Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.08.2020 року у справі №215/5541/17

УХВАЛА

21 липня 2020 року

м. Київ

справа № 215/5541/17

провадження № 61-10204ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна.

В обґрунтування позову зазначено, що з 18 вересня 2010 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період подружнього життя, на спільні кошти, сторонами були придбані трикімнатна квартира АДРЕСА_1 та автомобіль "ЗАЗ-1103", які зареєстровані на ім'я відповідача.

Оскільки вказане майно було придбане в період шлюбу за спільні кошти подружжя, позивач, уточнивши позовні вимоги в останній їх редакції, просила суд в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, автомобіль залишити у користування відповідача, стягнувши з нього на її користь компенсації за 1/2 частину автомобіля у розмірі 17 500.00 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року позов задоволено частково.

Здійснено поділ майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що є спільною сумісною власністю, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 61,7 кв. м, житловою площею 45,5 кв. м.

В порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині, за кожним, на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 61,7 кв. м, житловою площею 45,5 кв. м.

Закрито провадження в частині поділу майна подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що є спільною сумісною власністю, а саме: автомобіля марки "ЗАЗ-110307ЗНГ" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова VIN- НОМЕР_3, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 125,00 грн - витрат по сплаті судового збору та 3 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року залишено без змін.

14 липня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржувані судові рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.

Ціна позову у даній справі становить 99 192,00 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частку майна відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко