Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.03.2019 року у справі №524/1261/18

Ухвала

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 524/1261/18

провадження № 61-3497ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 жовтня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: житлового будинку, душу, сараю з погребом, сараю, колодязю, зливної ями, вимощення та огорожі.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 жовтня 2017 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

12 лютого 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 жовтня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року. ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до Автозаводського районного суду м. Кременчука. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 25 травня 2018 справу № 524/1261/18 визнано малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що: справа є малозначною, але касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики у зв'язку з відсутністю законодавчого визначення поняття "добросовісність" і тому справа стосується питання визначення поняття добросовісності, права власності, конституційного права особи на житло та становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для позивача; він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими рішеннями, при розгляді іншої справи. Висновки судів про недобросовісність поведінки при заволодінні нерухомим майном можуть спровокувати власника житлового будинку для звернення до позивача з позовом.

Проте ОСОБА_1 не обґрунтовує, з урахуванням змісту його позовних вимог, у чому проявляється значний суспільний інтерес цієї справи, виняткове значення для позивача та чому касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, касаційна скарга стосується питань права, що мають фундаментальне значення для єдиної правозастосовчої практики, або особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими рішеннями, при розгляді іншої справи.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10 жовтня 2017 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат