Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.06.2018 року у справі №2-226/11

Ухвала

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа №2-226/11

провадження №61-23863ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати

Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

Пророка В. В., Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2018 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Андрія Миколайовича на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, заінтересована особа - ОСОБА_5,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Родовід Банк" звернулось до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - Дніпровського ВДВС

м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області), в якій просило визнати бездіяльність старшого державного виконавця незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу.

Скарга мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду

м. Запоріжжя від 11 червня 2012 року з ОСОБА_5 на користь банку стягнуто 280
894,92 грн. 06 листопада 2012 року дане рішення набрало законної сили та 20 грудня 2012 року звернуто до примусового виконання.

04 січня 2013 року старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої службиЗапорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення вищезазначеної суми коштів з ОСОБА_5

10 липня 2017 року ПАТ "Родовід Банк" отримав постанову від 15 червня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Заявник вважає, що держвиконавцем не було здійснено всіх необхідних дій, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження", державний виконавець недбало поставився до своїх обов'язків. Крім того зазначив, що якщо постанова про відкриття виконавчого провадження винесена виходячи з вимог Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 1999 року), то постанова про повернення виконавчого документа стягувачу незаконно винесена на підставі Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 2016 року).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада

2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2018 року, відмовлено у задоволенні скарги.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить посилання на те, що суд в повному обсязі не дослідив матеріали виконавчого провадження, та прийшов помилкового висновку про те, що держаний виконавець вчинив всі необхідні дії, які б сприяли реальному виконанню рішення суду в повному обсязі. Зокрема, не було подано подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, не здійснено перевірку майнового стану у строки та у періодичності, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", не викликано боржника для дачі пояснень, не було подано заяву до правоохоронних органів про невиконання рішення суду, а також не було вчинено інших дій, передбачених законом.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Родовід Банк" у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявник у скарзі не зазначив, які саме необхідні дії не були здійснені державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення та не зазначено, в чому саме полягає недбале ставлення державного виконавця до своїх обов'язків.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у Законом України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Законом України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Законом України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У статті 18 Закону наведено обов'язки і права виконавців, обов'язковість вимог виконавців.

Однією з підстав повернення виконавчого документа стягувачу є відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 статті 37 Закону в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин).

Обґрунтовуючи постанову про повернення виконавчого документа, старший державний виконавець вказав на те, що при проведенні виконавчих дій державним виконавцем звернуто стягнення на автотранспортний засіб, який належить боржнику. З примусового реалізації майна боржника було стягнуто на користь ПАТ "Родовід Банк" суму боргу в розмірі 27 870,13 грн, які перераховані стягувачу 08 серпня 2016 року. Інше описане та передане державним виконавцем майно не реалізовано.

Здійсненими державним виконавцем заходами щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про необґрунтованість доводів скарги.

Відповідно до положень пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Постановлені судові рішення, їх зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Керуючись абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2018 року у справі за скаргою публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Шевченка Андрія Миколайовича на бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби

м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, заінтересована особа - ОСОБА_5.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська