Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.04.2020 року у справі №211/1865/18

Ухвала

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 211/1865/18

провадження № 61-5853ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат благоустрою", ОСОБА_4 про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_2, звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбінат благоустрою" (далі - ТОВ "Комбінат благоустрою") демонтувати не передбачений проектом будинку кран, за допомогою якого можна припинити постачання холодної води до квартири АДРЕСА_1; стягнути солідарно з ТОВ "Комбінат благоустрою" і ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - по 3 200 грн, а на користь ОСОБА_3 - 6 400 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та разом з ОСОБА_2 та малолітньою ОСОБА_3 зареєстровані та проживають в цій квартирі. У квартирі поверхом нижче у 2016 році було змонтовано не передбачений проектом будинку кран на трубі системи водопостачання, за допомогою якого можливо припинити водопостачання до квартири позивачів. ТОВ "Комбінат благоустрою" надає позивачам послуги щодо утримання будинку та прибудинкової території, в тому числі технічне обслуговування внутрішньобудинкових інженерних мереж, тому просили позов задовольнити.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка є законним представником ОСОБА_3, на користь ТОВ "Комбінат благоустрою" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000
грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року (повний текст якої складено 02 грудня 2019 року) апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року - без змін.

24 березня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і залишити позов без розгляду.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову в цій справі є стягнення 12 800 грн на відшкодування моральної шкоди, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Тобто в цій частині справа № 211/1865/18 є малозначною в силу вимог закону.

Також предметом позову в цій справі є зобов'язання демонтувати не передбачений проектом будинку кран, за допомогою якого можна припинити постачання холодної води до квартири.

Справа в цій частині вимог є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Доводи заявника про те, що касаційна скарга подана у зв'язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, в яких випадках судам необхідно залишати без руху позовну заяву, що не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, а коли порушення цих вимог дозволяє суду проводити подальший розгляд справи, не заслуговують на увагу, оскільки вказані процесуальні питання врегульовані статтями 185, 187 ЦПК України. За наявності підстав касаційного оскарження Верховний Суд в межах доводів касаційної скарги перевіряє дотримання судами норм процесуального права, зокрема й вищезгаданих статей ЦПК України і не може встановлювати відмінних від передбачених ЦПК України підстав для залишення позовної заяви без руху. Доводи касаційної скарги не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат благоустрою", ОСОБА_4 про захист прав споживачів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов