Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №405/3113/17

Ухвала

29 березня 2019 року

м. Київ

справа № 405/3113/17

провадження № 61-4122ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22 жовтня 2018 року

та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що з 22 серпня 1998 року ОСОБА_2 перебував з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, в якому народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проте, спільне життя не склалось, сторони припинили шлюбні відносини та спільне проживання, проживають за різними адресами.

Посилаючись на те, що дитина проживає разом з позивачем, відповідач участі у вихованні сина не приймає та не надає фінансової допомоги на його утримання, ОСОБА_2 просив суд стягнути аліменти з ОСОБА_1 на утримання сина в розмірі ј частини її заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22 жовтня 2018 року (у складі судді Шевченко І. М. ) позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з С. І. аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 14 червня 2017 року до повноліття сина, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року

(у складі колегії суддів: Суровицького Л. В., Авраменко Т. М.,

Черненка В. В. ) рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда

від 22 жовтня 2018 року залишено без змін.

21 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову у цій даній справі є стягнення аліментів.

Згідно з пунктом 1 частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з резолютивної частини постанови Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку лише у випадку, передбаченому статтею 389 ЦПК України.

Вказана справа є справою незначної складності, яку визнано апеляційним судом малозначною.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(справа "Зубак проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини 3 статті 389 ЦПК України не вбачається.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" від 23 жовтня 1996 року; "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22 жовтня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментіввідмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська