Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.07.2020 року у справі №755/14861/19

УХВАЛА

03 липня 2020 року

м. Київ

справа № 755/14861/19

провадження № 61-9373ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Позовні вимоги мотивував тим, що з серпня 2003 року по листопад 2013 року він перебував в цивільному шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2. Вони є батьками сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 800,00 грн. щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 серпня 2010 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 липня 2012 року з нього на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання другого сина - ОСОБА_4 в розмірі 600,00 грн. щомісячно, починаючи з 19 серпня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року було зменшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 до 400,00 грн. та сина ОСОБА_3 - до 400,00 грн. щомісячно.

Також 22 червня 2012 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва було задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з нього аліменти на її утримання в розмірі 500,00 грн. щомісячно до досягнення сином ОСОБА_4 3 - х річного віку.

10 серпня 2012 року між ним та відповідачкою, яка діяла в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в порядку визначеному ст.190 СК України, було укладено договір дарування 3- х кімнатної квартири АДРЕСА_1.

Відповідачка, в свою чергу, надала нотаріально засвідчену заяву від 10 серпня 2012 року в якій повідомила, що вона не має будь - яких претензій до нього щодо сплати аліментів.

Але в подальшому ОСОБА_2 не дотрималася домовленості та в 2013 році надала виконавчі документи до ВДВС для примусового виконання рішень суду про стягнення аліментів.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2014 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуто неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в сумі 6 444,00 грн.

На даний час загальна сума заборгованості за аліментами згідно довідки про заборгованість, виданої 25 березня 2019 року Управлінням ПФУ Головного Пенсійного фонду України в м. Києві, на двох його синів складає 19 742 грн. 78 коп.

Звертав увагу на те, що з часу призначення аліментів його дохід значно зменшився, а матеріальне становище погіршилося, загальна сума аліментів, яку він змушений сплачувати на користь відповідача перевищує 50% від його пенсійного забезпечення, що поставило його у скрутне матеріальне становище, оскільки він не працює, є пенсіонером та інших джерел доходу не має, вказані обставини мають суттєве значення для вирішення питання про звільнення його від сплати заборгованості за аліментами.

Вказував, що він вимушений проживати в орендованій квартирі АДРЕСА_2, власником якої є ОСОБА_5. У зв'язку з тим, що за ним рахується заборгованість зі сплати аліментів він не може оформити субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та заборгованість по оплаті цих послуг становить понад 27 000,00 грн.

Враховуючи наведене, просив суд звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 19 742,78 грн., що нарахована на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 серпня 2013 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року, яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відсутність підстав визначених ч.2 ст.197 СК України для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами.

22 червня2020 року, засобами поштового зв'язку, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року, в якій просить судові рішення скасувати, справу направити до суду першої інстанції.

Верховний Суд, вивчивши подані касаційні скарги та додані до них документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом позовних вимог у даній справі є звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що справа є малозначною в силу своїх властивостей.

Вказівка в резолютивній частині постанови Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Касаційна скарга та додані до них матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров