Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №426/18004/18

Ухвала

29 березня 2019 року

м. Київ

справа № 426/18004/18

провадження № 61-5041ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - державний реєстратор Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Дудник Людмила Борисівна, про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_1, третя особа - державний реєстратор Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Дудник Т. Б., про розірвання договору оренди землі від 20 листопада 2006 року та стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 42 243,43 грн.

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2018 року (у складі судді Половинки В. О.) позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 20 листопада 2006 року, зареєстрований за номером 240822/040641700029 в Луганській регіональній філії Державного земельного кадастру.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 заборгованість з орендної плати в сумі 25
795,09 грн.

Скасовано запис про реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, здійснений на підставі договору оренди землі, укладеного 20 листопада 2006 року між ОСОБА_5 та

ОСОБА_1, зареєстрований за номером 240822/040641700029 в Луганській регіональній філії Державного земельного кадастру.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2019 року (у складі колегії суддів: Єрмакова Ю. В., Карташова О. Ю., Назарової М. В. ) рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2018 року змінено.

Зменшено суму стягнення заборгованості з орендної плати з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 з 25 795,09 грн до 21 693,88 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

07 березня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України Для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у цій даній справі є стягнення заборгованості з орендної плати, тобто ціна позову становить 42 243,43 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Апеляційним судом вказану справу не визнано малозначною, однак малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(справа "Зубак проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України.

Крім того, доводи скаржника про те, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, та суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково відповідно до підпунктів "в ", "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не заслуговують на увагу.

Так, заявник зазначає, що, набравши законної сили, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, можуть поставити під загрозу існування аграрного бізнесу заявника та позбавити його засобів до існування, оскільки орендована земельна ділянка становить половину землі, яку відповідач обробляє. Однак, з вказаних доводів не вбачається підстав для відкриття касаційного провадження, які перелічені в підпунктах в", "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для ОСОБА_1 та що суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 12 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - державний реєстратор Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Дудник Людмила Борисівна, про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плативідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська