.

02 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким надати ОСОБА_1 строк для примирення 3 місяці.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи про розірвання шлюбу.

Частина 1 статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин та про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Системний аналіз частини 6 статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, справи які (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження), є справи, які фактично можна поділити на справи: у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; та справи незначної складності, які визначені судом малозначними, у тому числі малозначні в силу закону з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині 3 статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову є розірвання шлюбу між сторонами, а тому дана справа є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Вказівка в резолютивній частині постанови Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2020 рокупро можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 389 ЦПК України необхідних для оскарження судових рішень у малозначних справах.

У цій справі обставин, передбачених частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389 та частиною 1 статі 411 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню не встановлено.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389, пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 листопада 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 29 січня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров