УХВАЛА

22 липня 2020 року

м. Київ

справа №204/747/19

провадження № 61-9408ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Штелик С. П., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 на Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду, стягнення матеріальної і моральної шкоди, а також пені за прострочення виконання робіт (надання послуг),

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду, стягнення матеріальної і моральної шкоди, а також пені за прострочення виконання робіт (надання послуг), в якій просив стягнути з відповідача грошові кошти на загальну суму 4996,20 грн.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1. Розірвано договір побутового підряду, що укладений між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки в сумі 990 грн, завдану моральну шкоду у розмірі 500 грн і пеню за прострочення виконання робіт/надання послуг в сумі 270
грн, а всього 1760 грн. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 відмовлено.

У червні 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м.

Дніпропетровська від 10 червня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині стягнення витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу, подані матеріали, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що у даній справі позивачем заявлена ціна позову у розмірі 4996,20 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100=210 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Однак, таких доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначена справа є малозначною в силу закону та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 на Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору підряду, стягнення матеріальної і моральної шкоди, а також пені за прострочення виконання робіт (надання послуг).

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді А. А. Калараш

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик