Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.09.2018 року у справі №462/2475/17

Ухвала

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 462/2475/17

провадження № 61-39872ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.

Львова від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_1 на свою користь різницю між сумою заподіяного збитку та страховим відшкодуванням у розмірі 48 781 грн 92 коп. та витрати за проведення оцінки розміру збитків у сумі 5 тис. грн., а всього просила стягнути 53 781 грн 92 коп.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 листопада

2017 рокупозов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 46 288 грн 33 коп. на відшкодування майнової шкоди, 5 тис. грн. за проведення оцінки розміру збитків та 640 грн - судового збору, а всього 51 928 грн 33 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2018 року рішення суду першої інстанції змінено, доповнено його резолютивну частину абзацом такого змісту. Зобов'язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 після відшкодування збитків пошкоджене внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майно, а саме: ліву фару, передній бампер та накладку на ліве крило автомобіля марки MazdaCX 5, реєстраційний номер НОМЕР_1. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У липні 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційнаскарги, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, він просить скасувати оскаржувані судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, враховуючи наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 53 781 грн 92 коп., яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не вказують на те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд таких випадків не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду

м. Львова від 22 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 30 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь