Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.09.2019 року у справі №2-8178/10

Ухвала

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 2-8178/10

провадження № 61-16598ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року у складі судді Штих Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від

10 липня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б., в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ізотова П. П., заінтересована особа: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області) по передачі майна стягувачу, визнати постанову ВДВС від 17 квітня 2018 року (ВП № 25301249) неправомірною, скасувати постанову старшого державного виконавця ВДВС Ізотова П. П. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

Скарга мотивована тим, що 17 квітня 2018 року державним виконавцем МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області Ізотовим П. П. незаконно було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Державний виконавець 27 лютого 2018 року, з грубим порушенням строків, направив повідомлення стягувачу, запропонувавши залишити майно за собою, у зв'язку з тим, що треті прилюдні торги не відбулися ще 13 червня 2013 року. У порушення строків стягувач відреагував на це повідомлення тільки

20 березня 2018 року.

Зазначає, що державним виконавцем було порушено частину сьому

статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до вимог якої державний виконавець повинен був передати це майно боржникові, тобто йому.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня

2019 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду

від 10 липня 2019 року, скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

03 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень мотивоване тим, що заявник отримав копію оскаржуваної постанови апеляційного суду через засоби поштового зв'язку 06 серпня 2019 року. На підтвердження вказаного заявником надано копію конверта за штрихкодовим ідентифікатором № 6130108102627 та роздруківку з веб-сайту АТ "Укрпошта" про рух та вручення даного поштового відправлення адресату 06 серпня 2019 року.

Згідно з частиною 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня

2019 року підлягає задоволенню, оскільки причини пропуску строку на касаційне оскарження є поважними.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та спростовуються поданими ним до суду доказами. Судами порушено норми статей 43, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89 ЦПК України.

Зазначає, що після того, як нерухоме майно залишилося непроданим з публічних торгів, державний виконавець 27 лютого 2018 року направив стягувачу повідомлення від 26 лютого 2018 року, яке було відправлено на адресу стягувача - Уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" рекомендованим поштовим відправленням, яке було вручено адресату 01 березня 2018 року. Суди не взяли до уваги ці докази, а помилково зазначили більш пізню дату отримання повідомлення представником стягувача, що суперечить частині 6 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження".

Вказує, що згідно з частини 7 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" останнім робочим днем на подання письмової заяви стягувача про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, було 16 березня 2018 року, а представником АТ "Дельта Банк" Мордак І. С. було складено та підписано заяву стягувача 19 березня 2018 року і подано до органу ВДВС лише 20 березня 2018 року.

Крім того, до заяви стягувача була додана довіреність від 20 березня

2018 року на ім'я ОСОБА_2, з якої вбачається, що станом на дату підписання заяви стягувача, ОСОБА_2 не мала на це відповідних повноважень. Зазначає, що зазначений недолік заяви стягувача не може бути усунений після винесення оскаржуваного рішення ВДВС, отже не може бути виправлений на стадії розгляду скарги.

Заявник зазначає, що судами також порушено, передбачені частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", загальні засади виконавчого провадження, а саме - розумність строків.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на неповідомлення його апеляційним судом про судове засідання, призначене на 10 липня

2019 року.

Заявник посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, правовідносини, які пов'язані з виконанням судових рішень становлять суспільний інтерес, і передача даної справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Статтею 447 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на примусовому виконанні МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження № 25301249 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Дзержинським районним судом міста Харкова у справі №2-8178/2010 від 26 листопада

2010 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 7214/12/06-N від 14 серпня 2006 року в розмірі 124 630,25 дол. США, що за курсом, встановленим НБУ 27 квітня 2010 року еквівалентно

987 831,83 грн, судові витрати, що складаються з судового збору в

розмірі 1 700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 гр., а всього стягнуто 989 651,83 грн.

В межах цього виконавчого провадження зверталося стягнення на належну боржнику квартиру, однак торги тричі не відбулися.

05 лютого 2016 року до державного виконавця надійшла заява представника ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно даної заяви стягувач ПАТ "Дельта Банк" повідомив державного виконавця про адресу нового стягувача, а саме: АДРЕСА_1.

09 лютого 2016 року державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

27 лютого 2018 року старший державний виконавець МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області Ізотов П. П. направив засобами поштового зв'язку на адресу стягувача, зазначену у заяві представника стягувача про заміну сторони виконавчого провадження (61072, місто Харків, проспект Науки,

43-Б), а також на адресу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (01014, місто Київ, бульвар Дружби народів, 38) повідомлення про те, що стягувач має право ініціювати для вирішення питання про залишення за собою нереалізованого майна, так як прилюдні торги не відбулися.

Відповідно до частини 6 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" у разі нереалізації арештованого майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Згідно частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Враховуючи положення частини 6 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" та положення статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що державним виконавцем не було допущено будь-яких порушень щодо строків направлення стягувачу відповідного повідомлення.

Рекомендований лист № 6100405858220 поштовим відділенням Харків-72 вручено адресату за довіреністю 09 березня 2018 року.

20 березня 2018 року (тобто на 8-й робочий день з дня отримання стягувачем повідомлення державного виконавця) до МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області надійшло відповідне письмове звернення стягувача, яким повідомлено про те, що стягувач бажає залишити за собою нереалізоване майно боржника, а саме: п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Відповідно до частини 7 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи, що поштову кореспонденцію було отримано стягувачем 09 березня 2018 року, процесуальний строк щодо повідомлення стягувачем про бажання залишити за собою нереалізованого майно починається саме з 09 березня 2018 року, як встановлено частиною 7 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", письмове звернення стягувача, яким повідомлено про те, що він бажає залишити за собою нереалізоване майно боржника надійшло до ВДВС 20 березня

2018 року (тобто на 8-й робочий день з дня отримання повідомлення державного виконавця), дійшли правильного висновку, що стягувачем не порушено строк для реагування на повідомлення державного виконавця.

Постановою старшого державного виконавця МВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області

Ізотова П. П. від 17 квітня 2018 року (ВП № 25301249) передано стягувачу ПАТ "Дельта Банк" в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом № 2-8178/2010 від 26 листопада 2010 року, що виданий Дзержинським районним судом міста Харкова, п'ятикімнатну квартиру АДРЕСА_2.

Згідно частини 9 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Відповідно до частини 1 статті 15, частин 1 та 4 статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Сторони можуть реалізувати свої права і обов'язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що згідно довіреності від 22 січня 2018 року, виданої на ім'я ОСОБА_2, ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадировим В. В., уповноважено ОСОБА_2 представляти інтереси довірителя, в тому числі в органах державної виконавчої служби, строком дії до 30 березня 2018 року, дійшов правильного висновку про наявність повноважень представника АТ "Дельта Банк" - ОСОБА_2 на підписання заяви про залишення нереалізованого майна за стягувачем.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дій державного виконавця.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 10 липня 2019 року (день постановлення оскаржуваної постанови апеляційного суду), що відповідно до частини 1 статті 411 ЦПК України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду, Верховний Суд відхиляє з огляду на те, що з оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4. був присутнім в судовому засіданні.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

У випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (пункт 2 частина 4 статті 394 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Враховуючи, що зазначені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не вбачається порушення судами норм Закону України "Про виконавче провадження" та ЦПК України, а також значення наслідків розгляду поданої касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів звертає увагу, що питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи після вирішення судом питання про відкриття провадження та витребування матеріалів справи. Тому, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 390, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня

2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 10 липня

2019 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 липня 2019 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ізотова П. П., заінтересована особа: публічне акціонерне товариство "Дельта Банк".

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко